3. Етапи модернізації

У Ростоу виділяє наступні етапи модернізації:

1) доіндустріальний — ХУІ-ХУІІ ст (перехід від індустріально-аграрного й ремісничого до суспільного мануфактурного ви­робництва),

2) ранньогндустріа^іьнии (перехід від мануфактурного до ма­шинного виробництва);

3) пізньоіндустріальнии (США проходять цю стадію у 1914-1929 рр. Західна Європа у 1930-50-х рр , Японія у 1950-60-х рр)

4) постіндустріальнии (провідну роль мають теоретичні знання)

Перша модернізація почалася у ХУІ-ХУІІ ст у країнах Західної Європи як реакція на криз) попереднього розвитку. Це був доіндустріальний тип модернізації, який відзначався змінами у суспільній свідомості, спрямованими на пошук шляхів виходу з кризи; зародженням соціальної сили, здатної зруйнувати стару систему та втілити нові ідеї. Здійснився перехід від індивідуально-аграрного й ремісничого виробництва до суспільного з виникненням різних форм відчуження (відчуження людей один від одного, від власності на засоби виробництва, від процесу праці тощо).

Другий, ранньоіндустріальнии, тип модернізації охоплює в історії західної цивілізації перехід від мануфактурного вироб­ництва до машинного, або фабрично-заводського.

Третій, пізньоіндустріальнии, тип модернізації позначений принциповими змінами у процесі праці на основі наукової, інженерної організації, виникненням конвеєрного виробництва, зорієнтованого на масовий випуск стандартної продукції, зро­станням особистого споживання; збільшеними масштабами людського спілкування; поглибленням міжнародного поділу праці завдяки новим засобам зв'язку та сполучення; подоланням одних форм відчуження людини (від засобів існування, соціальних гарантій, освіти, культури) й появою нових його

форм (формалізація стосунків між людьми, стандартизація пред­метів споживання, способу життя тощо) Індивідуалізм - чільний рушій поступу західної цивілізації - дедалі знеангажовується відповідальності, прагнення до особистої свободи й чимдалі інтенсивніше перетворюється на індивідуалізм комфорту

Четвертий, постіндустріальнии, тип модернізації, або постмо-дертзація, за Д Беллом відзначається провідною роллю теоре­тичного знання як стрижня, навколо якого розбудовуються нові технологи, економічне зростання Й нова стратегія суспільства.

У цьому аспекті виразніше постають певні риси даного етапу модернізації-

•:• революція свідомості, спрямована на зміну системи цінностей європейської, західної цивілізації — від прагнення ма­теріальних благ до праці як засобу реалізації своїх здібностей,

•:• виникнення двосекторної економіки, яка містить виробництво матеріальних благ, пос\уг при формуванні ринкових відносин та "виробництво людини", що дедалі активніше впливає на ди­намізм економіки та конкурентоспроможність країни у світі В історичній перспективі це суспільство - постекономічне, позаяк у ньому долається панування економіки над \юдьми й пріоритет здобуває нагромадження "людською капіталу", здатного до са-мореалізащі,

•:• індивідуалізація процесу праці, формування нової якості робочої мли для "мікроелектронног революції",

•:• зрушення людського буття у бік культури, освіти, науки, що є не альтруїзмом, а звичайним прагматизмом, позаяк тільки культур­на й духовно багата людина здатна до високоякісної пращ у но­вих умовах пост-індустріальної цивілізації,

•:• зміна старих соціальних конфліктів іншими, зумов іеними як зовнішніми проблемами (наприклад, конфлікт між різними культурами, цивілізаціями), так і внутрішніми (наприклад, конфлікт між носіями цінностей постіндустріалізму та частиною суспільства, яка не встигає пристосуватись до цих цінностей), подолання одних форм відчуження й виникнення інших,

•:• принципове коригування способу створення суспільного багатства, який в постіндустріальтй цивілізації грунтується на інформаційних тех­нологіях, тобто на використанні розумових здібностей людини, а не й фізичної сили; виникнення нової, символічної форми капіталу — знання;

одиницею обміну стають не металеві або паперові гроші, а інформація (кредитні картки, електронні гроші), трансформується саме ро­зуміння праці;

•:• праця залишається економічним поняттям, але поступово зникає із соціальної сфери, більше не визначає соціальний статус.

Американський вчений Ф.Блок визначає постшдустріальне суспільство як історичний період, що починається тоді, коли поняття індустріального суспільства перестає бути адекватним поясненням соціальних змін