Хронологія подій, пов’язаних із віл/сніДом

1978. У кількох пацієнтів у США і Швеції (гомосексуалів), а також у Танзанії і на Гаїті (у гетеросексуалів) виявлені симптоми хвороби, яку незабаром назвуть СНІД.

1981. У молодих американських геїв у кількох американських містах трапляються випадки рідкісного раку шкіри (саркоми Капоші). Це захворювання спочатку назвали «рак гомосексуалів», а потім «імунодефіцит гомосексуалів». Від цього захворювання в США померло понад 120 осіб.

1982. Фахівці Центру контролю захворюваності США припускають, що нове захворювання пов’язане з кров’ю. Уперше використовується термін «СНІД» – синдром набутого імунодефіциту (АЮ8). Причини та шляхи передачі хвороби невідомі.

1983. Люк Монтаньє з Інституту Пастера (Франція) відкрив вірус, який вважають причиною СНІДу – ВІЛ, або «вірус імунодефіциту людини» (НІУ).

1985. Встановлено, що ВІЛ передається через рідини організму: кров, сперму, секреції піхви і материнське молоко. Адміністрація з контролю харчових продуктів і лікарських препаратів США схвалила перший тест на ВІЛ. У США і Японії почали перевіряти на ВІЛ донорську кров. У м. Атланта (США) відбулася перша Міжнародна конференція з питань СНІДу. У США за рік зареєстровано 6972 смерті від СНІДу. Серед померлих – відомий кіноактор, кумир Америки Рок Хадсон.

1986. Глава Міністерства охорони здоров’я США Еверетт Кооп опублікував першу офіційну доповідь про проблему СНІДу. У ній міститься заклик до сексуальної освіти з метою профілактики зараження ВІЛ. У США створена громадська організація Ект–Ап, яка діяла під девізом «Мовчання – смерть». У більшості європейських країн почали перевіряти донорську кров на ВІЛ.

1987. Прийнята Глобальна програма ВОЗ із проблем СНІДу. СНІД став першим захворюванням, яке обговорювалося на сесії Генеральної Асамблеї ООН. У ряді країн схвалені перші ліки АЗТ (зідовудин, ретровір). У США введена заборона на в’їзд іммігрантів і туристів з ВІЛ-інфекцією. Президент США Рональд Рейган уперше публічно вимовив слово «СНІД». У Сан-Франциско розпочате створення СНІД-меморіалу «Квілт». У Росії та Україні зареєстровані перші випадки ВІЛ-інфекції.

1988. 1 грудня оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом.

1989. У США за рік зареєстровано 27666 смертей від СНІДу. В Росії в лікарнях Елісти, Волгограда, Нижнього Новгорода інфіковано ВІЛ понад 200 дітей. Офіційна причина зараження – недбалість медперсоналу.

1990. У Росії створена мережа спеціалізованих медичних установ для профілактики і лікування ВІЛ/СНІД.

1991. За даними ВООЗ, 10 млн. людей у світі живуть з ВІЛ-інфекцією, більш ніж мільйон з них – у США. Професійний баскетболіст Мейджік Джонсон оголошує про свою ВІЛ-інфекцію.

1992. У США проводяться клінічні випробування поєднання ліків, уведена прискорена процедура схвалення нових препаратів для лікування СНІДу. За рік у США зареєстровано понад 40 тисяч смертей.

1993. Четверо керівників банку крові у Франції посаджені у в’язницю за те, що допустили потрапляння в банк заражених ВІЛ продуктів крові. Від СНІДу померли тенісист Артур Еш, легенда балету Рудольф Нурієв. В Уганді почав знижуватися рівень поширення ВІЛ-інфекції серед вагітних.

1994. У Парижі на вищому рівні відбулася зустріч з проблем СНІДу, на якій була прийнята Декларація. У США і Західній Європі схвалений препарат зерит.

1995. У Німеччині четверо чоловік засуджені до ув’язнення за продаж зараженої ВІЛ крові. Олімпійський чемпіон зі стрибків у воду Грег Луганіс оголосив, що хворий на СНІД.

1996. На зміну Глобальній програмі ВООЗ із проблем СНІДу створена Об’єднана програма ООН (UNAIDS), в реалізації якої беруть участь усі шість агентств ООН: ВООЗ, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, UNPA (Фонд ООН із питань народонаселення), UNDP (Фонд ООН із розвитку) і Всесвітній Банк. У Ванкувері (Канада) відбулася XI Міжнародна конференція з проблем СНІДу, на якій було оголошено про нове покоління ліків – інгібітори протеази. В Одесі заснована перша в Україні програма зниження шкоди від ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків і працівників секс-бізнесу.

1997. Створена Глобальна бізнес-рада з ВІЛ/СНІДу – перший міжнародний орган, що координує участь комерційних структур у боротьбі з епідемією. Програмою ООН зі СНІДу (UNАIDS) розпочато перший етап «ініціативи з доступу до ліків». Загальне число померлих від СНІДу в усьому світі склало майже 6.400.000. Приблизне число людей із ВІЛ-інфекцією – 22 мільйони (це більше, ніж населення Австралії).

1998. У Женеві відбулася XII Міжнародна конференція з проблем СНІДу, на якій було визнано, що, незважаючи на прогрес науки, мільйони людей умирають від СНІДу через дорожнечу і недоступність ліків. Оголошено про перший курс лікування з метою профілактики передачі ВІЛ від матері дитині.

1999. Держави, члени ООН, взяли на себе зобов’язання добитися вагомого зниження рівня розповсюдження ВІЛ-інфекції серед молоді в найбільш постраждалих від цієї хвороби країнах до 2005 року, а у світовому масштабі – до 2010 року. Вперше були поставлені глобальні цілі у відповідь на епідемію ВІЛ/СНІДу.

2000. Відбулася 13-а Всесвітня конференція (Південна Африка (м. Дурбан).

2001. У Нью-Йорку пройшла спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН із ВІЛ/СНІДу, яка прийняла Декларацію про боротьбу з ВІЛ/СНІДом на наступне десятиліття.

На жаль, Україна визнана державою, яка найбільше за інші в Східній Європі постраждала від ВІЛ/СНІДу. Сьогодні в нас зареєстровано десятки тисяч осіб, що мають статус ВІЛ+. Серед них майже 10% діти. Такі дані зареєстровані в Українському центрі профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України. Однак міжнародні експерти вважають, що ВІЛ-позитивних у нас значно більше.

Україна стоїть на межі загальнонаціональної епідемії ВІЛ/СНІДу. Викликає занепокоєння той факт, що за останні п’ять років кількість випадків ВІЛ-інфекції в Україні зросла в 20 разів і зараз, за оцінками фахівців, в Україні живуть близько 400 000 інфікованих осіб – майже 1% дорослого населення.

Перші випадки ВІЛ-інфекції в Україні були зареєстровані в 1987 році. До кінця року було виявлено шість ВІЛ-інфікованих жителів України та 75 іноземних громадян, які у відповідності з чинним законодавством були депортовані з України.

З 1995 року простежується різке зростання ВІЛ-інфікованості серед споживачів ін’єкційних наркотиків. І хоча ін’єкційне вживання наркотиків залишається першим шляхом передачі інфекції, помітним є різке поширення ВІЛ через гетеросексуальні контакти. Передача ВІЛ від матері до дитини за останні кілька років також зросла зі швидкістю, що лякає. Наслідки такого високого рівня поширеності можуть загрожувати більшій частині соціально-економічних досягнень країни за роки незалежності чи звести їх нанівець.

Соціальна дисфункція, що супроводжувала колапс в економіці, мала результатом драматичне поширення ін’єкційного вживання наркотичних засобів та розростання бізнесу комерційного сексу. Незалежно від того, що Україна вважається країною з низькою інфікованістю вірусом, її середовище характеризується високим рівнем поширеності, й вірус може розповсюджуватися швидко, особливо серед молоді. Зараз переважну більшість інфікованих в Україні становлять молоді люди віком від 17 до 39 років. Якщо зараз не вдатися до ефективних дій, кількість випадків ВІЛ-інфекції може досягти в Україні 1,5 мільйона до 2010 року.

Україна займає перше місце в Європі за кількістю ВІЛ-інфікованої молоді віком від 15 до 24 років. Друге місце належить Португалії. Це офіційна статистика ЮНІСЕФ (Дитячого Фонду ООН, що займається проблемами дітей та молоді). В Україні носіями вірусу імунодефіціту є 1,3 % юнаків та 0,8 % дівчат. Третє і четверте місце в Європі за кількістю ВІЛ-інфікованої молоді займає відповідно Швейцарія та Іспанія.