Історія появи тютюну

Б атьківщиною тютюну є Америка. Американські індіанці, хоч і курили його, застосовували головним чином як лікувальний засіб: листям лікували рани та нагноєння. Після відкриття Америки Колумбом у XV ст. тютюн спочатку потрапив до Іспанії, Португалії, а потім – до Франції. “Коли ми висадились на берег і рушили в глибину острова, нас зустріло багато майже голих людей, дуже струнких і сильних. Вони несли одну дуже велику сигарету і при кожній зупинці підпалювали її, потім кожен із них робив по три затяжки, випускаючи дим ніздрями”, – констатував Колумб. Туземці пригощали мандрівників тютюном: спочатку самі курили, а потім передавали трубку гостям. Відмова від “трубки миру” розцінювалась як недружелюбна дія. Іспанці не хотіли псувати стосунків із туземцями. Вірогідно, що іспанці й були тими європейцями, які пристрастилися до куріння. Коли моряки поверталися до Іспанії, на них дивилися з підозрою: якщо людина випускає з рота і носа дим, то значить, що сплуталася з нечистою силою. Курці завезли насіння тютюну і стали його культивувати. Розповсюдження тютюну в країні зустріло величезний супротив. Але вже під кінець ХVІІІ ст. не залишилось жодної країни, куди б не потрапила ця рослина.

Захоплення тютюном дійшло до того, що йому стали приписувати лікувальну дію. Цікавим є такий історичний факт: у 1560 році французький посол Жак Ніко, великий любитель ботаніки, завіз насіння та листя тютюну в дарунок королеві Франції, Катерині Медичі, як ліки від головного болю. Дякуючи за дарунки, королева назвала рід “чудодійної” рослини на честь Жана Ніко – нікотином. Пізніше основний алкалоїд, що міститься в тютюні, був названий теж нікотином. Дуже швидке розповсюдження куріння та нюхання тютюну було негативно зустрінуте духовенством, тому що вживання його викликало кашель та чхання, що заважало богослужінню, оскверняло святі місця. Тому в багатьох країнах куріння, нюхання і жування листочків тютюну переслідувалося та каралося. Так, у Туреччині ввели смертну кару, в Персії виривали ніздрі, в Англії курців водили по вулицях міста з мотузкою на шиї, а найбільш злісним із них відрубували голови. Римський папа Уран VІІ відлучав католиків від церкви за куріння і нюхання тютюнового порошку. Садоводи розводили тютюн як екзотичну рослину. В деяких країнах, наприклад, в Італії, тютюн був оголошений «забавками сатани». В Англії у XVI ст. за наказом Єлизавети І курців прирівнювали до злодіїв та водили по вулицях з мотузкою на шиї.

До Росії тютюн завезли польські та англійські купці. На території країни тютюн почали сіяти з 1616 року. Куріння зустріло запеклий супротив духовенства та царської влади. Цар Михайло Романов у 1663 році видав спеціальний указ, що забороняв курити та передбачав жорстокі покарання для порушників – від побиття киями і шмагання батогом до відрізання носа і заслання до Сибіру. За торгівлю тютюном карали смертю. Серед державних законів, виданих за царя Олексія Михайловича в 1649 році, був пункт, що забороняв курити тютюн. Такі суворі закони пояснювалися насамперед тим, що в Росії почастішали пожежі, пов’язані з курінням.

Заборону курити скасував Петро І, який, перебуваючи в Голландії, сам призвичаївся курити люльку. Це була своєрідна данина європейській моді. Петро І дозволив англійським купцям ввозити тютюн у Росію, а вони натомість зобов’язувалися вносити до скарбниці велике мито – 200 тисяч фунтів стерлінгів. Отже, заохочення торгівлею тютюном було вигідною для держави справою. Слід зазначити, що людство поставилося до тютюну досить довірливо та легковажно. В XX ст. надмірно зросла армія курців. Курити почали жінки, молодь, діти. Виникла мода на куріння: цигарки ніби придавали дівчатам особливої елегантності, а юнакам – мужності. Здавна говорили про шкідливість тютюну, але ніхто серйозно не вивчав його вплив на організм людини. Бачили, що курців мучить надсадний кашель, знали, що в накуреному приміщенні важко дихати, що нікотин гальмує розумову діяльність. Тоді й народилася фраза: „Крапля нікотину вбиває коня." Якщо бути точним, то крапля нікотину може вбити не одного, а цілих трьох коней. Але курці тільки посміювалися: „Видно, я сильніший, бо скільки вживаю нікотину, а живу!" Заспокоювали себе тим, що тютюновий дим залишається на фільтрі. Лікарі встановили, що зростання кількості людей, які курять, збільшує кількість важких захворювань. Із початку 1960 року в газетах та журналах почали з’являтися публікації про негативний вплив нікотину на здоров’я людей згідно з результатами наукових досліджень. Доведено: якщо людина курить у день від 1–9 цигарок, то скорочує собі життя на 4 роки (порівняно з тією людиною, яка не курить), якщо від 10–19 цигарок на день, – на 5,5 років, якщо ж 20–39 цигарок, – то на 6,2 років. Виявили: люди, які почали курити до 15 років, умирають від раку легень у 5 разів частіше, аніж ті, що почали після 25 років.