- •2. Вестфяльський мир
- •Міжнародні системи
- •3. Структура міжнародної системи
- •4. Едементи міжнародної системи
- •7. Види міждержавних відносин
- •8. Глобальна система та регіональні підсистеми міжнародних відносин
- •9. Підходи до дослідження міжнародних систем
- •10. Довестфальський етап міжнародних відносин
- •1. Встановлення Вестфальської системи
- •3. Вестфальська система. Основні характеристики
- •1. Віденський конгрес
- •2. Цілі учасників конгресу
- •3. Переділ світу, закріплений Віденським конгресом
- •4. Священний союз
- •5. Особливості Віденської міжнародної системи
- •1. Великі держави
- •2. Проблема перебудови міжнародних відносин після першої світової війни
- •3. “14 Пунктів” в.Вільсона
- •4. Питання про самовизначення націй
- •5. Паризька мирна конференція
- •7. Система мирних договорів
- •8. Створення Ліги Націй та ії діяльність
- •2. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин
- •3. Головні характеристики міжнародних відносин повоєнного періоду
- •4. Створення Організації Об'єднаних Націй. Концепція нового міжнародного співтовариства
- •5. Значення Ялтинсько-потсдамської міжнародної системи
- •7. Статична та динамічна стабільність ї
- •2. Війна та мир - засоби ствердження, збереження та перерозподілу влади у сфері міжнародно-політичних відносин
- •3. Еволюція війни як соціально-політичного явища
- •4. Світова війна і світова політика в ядерну епоху в умовах біполярного світу і в постбіполярну епоху
- •5. Локальні і регіональні війни в сучасному світі, їх політичне значення і роль в світовій політиці
- •3. Бандунзька конференція країн Азії та Африки
- •4. “Третій світ”. Становлення руху афро-азіатської солідарності
- •5. Друга й третя хвилі деколонізації
- •6. Становлення ідеології та практики Руху неприєднання
- •8. Створення осі Північ — Південь Проблема нового міжнародного економічного порядку
- •10. Фактичне завершення процесу деколонізації та його наслідки
- •Розділ 4. Політична модернізація як чинник глобального розвитку
- •3. Етапи модернізації
- •4. Типи модернізації
- •5. Моделі модернізації
- •6. Механізми здійснення модернізації
- •7. Вибір шляхів модернізації та культурно-цивілізаційні блоки
- •2. Цивілізаційний та формаційний підходи до історичного процесу: порівняльний аналіз
- •3. Цивілізація як основна типологічна одиниця історії
- •4. Становлення цивілізаційної теорії
- •6. Локальні цивілізації
- •7.Типи цивілізацій
- •8. Світова цивілізація
- •9. Взаємодія цивілізацій і характер їх впливу на міжнародні відносини
- •Розділ 6. Глобальні проблеми сучасності у світовій політиці
- •2. Систематизація та класифікація глобальних проблем
- •2. Систематизація та класифікація глобальних проблем
- •3. Політична глобалістика
- •4. Попередники та теоретичні підвалини гдобалістики: внесок в.І.Вернадського та а.Ейнштейна у розвиток планетарного мислення
- •5. Глобалізм (мондіалізм) як течія суспільно-політичної думки
- •5. Особливості першого та другого етапів розвитку глобалістики
- •7. Римський клуб про загальні загрози. Політичне значення глобалістського алармізму
- •8. Третій етап розвитку глобалістики
- •Розділ 7. Релігія і світова політика
- •2. Глобальні релігійні системи. Геополітика світових релігій
- •4. Ісламський фактор в міжнародних відносинах
- •2. Наукові школи геополітики
- •3. Роль і місце України у сучасному геополітичному просторі
4. “Третій світ”. Становлення руху афро-азіатської солідарності
Нові самостійні держави, що постали на територіях колишніх колоніальних імперій, разом з іншими економічно ма-юрозвинутими країнами Ази, Африки та Південної Америки утворили "третій світ"
Цілісність та специфіку країн “третього світу” визначав цілий комп\екс чинників Вони мали багато спільного низький рівень економічного розвитку, особливе місце в системі світового господарства, багатоукладну економіку, наявність гострих економічних, демографічних, соцюку \.ьтурних проблем, шляхи рішення яких ще не були знайдені Водночас існували й чинники, що роз'єднували ці країни нерівномірність соціально-економічного розвитку, поляризація орієнтацій у міждержавних відносинах тощо
Національно-визвольний рух у цей час вирізнявся розвитком та зміцненням внутрішньої згуртованості
Зовнішньополітична діяльність афро-азіатських держав спрямовувалася на збереження і зміцнення міжнародного миру та безпеки, подолання колоніалізму, расизму в усіх формах і виявах, розвиток взаємного співробітництва Зовнішньополітична активність молодих суверенних держав діставала відображення в міжнародних актах, прийнятих самостійно або спільно з іншими державами.
Функція підтримання миру й міжнародної безпеки була одним із найважливіших аспектів зовнішньополітичної діяльності
афро-азіатських країн Ця функція охоплювала такі питання, як загальне й цілковите роззброєння (ліквідація іноземних військових баз, виведення іноземних військ), заборона застосування атомної зброї й проведення ядерних випробувань, мирне розв'язання міждержавних конфліктів тощо
Боротьба афро-азіатських країн за зага \ьне й цілковите роззброєння та суворий міжнародний контроль за озброєннями мала на меті не \ише збереження миру, а й вивільнення в разі роззброєння значних коштів і ресурсів для подолання голоду, злиднів, неосвіченості й рабства на Землі На сесіях Генеральної Асамблеї 00Н, у Компеті 00Н з роззброєння та в інших й органах представники країн Ази й Африки брали активну участь в обговоренні питань роззброєння, підкреслювали свою заінтересованість у їх невідкладному розв'язанні, часто виступали з конструктивними пропозиціями
Об'єктивні потреби незалежного розвитку змусили уряди національних держав Ази Й Африки докласти зусиль до мквідацц іноземних військових баз ІДе питання розілядалося на Бандунзькій конференції 29 афро-азіатських держав
Таким чином, позиції миро иобних сил в Ази Й Африці значно зміцни \ися тс \я краху ко уоніальних систем
Розви гок нацюнально-визво \ьного руху в країнах Ази Й Африки поставив на порядок денний утворення міжнародної організації з ме гою об'єднання їхніх зусиль на світовій арені
У квітні 1955 р в Делі відбулася конференція представників громадсько-політичних організацій 14 азіатських країн Конференція утвори \а Міжнародний комітет солідарності народів азіатського континент) й закликала до утворення національних комітетів солідарності До цього руху приєдналися громадсько-політичні організації африканських країн
Перша конференція солідарності народів Ази й Африки проходила в Каїрі в грудні 1957 р В ній брали участь представники політичних партій, громадських рухів, національно-визвольних рухів, національних комітетів солідарності більш ніж 20 країн Ази й Африки Вони виступили ініціаторами створення Організації солідарності народів Ази й Африки (ОСНАА).
В багатьох країнах виникали національні комітети, які багато зробили для того, щоб допомогти місцевим патріотичним організаціям правильно зорієнтуватися в складній обстановці революційної боротьби й визначити найкоротші шляхи для досягнення головної мети — завоювання політичної незалежності.
Прихильники руху ОСНАА прагнули до того, щоб
зовнішньополітична діяльність кожного уряду підкорялася загальним завданням антиімперіалістичної боротьби народів в умовах краху колоніалізму. Протягом свого існування ОСНАА послідовно обстоювала ідеї свободи, незалежності, миру й дружби між народами, прогресу, основні зусилля організації спрямовувалися на боротьбу проти колоніалізму, подолання його політичних та економічних наслідків, за національне відродження й соціальний прогрес
Значну увагу рух афро-азіатської солідарності приділяв соціально-економічним проблемам країн "третього світу", питанням забезпечення їхньої економічної незалежності Важливу роль у розробці стратеги соціально-економічного розвитку для країн, що визволилися, відіграв економічний семінар, організований ОСНАА в лютому 1965 р в Алжирі 3 метою налагодження співробітництва в подоланні соціально-економічної відсталості країн, що позбулися пут колоніалізму, рух афро-азіатської солідарності утворив спеціальний постійний економічний орган
Загалом рух афро-азіатської солідарності надав процесові національного визволення міжнародно-політичного характеру і
справив тим самим значний вплив на розвиток міжнародних відносин