Профілактика зловживань психоактивними речовинами

П ервинна профілактика спрямована на попередження виникнення захворювання. Це комплекс заходів, направлених на формування здорового способу життя, попередження першої спроби вживання сильнодіючої речовини і боротьбу з афективною (ненормативною) поведінкою в підлітків.

Вторинну і третинну профілактику Є.А. Бабаян відніс до умовної, бо вона спрямована вже на виявлення ранніх стадій хвороби (запізніла профілактика), на попередження рецидивів (пізня профілактика). В.С. Бітенський так визначив основні методи наркологічної профілактики: 1) система покарань і заборон; 2) санітарно-освітня робота. Допоміжним, але важливим є виявлення контингенту високого ризику адиктивної (залежної) поведінки.

Система покарань і заборон представлена, насамперед, законодавством, правоохоронними органами. Йде строгий контроль за використанням медикаментів.

Санітарно-освітня робота в області токсикоманій має непросте завдання. З одного боку, необхідна популяризація знань про шкідливість сильнодіючих речовин, високий ризик швидкого звикання і потягу, а також шкідливості для фізичного і психічного здоров’я. З іншого боку, є небезпека, що широке поширення інформації про психоактивні речовини може викликати нездорову цікавість до них серед молоді й особливо серед підлітків та здатність до розповсюдження зловживання. Але молодь у компаніях отримує дані про “привабливі сторони” дії токсичних речовин і зовсім мало інформації про їх шкідливість.

Сьогодні найбільший потенціал у попередженні прилучення дитини до зловживання психоактивними речовинами є сім’я.

Правильне виховання повинне формувати відповідальну самостійну зацікавлену особистість зі сформованими цінностями – цілями, життєвими планами, здоровим способом отримання задоволень, особистим досвідом перемог і поваги до себе. Батьки повинні підтримувати довірчі стосунки з дитиною, але в той же час постійно контролювати її поведінку, обминаючи гіперопіку. Необхідно знати оточення підлітка і вміти вчасно розпізнавати перші ознаки зловживання. При правильному вихованні дитини, при її повній інформованості про шкідливість і небезпеку токсичних речовин батьківський контроль підкріплюється, а згодом повністю замінюється самоконтролем людини, що цінує здоровий спосіб життя.

Але це в ідеалі. А реалії говорять про зворотне: в сім’ї недостатньо уваги приділяється дітям; виявляється невміння правильно виховувати самостійну цілеспрямовану особистість, що цінує здоровий спосіб життя; недостатній батьківський контроль; невміння підтримувати довірчі стосунки з дитиною; нерозуміння і неповага до інтересів дитини; недостатня інформованість батьків про психоактивні речовини; перебування в полоні помилок щодо небезпеки прилучення своєї дитини до токсичних речовин, а також щодо її поведінки та стосунків з батьками.

Це підтверджує думку, що необхідно розробити програму профілактики на національному рівні (об’єднання зусиль різних державних структур, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, наукових закладів, ЗМІ, церкви, навчальних закладів) та підняти на належний рівень роль сім’ї.