1. Великі держави

Внаслідок першої світової війни у таборі переможців відбулося перегрупування сил.

США, підпорядкувавши собі американський континент, узялися за встановлення свого панування за межами західної півкулі. З географічне обмеженої континентальної імперії' США почали перетворюватися на глобальну світову імперію, яка ха­рактеризувалася економічним контролем, політичною геге­монією і перевагою сили в світі. Після першої світової війни США вже перебільшували всі світові імперії.

Перемога в іспано-американській війні 1898 р. стала початком американської експансіоністської політики, спрямованої на за­воювання усього світу. Імперіальна геополітична експансія пере­творилася на основу американського державного існування у свіп.

Ідеологічним обгрунтуванням американського імперіалізму на цьому етапі стали: "доктрина Монро", вільсонівський універсалізм і доктрина "відкритих дверей'. Експансіонізм був найкращим методом завоювання нових ринків, джерел сирови­ни і необмеженої влади для будь-якої імперіальної системи. Док­трини американської гегемонії слугували ідеологічним обгрунтуванням цього експансіонізму. Це обгрунтування мало теологічний, міжнародно-правовий та економічний аспекти. Доктрина "явного накреслення", яка ототожнювала американсь­кий імперіалізм з волею Бога і Провидіння, була теологічним компонентом, "доктрина Монро" - міжнародно-правовим, док­трина "відкритих дверей" - економічним компонентом.

Після першої світової війни американський президент В.Вільсон проголосив "доктрину Монро ' світовою доктриною:

в ній поєдналися комерційний і територіальний експансіонізм. Доктрина "відкритих дверей" фактично стала принципом ор­ганізації' економіки у світі, вона маскувала сутність "доктрини Монро" законами світового ринку. Політика "відкритих дверей" стала груетівним чинником організації світового економічного простору. Починається процес гомогенізації світу й його пере­творення на єдиний геополітичний простір під гегемонією

СІІЇА.

Як вважає історик В.Вільямс, історія американської імперії після першої світової війни, а надто по закінченні другої, була процесом глобалізації цієї імперц за допомогою стратегії "відкритих дверей", що призводила до завоювання світових ринків та встановлення політичної гегемонії'.

Ця стратегія спиралася на чотири основні постулати:

1. Створення імперії й управління нею.

2. Створення інституцій гегемонії', що зберігають і легітимізують цю імперію.

3. Ефективне отримання всіх країн, які могли б кинути вик­лик США.

4. Проголошення в однобічному порядку обов'язку і права на інтервенцію для збереження свого імперського контролю, що сприяло безперервному просуванню "рухливих кордонів" аме­риканської імперії'.

В.Вільсон вирішив про вступ США у першу світову війну для захисту і закріплення зазначеної політики і для створення міжнародної організації' - Ліги Націй задля інституціоналізації і легітимації цієї політики.

Послідовно застосовуючи політику "відкритих дверей" США збиралися розповсюдити принципи "доктрини Монро" на весь світ. Ця силова практика імперативне визначала усю зовнішню політику США у XX столітті.

Президент В.Вільсон був переконаний, говорячи про вста­новлення по закінченні першої світової війни "нового світового порядку", що повна свобода дій є природним правом США. А ще легітимнішими були 6 ДІЇ під прикриттям міжнародної ор­ганізації, яка б знаходилася під повним контролем СІІЇА.

Після першої світової війни США за рівнем економічного розвитку вийшли на перше місце у світі. З країни-боржника во­ни перетворилися на країну-кредитора.

США виявляли неабиякий інтерес до європейських справ. Вони побоювалися морської могутності Великої Британії' та її союзу з Японією. США були проти значного послаблення Німеччини на противагу Британії та Росії'. В.Вільсон намагався здобути керівні позиції' у Лізі Націй.

Велика Британія внаслідок першої світової війни домоглася задоволення своєї головної мети, адже Німеччину - її основну суперницю — було розбито. Британці отримали колонії' на Близькому Сході та в Африці. Ставши боржником США (3,7 млрд. дол.) Британія водночас була кредитором інших європей­ських держав (4,3 млрд. дол.). Як і США, вона також була проти надмірного послаблення Німеччини, завбачаючи у ній протива­гу Франції' та Радянській Росії. На конференції' британська деле­гація прагнула юридичне закріпити колоніальні набутки.

Франція під час першої світової війни зазнала значних втрат, оскільки її територія була ареною бойових дій. Із 40-мільйонного ії населення загинуло 1 млн. 389 тис. чол., було по­ранено 2,8 млн. чол. Проте Франція мала наймогупгішу армію в Європі, ії війська окупували лівий берег Рейну. Вона прагнула максимального послаблення Німеччини, населення якої навіть у кордонах до 1871 р. становило 70 млн. чол. проти 40-мільйон-ного населення Франції'. Як відзначив прем'єр-міністр Франції Ж.Клемансо: "20 мільйони” німців є зайвими. Франція також прагнула створити на східних кордонах Німеччини блок союз­них країн (Польща, Чехословаччина, Румунія, Югославія та ін.).

Під час світової війни помітно зросла економічна та військова могутність Японії. Її участь у війні була обмежена дале­косхідним регіоном. Вона спромоглася захопити німецькі ко­лонії' в Океанії', мала намір утримати загарбану частину китайсь­кої території — Шаньдунь. До того ж вона прагнула зберегти військовий союз з Британією на противагу США.

Італія вступила у першу світову війну в 1915 р. Після пораз­ки від австро-угорської армії під Капоретто на неї мало хто зва­жав. Хоча після війни вона ще вважалась великою державою, але ії домагання перевищували ії можливості. Вона жадала макси­мальних територіальних надбань, використовуючи для цього суперечності між великими державами.

Німеччина зазнала поразку у війні. Вона втратила 13,5% своєї території, де мешкало 10% її населення. Втратила усі ко­лонії в Африці та на Близькому Сході. Німеччина намагалась використати суперечності між державами-переможницями для пом'якшення умов миру.

Росія вийшла з війни у 1918 р., підписавши 3 березня Брест­ський мирний договір з Німеччиною та ії союзниками. Хоча Царська Росія воювала на боці держав Антанти, Радянська Росія фактично опинилась у таборі країн, що програли війну. Це було пов'язано, по-перше, із зміною політичного режиму в країні, а по-друге, з підписанням сепаратного договору з Німеччиною. Брест-Литовський мир був грабіжницьким і ганебним, позаяк

дозволяв німцям та австрійцям окупувати Україну, Білорусію, Прибалтику, Кавказ, внаслідок чого Росія втрачала 34% насе­лення, 54% промисловості, зокрема 90% видобутку вугілля тощо. З.Бжезінський порівнює його з Версальським мирним догово­ром, укладеним з переможеною Німеччиною.