Чим обумовлені хибнопозитивні результати досліджень на віл

Є дві причини хибнопозитивних результатів: перехресні реакції антитіл і помилка людини. Іноді у крові присутні антитіла, що не мають відношення до ВІЛ, але які можуть обумовити позитивний результат тесту. Було помічено, що деякі стани викликають хибно-позитивні результати:

– вагітність;

– супутні захворювання (туберкульоз, ревматизм та ін.);

– вроджені чи набуті імунодефіцитом онкологічні та інфекційні захворювання, в тому числі вірусні гепатити В і С, хвороби крові.

Вакцинація проти гепатиту В і грипу може тимчасово підвищити вірогідність хибнопозитивних результатів. Такий же ефект може давати введення імуноглобуліну проти гепатиту В і протиправцевого імуноглобуліну. Хибнопозитивні результати також виявлялись у невеликої кількості хворих вівчаком, кістозним фіброзом, хронічними хворобами печінки і у хворих, що користуються «штучною ниркою».

Лабораторна діагностика є першим кроком для підтвердження факту ВІЛ-інфікування або діагнозу СНІД. Аналіз результатів лабораторних досліджень дозволяє також отримати інформацію про рівень розповсюдженості інфекції серед різних груп населення, про групи підвищеного ризику зараження ВІЛ та інші параметри, що характеризують епідемічний процес. Такі дані є базою для розробки науково обгрунтованих профілактичних і протиепідемічних заходів, спрямованих на обмеження розповсюдження ВІЛ-інфекції.

Профілактика віл-інфікування

У міжнародному масштабі боротьба проти ВІЛ-інфекції/СНІДу координується Всесвітньою організацією охорони здоров’я. У січні 1987 р. вона розробила свою спеціальну програму боротьби зі СНІДом, що проіснувала рівно 1 рік. У січні 1988 р. ця програма була об’єднана з Програмою ООН і отримала назву Глобальна програма із СНІДу. У 1988 р. національні комісії боротьби зі СНІДом були утворені більше ніж у 150 країнах. Близько 40 країн отримали технічну і фінансову допомогу від ВООЗ для розробки національних планів боротьби зі СНІДом, розрахованих на термін від 3 до 5 років. Глобальна програма із СНІДу проводиться в країнах Африки. Один недолік, пов’язаний із реалізацією національних програм у країнах Африки, – це відсутність недорогого, надійного і нескладного обладнання для проведення лабораторних досліджень. Проба крові на ВІЛ-обстеження обходиться близько 20 доларів, а це набагато більше, ніж щорічні затрати на душу населення на охорону здоров’я в багатьох африканських країнах.

У країнах СНД розроблені та впроваджені Державні програми щодо запобігання поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу. Вони включають широкий комплекс заходів: діагностику, лікування, профілактику захворювань і пропаганду здорового способу життя.

О скільки вакцини проти ВІЛ-інфекції/СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфікуванню є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких, як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих зносин. Багато людей, інфікованих вірусом імунодефіциту, не мають симптомів захворювання. Отже, не можна знати напевне, що статевий партнер ВІЛ-неінфікований, якщо немає повторних негативних результатів його перевірки на інфікованість. Це, звичайно, за умови, що за час, що минув із моменту останнього обстеження, він не вступав у потенційно небезпечний статевий контакт.

Головна умова запобігання – свідомий спосіб життя. Статеві контакти – розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний засіб запобігти інфікуванню – уникати випадкових статевих контактів, використовувати засоби індивідуальної статевої застороги (презервативи).

Слід використовувати лише латексні презервативи. Застосовування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів тощо. Купуючи презервативи, потрібно звертати увагу на строки реалізації, наявність спеціальної змазки, про що засвідчує напис в анотації – проти інфекційних хвороб чи АНТИСНІД.

Хоча деякі лабораторні дослідження і свідчать про те, що сперматоцидні засоби можуть знищувати вірус імунодефіциту, все-таки не встановлено, що ці препарати здатні запобігати зараженню.

Важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якомога раніше звернуться в жіночу консультацію для проведення специфічного профілактичного лікування.

Сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані та вже тому небезпечні. За даними статистики, 30–50% осіб, що вживають наркотики ін’єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ. Отож вірогідність інфікування надзвичайно висока.

Ін’єкційне вживання наркотиків не тільки шкідливе для здоров’я, але й значно підвищує можливість ВІЛ-інфікування. Як правило, ті, хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без попередньої стерилізації.

Не можна застосовувати вже використані, брудні шприци та голки при введенні наркотиків. Для кожної ін’єкції необхідно використовувати одноразовий стерильний шприц та голку, а якщо це неможливо, то кип’ятити шприци багаторазового використання чи промивати їх дезрозчином.

При використанні будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління і т.п.), де може міститися кров людини, необхідно його стерилізувати.

Необхідно пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють вразливості до ВІЛ-інфекції, а тому їх потрібно вчасно і кваліфіковано лікувати.

Чи можна вберегти себе від СНІДу? На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування.

Схема профілактики

Профілактика ВІЛ/СНІДу: стратегія зниження шкоди, безпечна статева поведінка.