7. Система мирних договорів

Основним питанням конференції була підготовка мирного договору з Німеччиною. Його було підписано 28 червня 1919 р. уВер-сальському Великому палаці (версальськиймир).

За цим договором Німеччина визнавалася винною у розв'язанні першої світової війни. Вона втрачала свої колонії, де-ВД її території передавалися сусіднім державам, на неї накладалися військові обмеження та репарації' за збитки, завдані країнам Ан­танти. Ельзас та Лотарингія поверталися до Франції'; управління Саарською областю передавалося на 15 років Лізі Націй; Данциг (Ґданськ) оголошувався незалежним містом-державою; Польщі поверталася частина територій, загарбаних Німеччиною (По­знань, деякі райони Прусії й Померанії); Данії передавався Північний Шлезвіг; До Бельгії відходили округи Ейпен, Маль-неді, Морене. Порівняно з 1914 р. німецька територія зменшилася на 13,5%.

Загальна військова повинність у Німеччині скасовувалася. Її сухопутна армія мала не перевищувати 100 тис. особового складу і призначалася для підтримки порядку всередині країни. Німеч­чині заборонялося мати підводний флот, великі надводні ко­раблі, військову авіацію та важку артилерію. Німецький Генштаб розпускався.

Німецька територія по лівому березі Рейну та смуга зав­ширшки 50 км. по правому - оголошувалася Рейнською демі­літаризованою зоною.

Загальна сума репарацій була встановлена лише Лондонсь­кою конференцією у 1921 р. й становила 132 млрд. марок. Франція мала одержати 52% цієї суми, Велика Британія — 22%, Італія - 10%, Бельгія - 8%.

З метою гарантії' виконання Версальського миру країни Ан­танти окупували Рейнську зону терміном на 15 років.

Мирні договори із союзниками Німеччини були укладені за зразком Версальського мирного договору. Сен-Жерменський до­говір з Австрією було підписано 10 вересня 1919 р., Нейський з Бол­гарією - 27 листопада 1919 р., Тріанонський з Угорщиною - 4 червня 1920р. та Севрський з Туреччиною - 10 серпня 1920р.

Згідно Сен-Жерменського договору з Австрією, колишня Австро-Угорська імперія перестала існувати. Частина Південного Тіролю переходила до Італії; Чехія, Моравія, Словаччина та За­карпатська Україна становили новоутворену державу Чехосло-ваччину. Угодою визнавалася незалежність Австрії, але заборо­нялося ії об'єднання з Німеччиною.

За Тріанонським мирним договором з Угорщиною вона відмовлялася від ряду територій та визнавала нові кордони дер­жав у Центральній Європі. ЇЇ територія скорочувалась утроє, а населення - у 2.5 рази. Угорщина, як і інші союзники Німеччи­ни, сплачувала репарації переможцям.

Згідно Нейського миру з Болгарією частина її території відійшла до Югославії та Румуни.

За Севрським мирним договором з Туреччиною, вона втрачала 80% своєї території на Близькому Сході та у Північній Африці, по­збавлялася флоту й могла мати лише 50-тисячну армію.

Версальська система мирних договорів закріплювала тери­торіальні зміни, які відбулися внаслідок першої світової війни й розпаду Німецької, Османської та Австро-Угорської імперій. Франція здобула перевагу на Європейському континенті. Бри­танія закріпила провідні позиції на Близькому Сході й панування на морі. Контроль над Лігою Націй фактично перейшов до Британії та Франції'.

Звісно, що результати конференції не могли задовольнити усіх ії учасників. Конгрес Сполучених Штатів під тиском "ізоляціоністів" відмовився схвалити Версальський мирний до­говір й США не вступили до Ліги Націй, обмежившись статусом "спостерігача". Таким чином, США на Паризькій мирній кон­ференції практично нічого не отримали.

У 1921 р. США уклали з Німеччиною та ії колишніми со­юзниками сепаратні договори без статей щодо Ліги Націй. Але, враховуючи внесок президента США В.Вільсона у створення Ліги Націй, його було відзначено Нобелівською премією миру.