7. Статична та динамічна стабільність ї

Стабільність у міжнародних відносинах може виступати у статичній або динамічній формах

Статичний тип стабільності влступає втіленням ц консер^ вуючої та обмежуючої функції і передбачає ізоляцій конфліктних спрямувань сторін (СРСР та США у період холод-' ноі війни).

На початку 1980-х рр сформовано теорію "гегемоністичної стабільності" Цей термін запропонував Р Коохейн як загальН^ назву для макроекономічних аналізів ролі лідерства у світовій господарських зв'язках. ДжНай вивів концепцію за межі еко-¹ немічного підходу та побудував комплексну політико-військово-¹

економічну теорію Він припускає, що для стабільного розвитку потрібне переважання в міжнародних відносинах однієї держави Під гегемонією розуміється міжнародна ситуація, в якій одна держава є досить сильною, щоб затверджувати основні прави \а, регулюючі міждержавні відносини, і воа.одіє во \ею поступати відповідно

Різниця між статичною та динамічною стабільностями по-уягає у став \енні до між державних протиріч У статичній моде vi потенційні конфліктні спрямування ізо иоються, у динамічній -підсилюються співпадаючі інтереси Протиріччя не обов'язково мають ізо\юватися один від одного, вони можуть стикатися і взаємодіяти, будучи врівноваженими спільними інтересами За дача стабілізуючих зусиль пов'язана з формуванням і розшії ренням цієї сфери співпадаючих інтересів

Визначальною умовою формування динамічної форми стабільності є тенденція до взаємозл\ежності як зага\ь носвітового явища

Отже, визначення "статичний" та "динамічний" як додаток до типу забезпечення стабільності вис \овлюють спосіб адаптації системи до протиріч, які виникають у процесі їхнього розвитку

Важливим напрямком створення стабільності у сучасних умовах є роззброєння Багатос горо пні і двосторонні доювори з роззброєння і нерозповсюдження зброї масовою знищення сприяють зненапруженню г\оба\ьноі вшськово-по мтичної об­становки і скороченню різних видів зброї У цьому аспекті без­пека розуміється не як обороноздатність, а як, в \асне, відсутність всілякої військової небезпеки, збройна си\а розглядається як засіб саме запобігання війні, а основним змістом процесу дотри мання безпеки вбачається взаємне скорочення військової си \я потенційних суперників

Іншим напрямком зняття конфронтації у міжнародних відносинах є вирішення конфліктів політичними засобами Така політика підвищує стабільність міжнародних відносин, умож-^^дює прогрес у роззброєнні, а у перспективі має стати моде \-^ міжнародних відносин у добу ядерних технологій

У сучасних обставинах існує політична необхідність недо-"УЩення війни як засобу вирішення конфліктів Новою тен­денцією є те, що війна між розвиненими країнами стає малой­мовірною у^ ц^ можна розглядати як початок нового етапу, "оли війна між головними акторами не буде основним, а тим паче неминучим способом вирішення конфліктів

озділ 2. Проблеми війни і миру у світовій політиці.

1. Світова політика і стратегічні дослідження

Для науки про міжнародні відносини центральними стаюті питання осмислення нових явищ і процесів, можливості їхнього розуміння на грунті наявних теоретичних підходів і концептуаль­них парадигм, виявлення основних тенденцій розвитку системі міжнародних відносин і шляхів, які ведуть до стабілізації.

Проблема війни й миру набула характеру однієї з глобальнш проблем сучасності. Статус цієї проблеми, з огляду на зміни у міжнародній системі, не тільки не зменшився, а й виріс, позая військова небезпека для всього людства зберігається, і залишають­ся невиявленими і неліквідованими причини її зростання до такого рівня.

Держави володіють зброєю такої потужності, яка ставня під загрозу існування самого людства.

У світі ведеться напружений пошук фундаментальній ціннісно-змістовних засад побудови нового світового порядку, здатних забезпечити не тільки виживання, але й прогресивний розвиток всього людства.

Проблема війни й миру є особливо актуальною за обставив, численних міжнародних збройних конфліктів, що безпосередньо;

зачіпають інтереси України. Допоки існують війни або можливіст”! їх виникнення, теоретичне і емпіричне їх дослідження, знання їхня законів і властивостей та пошук шляхів їх уникнення життєво не­обхідні задля державної, регіональної й глобальної безпеки.

Чи не кожен відомий філософ,- історик, письменник звертаї увагу на цю проблему. Зокрема слід відзначити трактати Сунь-цз^і Платана, Арістотеля, Піцерона, Фукідіда, Г.Ґроція, Н.МакіавелА Т.Гоббса, І.Канта, Ж.-Ж.Руссо, АЛолстого, М.Ґандг, А.Тойнбі. Звісно” було б наївно шукати в дій традиції концептуальну, методо-' логічну або термінологічну єдність.

Фундаментальний рівень розробки проблеми презентова­ний теоретичними школами, в яких наявна різноманітна методо-логія, ґрунтовний категорійний апарат, систематизований знач-

дий досвід (наприклад, концепції політичного ідеалізму, політичного реалізм)⁷, марксистсько-ленінське вчення).

Марксистсько-ленінська теорія має війну за виявлення незбігів поміж антагоністичними класами, за вищий ступінь соціальних протиріч - мовляв, експлуататорські класи у праг­ненні до безмежного збагачення й панування вдаються до ор­ганізованого збройного насильства. Отже, війна - властивість лише антагоністичних (при певному економічному базисові) соціальних систем. З появою приватної власності без війни не обходиться, так як вона є важливим засобом поневолення інших народів та зміцнення панування в середині країни. За тверджен­ням класиків марксизму, експлуататорській лад, який базується на приватній власності та пригнобленні трудівників, є джерелом війни та рушійною силою її розвитку.

Отже на підставі цих положень в марксистсько-ленінській теорії робиться два висновки:

о війни мають перехідний характер, вони виникають на певному етапі суспільного розвитку;

о роль війни визначається ц класовим змістом, а також тим, в якій мірі вона відповідає соціальному прогресу.

При цьому класики марксизму-ленінізму виділяють два ас­пекти: загальносоціологічний, який дозволяє вести мову про вплив війни на суспільний розвиток в широкому плані, та кон­кретно-історичний, який дозволяє оцінювати вплив па суспільний розвиток конкретних війн згідно з їхнім соціально-по.уітичним змістом та розвитком класових сил у суспільстві. Останній аспект знайшов своє втілення у сучасній теорії' міжнародних відносин.

Прикладом застосування марксистсько-ленінськоі теорії до проблеми війни та миру можна назвати роботи відомих радянських вчених міжнародників Г.Арбатова, В.Гантмана, А.Громико, ІАрцибасоеа, ^•Ьлаїоволіна, /[•Проектора, С.Казеннова, О.Ржешевського, А.Карізіуса, ч-Азовцева, А.Кареніна, ВПолуреза, А.Вербмило, А.Шірмана та ін.

Політичний реалізм представлений працями видатних політологів, відомих державних діячів, теоретиків війни: /іж.Белла, ^^оргентау, Г.Кіссінджера, Р.Макнамари, К.Норра, Лж.Кеннана. Дослідження цих вчених носять конкретно-історичний, конкретно-політичний та конкретно-публіцистичний характер.

Антиподом політичному реалізму є політичний ідеалізм. ^"Страгуючись від балансово-силових, раціонально-егоїстичних ічпіих "низьких основ" світової політики, він абсолютизує зна-^еIIВя таких феноменів свідомості як нове планетарне мислення -У^іДомлення приналежності усіх до "одного дому". Поява і роз-

повсюдження цього мис \ення нібито лозво \яє відвернутії во­рожнечу й війну Повторення стереотипних фраз про затверд.! ження "нової парадигми розвитку міжнародних відносин",:

"пріоритет загальнолюдських цінностей" насправді заміню® політичний аналіз ідеологією

На грунті зазначених теоретичних рівнів реалізму й ідеа мзм у західній політології склався відносно самостійний напрямої дос мдження війни та шляхів досягнення мирі, — поле мологгя Знач­ний розвиток цього напрямку розгорнувся у повоєнні роки, коли найактуальнішою проб ^емою міжнародних відносин сталії ло-ка \.ьні війни

Серед полемологічни\ наукових центрів інших краги слід відзначите Центр дослідження миру та конфліктів у Копенгагені, Товариства дослідження проблем миру і конфліктів при Гамбурзькому університете Іштитут досліджень міжнародного миру в Осло, П,ентр мгжнародни інформації та дослідження миру і конфліктів (Іспанія) '

Полемологи основну увагу зосереджують на комп \ексному дос идженні збройних конфліктів та інших форм ко уективнш агресивних дій і мають значні досягнення у забезпеченні миру та міжнародної безпеки

Водночас склалася окрема дисципліна - дослідження миру У] світі нині нараховується близько 100 установ, які займаються цією проблематикою Серед них Міжнародний інститут миру у Біднів Міжнародний інститут досліджень в О^іо (ККІО), Стокгольмський інститут мирних досліджень (!ІРШ), Інститут мирних доиіджень ^ Т ампере (ТАРШ), Наукове товариство з проблем досліджень миру ) Мюнхені, Британський фонд миру їм Б Раісела,^ Сполучених Штаті” Америки діє Консорціум з досліджень проблем миру, що об'єднає 90 центрів, інститутів і груп (

Нові підходи містяться у доповідях Римського к^іубу, КомиН Пальме, у роботахБ Рассела, А Ейнштейна, А Сахарова \