Рух і здоров’я

Однією з основних проблем цивілізації є гіподинамія. Внаслідок чого вона виникла? Причини її об’єктивні та суб’єктивні... Об’єктивні – це розвиток транспорту і засобів зв’язку. Суб’єктивні: інертність мислення, небажання протистояти стереотипам і звичайні лінощі.

А розплата за це – хвороби серця, судин, системи травлення, порушення обміну речовин.

Ф ізична активність займає важливе місце в зміцненні та збереженні здоров’я, продовженні довголіття. Рухова активність, ігри, фізкультура і спорт сприяють гармонійному розвитку всіх відділів центральної нервової системи та її головного ланцюга – мозку, який переробляє величезний потік інформації та проводить дуже тонку і точну регуляцію відлагодженої діяльності організму.

Недостатня фізична активність призводить до пригнічення обміну речовин, послаблення діяльності всіх органів і систем, зменшення рухливості в суглобах, розвитку ожиріння, атрофії м’язів, збільшує вірогідність захворювань.

Детренування небезпечне тим, що зменшує діапазон пристосувальних можливостей серцево-судинної системи й органів дихання, знижуючи працездатність, витривалість. Людина починає швидко втомлюватися не лише внаслідок фізичної, але й розумової діяльності.

Фізична культура і спорт у будь-якому віці підвищують природне протистояння організму несприятливим факторам зовнішнього середовища. Наукові спостереження показують, що люди, які регулярно займаються фізичними вправами, рідше хворіють, продуктивніше працюють і довше живуть. Встановлено, що внаслідок розвитку автоматизації та механізації, заміни важкої фізичної праці машинною нині ми виконуємо в 30–50 разів менше м’язової роботи, ніж люди 100 років тому.

Серед причин, які викликають різні захворювання, значне місце займає недостатня фізична рухливість у повсякденному житті. Природа не дозволяє порушувати свої закони і завжди карає за це.

Існує тісний зв’язок між руховою діяльністю і функціями центральної та вегетативної нервової системи. Люди, котрі недостатньо перебувають на свіжому повітрі, не займаються гімнастикою, спортивними вправами, бувають вередливішими, гірше сплять, гостріше реагують на зовнішні подразники.

Г іподинамія в старшому віці є однією з причин гіпертонічної хвороби, ожиріння. У дітей гіподинамія стає вираженою зі вступом їх до школи. У класі – сидять, вдома за приготуванням уроків – сидять, біля телевізора або комп’ютера – сидять. За підрахунками вчених, школяр знаходиться в повній чи відносній нерухомості (сидить або лежить) від 12 – до 18 годин на добу. На активну м’язову діяльність залишається біля 6 годин. Якщо їх правильно використовувати, користь для здоров’я буде очевидною.

Найсприятливішим періодом для формування майже всіх фізичних якостей є молодший шкільний вік (7–10 років). Організовані заняття дітей фізичною культурою не повинні обмежуватися тільки шкільними уроками фізкультури. Має виконуватись щоденно ранкова зарядка та протягом тижня 2–3 тренувальні заняття. Фізичні тренування в цьому віці мають враховувати деякі особливості опорно-рухового апарату дитини. Так, хребетний стовп дитини 7–10 років характеризується великою піддатливістю і нестійкістю основних вигинів – грудного та поперекового. Грудний вигин формується до 7 років, а поперековий – до 12. Еластичний зв’язковий апарат, товсті міжхребцеві диски і слаборозвинені м’язи спини сприяють деформації хребта. Для дівчаток дуже корисно систематично виконувати вправи з м’ячем, гімнастичними палками, стрічками, оскільки вправи з цими предметами розвивають спритність, точність рухів. Діти 7–10 років мають займатися плаванням, тенісом, катанням на ковзанах, роликах, танцями – це формує лінії правильної постави і красиві рухи. Уроки фізкультури в школі повинні проходити цікаво, насичено, по можливості – частіше на свіжому повітрі, з наявністю позитивних емоцій, правильності виконання рухів і вправ.

У підлітковому віці в дівчат та хлопців відбувається максимальний ріст організму, збільшення функціональних резервів, гормональна перебудова, зумовлена статевим дозріванням. Продовжується процес скостеніння скелета. Хребет у цьому віці рухливий і податливий. Сила м’язів збільшується менше, ніж маса тіла, що може призвести до порушення постави або деформації хребта. Водночас надмірне м’язове навантаження може прискорити процес скостеніння і сповільнити ріст у довжину довгих трубчастих кісток. У цьому віці достатньо розвинуті швидкість, спритність, гнучкість, значно збільшується м’язова сила. Фізична активність підлітків реалізується передусім в організованих формах: на уроках фізкультури, під час активного відпочинку в школі та поза нею.

У старшому шкільному віці в дівчаток та хлопців 16–17 років практично закінчується ріст тіла в довжину і відзначається перевага ростових процесів у поперечних розмірах. Підвищується міцність скелета, особливо хребта та грудної клітини. Більш помітними стають статеві особливості щодо розмірів, пропорцій тіла, м’язової маси, функціональних резервів і фізичної працездатності. Завершується розвиток центральної нервової системи, хоч процеси збудження дещо переважають над процесами гальмування. Для підтримки достатнього рівня фізичного розвитку в цьому віці необхідно тренуватися не менш як 2–3 рази на тиждень по 1,5–2 години з обов’язковим виконанням ранкової зарядки. Необхідною умовою ранкової гімнастики є систематичність занять. Витрачений час складає 10–15 хв., але саме ці хвилини стають джерелом бадьорості на весь день, розвивають силу, гнучкість, витривалість, координацію рухів, зміцнюють і зберігають здоров’я та молодість. У теплий період року зарядку рекомендується проводити на свіжому повітрі, а взимку – в добре провітреному приміщенні.

Розпочинати зарядку необхідно з дихальних вправ, поступово збільшуючи навантаження, виконувати вправи для рук і ніг, тулуба, шиї, спини, живота. Рухи повинні бути м’якими, плавними, вільними; темп і кількість повторень потрібно збільшувати поступово.

Велике значення для оздоровлення та тренування має ходьба – найдоступніший вид фізкультури. Навіть невеликий шлях до роботи, навчального закладу, пройдений пішки, матиме позитивний результат для організму.

Більш активною фізичною вправою є біг. Під час бігу працюють ті самі групи м’язів, що й при ходьбі, але значно інтенсивніше. Насамперед посилюється діяльність серцево-судинної і дихальної системи, покращується обмін речовин. Біг допомагає позбутися зайвої ваги, запобігає відкладенню холестерину в стінках судин.

Купання і плавання теж дуже корисні процедури. Вода не лише загартовує організм, але й робить своєрідний масаж шкіри і м’язів. Рухи у воді прекрасно розвивають м’язи, поліпшують обмін речовин, тренують серцево-судинну і дихальну системи. Навантаження у воді залежать від швидкості плавання і дистанції.

Їзда на велосипеді – одна з найбільш емоційних видів фізичних вправ. Відчуття швидкості, постійна зміна оточуючого середовища сприятливо впливають на центральну нервову систему, створюють гарний настрій.

Ходьба на лижах – прекрасний засіб розвитку багатьох фізичних якостей. Вона поліпшує діяльність усіх систем організму, підвищує стійкість до холоду.

Катання на ковзанах або роликах – фізіологічно дуже цінний вид спорту. Це емоційне заняття поліпшує координацію рухів, розвиває почуття рівноваги і стійкості.

Під час занять фізичною культурою і спортом зміцнюються м’язи, збільшується рухливість у суглобах, покращується кровообіг у внутрішніх органах черевної порожнини, економно працює серце, зміцнюється нервова система, підвищується емоційний стан, можна позбутися зайвої ваги та будь-яких недоліків фігури й постави, набути і вдосконалити красу ходи.

Систематичні заняття фізичними вправами – це могутнє джерело збереження енергії і працездатності, зміцнення здоров’я і продовження молодості. Жан-Жак Руссо наголошував: “Тренуйте безперервно тіло дитини, зробіть його міцним і здоровим; хай вона працює, діє, бігає, стрибає, хай буде здоровою в міцності і незабаром вона стане дорослою в розумінні”.

Останнім часом фізична активність у вільний від роботи та навчальних занять час набуває все більшої популярності. Дослідження свідчать про вірогідне збільшення питомої ваги дорослих і дітей, що регулярно займаються фізичною культурою і спортом. Проте не більш 20% населення мають той рівень фізичної активності, що рекомендується для поліпшення стану організму.

Лише свідомо розумне та дбайливе ставлення до свого духовного і фізичного тіла зробить кожного по-справжньому щасливим.