Особливості токсикоманій у дітей та підлітків
Доволі часто перше знайомство з токсичними речовинами відбувається в дітей та підлітків.
Токсична дія цих речовин на дітей і підлітків виражена значно більшою мірою, ніж на дорослих. Швидше розвивається психічна і фізична залежність, з’являється непереборний потяг до наркотиків і токсичних речовин. Підлітки, які зловживають різними психоактивними речовинами, доволі швидко деградують, у них погіршується пам’ять, увага стає нестійкою, швидко розвивається психопатизація зі злістю, агресивністю, вони часто стають правопорушниками. Оскільки наркотичні речовини дістати підліткам важче, ніж дорослим, то вони використовують більш доступні для них засоби: транквілізатори, барбітурати, деякі психостимулятори, інгаляційні речовини та засоби побутової хімії.
Вірогідність розвитку залежності залежить від особистості, від соціального оточення і речовини, котрою почали зловживати. Найбільший ризик при нестійкій та епілептоїдній акцентуації характеру, при органічному враженні головного мозку, при наявності наркоманів і токсикоманів у безпосередньому оточенні, а також при гедоністичних установках (постійне бажання насолоджуватися життям і розважатися) в сім’ї та компаніях. Характерним кінцевим результатом стає висока злочинність, паразитичний спосіб життя, особиста деградація.
Зловживання токсичними речовинами
С
еред
підлітків останнім часом почастішали
випадки вживання з інтоксикаційною
метою інгаляційних речовин і засобів
побутової хімії: ефіру, бензину,
плямовибавників, ацетону, лаків, деяких
сортів клею і фарби.
У зв’язку з дешевизною і доступністю ці речовини найчастіше використовуються дітьми і молодшими підлітками.
а) Зловживання ефіром
Спосіб уживання: дихання парами ефіру, іноді вживання всередину, домішування до алкогольних напоїв і навіть внутрішньом’язових ін’єкцій.
Ефірне сп’яніння характеризується збудженням, ейфорією. Воно скороминуче, протверезіння настає через 10–15 хв. після інгаляції. Настає агресивність, з’являються судоми. Сп’яніння завершується міцним сном. Під час передозування можлива кома, зупинка дихання, тяжкі порушення серцевого ритму. Із соматичних ознак привертає увагу також підвищена бронхіальна секреція, що може призвести до запалення легенів та бронхіту. Змінюється особистість хворого: він стає брутальним, дратівливим. Знижується інтелект, розвиваються хронічні інфекційні процеси в легенях та органах травлення.
б) Зловживання закисом азоту
Безбарвна рідина, її використовують для інгаляційного наркозу.
Під час вдихання швидко розвивається ейфорія. Людина без належних підстав стає веселою, на короткий час звужується свідомість. Вдихають газ зазвичай у компанії. Сп’яніння нетривале і швидко минає. Залежність тільки психічна.
в) Зловживання препаратами побутової хімії
Ці речовини швидко всмоктуються в легені та накопичуються в клітинах, що містять багато жирів, пошкоджуючи їхні мембрани.
Спосіб уживання: вдихання з ганчірки чи целофанового пакету.
Бензин спочатку подразнює органи дихання, спричиняє почервоніння обличчя, тахікардію, порушення координації.
Пізніше хворі впадають у стан ейфорії, до якого приєднуються сценоподібні або навіяні чи пов’язані з особистим досвідом галюцинації. Іноді марення має загрозливий характер. Хворий зазвичай сприймає все ніби фільм жахів. При передозуванні марення набуває рис справжнього делірію (психозу), що має транзиторний характер і закінчується через 10–20 хв. після інгаляції.
У період виходу зі стану сп’яніння хворі астенічні, адинамічні, часто скаржаться на головний біль. Від одягу та видихуваного повітря чути запах бензину. Якщо інгаляції довготривалі, то виникає делірій зі страхітливими галюцинаціями.
Сп’яніння від плямовибавників зустрічається зазвичай у підлітків, котрі інгалюють групами. Швидко настає ейфорія: сміх одного зваблює іншого. З’являється візуалізація уявлень (“про що подумаю, те й побачу”). Підлітки часто фантазують на пригодницькі та сексуальні теми. При продовженні інгаляцій (по кілька годин з перервами) розвивається онейроїд (погіршення стану). Онейроїд – (гр. Όneuros – снобачення і éidos – вид), вид затьмарення свідомості; проявляється поєднанням яскравих фантастичних образів, мрієподібних переживань з фрагментами сприйняття реального світу, а також дисоціацію між змістом фантазій і поведінкою хворого (нерухомість або одноманітне збудження). Маячіння вже не виникають за бажанням. Перед поглядом виникають сцени, котрі нагадують захоплюючий фільм.
Призупинення вдихання призводить до швидкого протверезіння. Навіть запах в повітрі, що видихається, швидко зникає.
Сп’яніння деякими сортами клею також проявляється ейфорією і онейроїдом.
Видіння часто нагадують мультфільми розважального змісту. Яскраво забарвлені маленькі чоловічки і звірята, що швидко рухаються, іноді розмовляють писклявими голосами, зі своєрідною мімікою і жестами були описані французьким психіатром Лероєм ще до початку ХХ ст. (до появи мультиплікаційних фільмів) при інфекційних та інтоксикаційних психозах.
Ацетон, окрім інгаляцій, використовують також для аплікацій на голову чи тулуб. Для цього шкіру шкрябають, а потім накладають ацетоновий компрес.
Симптоми та поведінка такі ж, як після вживання спиртного.
Зловживання інгалянтами характеризується повторним вдиханням летючих речовин без признаків залежності. Частіше це відбувається в групах дітей (за місцем проживання, однокласників). Мотивацією найчастіше буває цікавість, бажання відчути нові переживання, подивитися “мультики”, нерідко це пов’язано з патохарактерологічними реакціями (патологічними характеристиками) групування. Надлишок вільного часу, невміння чимось займатись, сум є поштовхом до вживання інгалянтів.
Інгалянтні токсикоманії характеризуються ознаками психічної залежності, а саме:
переходом від інгаляцій у компанії до вдихання парів наодинці;
збільшенням дози речовини;
щоденними довготривалими інгаляціями (по кілька годин поспіль);
злобною агресією стосовно людей, що заважають проводити інгаляції;
втратою намагання приховати від близьких потяг до інгаляцій.
У подальшому розвивається абстинентний синдром (головний біль, пітливість, порушення ритму роботи серця, похитування при ходьбі, безсоння, депресії).
У ІІІ стадії виникає симптоматика психоорганічного синдрому: погане засвоєння шкільного матеріалу, неквапливість, відсутність кмітливості, погіршується пам’ять, увага, нестійкість настрою, пасивність і схильність до бездіяльності змінюються на злобність та агресію. Хворі швидко деградують в інтелектуальному плані, що є проявом токсичної енцефалопатії. Часто спостерігаються враження нервової системи, підвищується судомна готовність, уражаються печінка та нирки. При передозуванні людина може загинути.