5. Друга й третя хвилі деколонізації

Середина 50-х років позначи \ася піднесенням національно-визвольного руху народів Північної Африки. На початку 50-х рр арабські та азіатські країни порушили в 00Н питання про надання незалежності Марокко й Тунісу, оскільки щ країни вже досягли відповідної політичної зрілості. Антиколоніальний рух переміг: 2 березня 1956 р. незалежність здобуває Марокко, а 15 черв­ня 1956 р. — Туніс. Франція мусила визнати новий міжнародний статус цих країн

Деколонізащйш процеси розгорнулися і в Алжирі. В ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1954 р вибухнуло збройне повстання проти французів, що переросло в партизанську війну. Боротьбу очолив Фронт національного визволення (ФНВ). У 1956 р. ФНВ створив Національну раду алжирської революції, а в 1958 р Національна рада проголосила Алжирську республіку Війна в А\жирі тривала до 1962 р 18 березня 1962 р Франція змушена була підписати Евіанську угоду, за якою в Алжирі передбачалося провести референдум із метою визначення подальшої долі країни. За результатами референдуму у вереті 1962 р. Національні Установчі збори проголосили утворення Алжирської

Народної Демократичної Республіки. Франція мусила визнати неза­лежність Алжиру Визволення Алжиру спричинило цілковитий розпад Французької ко \оніальноі імперії

Впродовж кількох років свої колони в Африці втратили Ве­лика Британія, Франція та Португалія Незалежність здобу \и майже всі колоніальні країни Тропічної та Південної Африки За період з 1950 по 1960 р ситуація в Тропічній Африці змшилася докорінно В 1950 р на всій цій ве\ичезнш території було тільки дві юридичне суверенні держави Ліберія й Ефіопія До кінця 1960 р в Тропічній Лфриш на теренах колишніх колоній існувала вже 21 незалежна держава Революційні процеси нарос­тали й на півдні Африки

Форми боротьби африканських народів за незалежність вирізнялися ве.уикою різноманітністю, зумовленою місцевими особливостями й конкретним співвідношенням політичних сил в окремих країнах Установлення колоніальних кордонів мало наслідком порушення або різке скорочення традиційних зв'язків між африканськими народами, а в більшості випадків - розкол на­родів на окремі частини Водночас налагодилися нові зв'язки між етнічними групами, які протягом життя кількох поколінь опини­лися в межах однієї колони, в умовах одного колоніального режи­му В період колоніа-изму від6\лпся також суттєві соціальні зру­шення, особ иіво в районах відносно швидкого капіталістичного розвитку - такі радони виника-\п в кожній з колоній Однак афри­канська буржуазія, що народжувалася, ще не змщніла настільки, щоб конкурувати з європейським капіталом

Першою в Тропічній Африці здобула незалежність англійська колонія Золотий Берег (Гана) Визвольну боротьбу в цій країні очолювала Народна партія Конвенту, що виникла в середині 1949 р

Вибори в Законодавчі збори в липні 1956 р показали, що більшість населення підгримує Народну партію. Палата громад британського парламенту 18 вересня 1956 р прийняла закон про надання Золотому Береп статусу домініону

Урочисте проголошення Золотого Берега державою Гана відбулося 6 березня 1957 р. До складу нової держави ввійшла й західна час­тина Того — підопічна територія 00Н, що перебувала під англійським управлінням На проведеному в травні 1956 р в цій частині Того референдумі більшість населення висловилася за об'єднання з Золотим Берегом.

У 1957-1960 рр уряд Гани вжив заходів з ліквідації залишків колоніалізму й зміцнення незалежності. В 1960 р. за підсумками

референдуму Гана була проголошена республікою Вона залишилася в складі Співдружності, але статус домініону було скасовано, і ос­танній англійський губернатор залишив крашу

За півтора року після визволення Золотого Берега впав ко-\оніальний режим у Гвінеї 2 жовтня 1958 р піс\я проведення референдуму країна проголосила себе незалежною Гвінейською Рес

публікою

В 1960 р на африканському континенті з'явилося 17 нових

держав / січня став незалежним Камерун, що перебував під управлінням Франції, 2⁷ квітня - Того, 26 червня — Мальгаська (Ма-\агасшська) Республіка Британське Сомалі й Сомалі, підопічне Італії, об'єдналися і / іипня прого \осили створення незалежної

Сомалійської Республіки

В серпні - листопаді 1960 р здобули незалежність усі колони

Французької Західної Й Екваторіальної Африки. 20 червня — Феде­рація Малі, Республіка Дагомея - 1 серпня, Республіка Нігер — 3 серпня, Республіка ї>ер\ня Вольта — 5 серпня, Республіка Берег Слонової Кості ~ 7 серпня, Республіка Чад —11 серпня, Пентрлчьна ^Африканська Республіка (до кінця 1958 р називалася Убанги-Шари) - 13 серпня, Республіка Конго (зі столицею Браззавіль, колишнє Середнє Конго) — 15 серп­ня, Габонська Республіка —17 серпня, Ісламська Республіка Мавританія-28 листопада

Федерація Малі виникла ще в ко \оніальний період, 17 січня

1950 р , в результа-п об'єднання Сенега\у й Французького Судану і оу\а названа на пам'ять великої середньовічної західноафриканської держави - Мам Однак федерація майже відразу розпалася 20 серпня 1960 р Сенегал вийшов з й складу і став незалежною респуб \ікою 22 вересня 1960 р колишній Французький Судан бу \о проголошено суверенною Республікою Малі

Серед колоніальних володінь, що стали незалежними в 1960 р, були найбільші країни Тропічної Африки - Нігерія і Конго (колишнє Бельгійське Конго) Нігерія, найбільша за чисельністю населення країна африканського материка (35-36 млн мешканців), позбулася колоніального статусу / жовтня 1960 р за рішенням британського уряду Конго - найбільша країна Африки за площею (345, 4 тис кв км) - проголосила незалежність 15 серпня 1960 р.

Визволення від колоніальної залежності народів Тропічної Африки на межі 60-х років XX ст стало "завершальним акор­дом ' деколонізації На руїнах колоніальних імперій Великої Британії, Франції, Бельгії й Португалії виникло близько 40 неза­лежних держав Метрополії передали владу елт цих країв, іРірпігти з ними політичні й економічні зв'язки

В 70-80-ті роки зазнала краху остання португальська ко­лоніальна імперія Визво вилися Анго \а й Мозамбік, після цього припинили своє існування колоніальні режими на більшосп островів Атлантичного, Індійського та Тихого океанів Здобуття незалежності Намібією в березні 1990 р завершило цей глобальний процес ліквідації колоніалізму

Виникнення б мізько сотні нових держав на колишній ко­лоніальній периферії має величезне міжнародне значення Ці держави ста \и важливим чинником світової політики Вони ста новлять приблизно дві гретпни держав - членів Організації Об'єднаних Націй

Ще більше значення деко \онізащя має для розвитку людсь кої цивілізації в глобальному масштабі Перетворення колишніх колоніальних систем нд систему незалежних держав якісно змінило вектор історичного розвитку гігантською афро азіатського регіону Народи незалежних держав здобули мож ливість самостійного розвитку, можливість модернізації й вибо ру шляхів розвитку з урахуванням національних традицій і куль-турно-цивілізащйних особливостей Застійність, непорушність архаїчних економічних та соціальних структур змінилися варіантністю і різноманітністю шляхів суспільного розвитку