1 . Статевий.

При статевому контакті з інфікованою людиною незалежно від способу (вагінального, анального, орального, змішаного).

2 . Ін’єкційний та інструментальний

При використанні нестерильних голок та шприців наркозалежними особами.

При проколюванні вух та нанесенні татуювань нестерильними інструментами.

При пошкодженні шкірних покровів чи слизових оболонок медичним інструментарієм, забрудненим ВІЛ в результаті контакту з інфікованими ВІЛ тканинами чи органами.

3. Трансплантаційний.

При переливанні крові інфікованого ВІЛ донора, пересадці його органів і тканин, штучному заплідненні жінок.

4 . Трансплацентарний.

Від інфікованої матері – плоду під час вагітності і пологів (вертикальний шлях) та при вигодовуванні грудним молоком (горизонтальний шлях).

5. Професійний

Зараження через ушкоджену шкіру і слизові оболонки людей при контакті з кров’ю, слизом із піхви, грудним молоком, спермою, виділенням із ран, спинномозковою рідиною хворих на ВІЛ.

Теоретично можлива передача ВІЛ при глибоких "вологих" поцілунках, які супроводжувалися контактом слизових оболонок порожнини рота партнерів, особливо якщо в ротовій порожнині є тріщини, ерозії, виразки. Особливу небезпеку слина набуває, якщо до неї примішується кров з пошкоджених ясен і при різних захворюваннях зубів.

В останні роки активізувалось поширення збудника трьома шляхами: кров’ю, статевими стосунками, від матері до дитини.

В Україні переважає ін’єкційний шлях передачі ВІЛ при використанні нестерильного інструменту наркозалежними.

Для передачі вірусу необхідні три умови:

1. Наявність віл.

Зараження може статися лише за умови інфікованості одного зі статевих партнерів.

2. Достатня кількість вірусу.

Можливість зараження ВІЛ залежить від концентрації вірусу.

3. Віл повинен потрапити в кровотік. Вірогідність інфікування віл:

– переливання крові – 100 %;

– під час вагітності – від 11 до 70 % (у середньому ризик передачі ВІЛ плоду чи новонародженому інфікованою жінкою складає 25–35 %);

– один статевий акт – від 0,1 до 10 % (ступінь ризику залежить від типу статевого акту, їх числа, кількості партнерів, наявності хронічних захворювань та захворювань, що передаються статевим шляхом у партнерів);

– використання нестерильного медичного інструментарію для ін’єкцій – 0,5 – 1% (1 ін’єкція) (за даними ВОЗ).

У яких біологічних рідинах організму вірус утримується

ВІЛ утримується у всіх біологічних рідинах організму: в крові, спермі, секреті шийки матки, піхві, материнському молоці, слині, сечі, спинномозковій рідині, гної, поті.

У достатній кількості для інфікування іншої людини віл утримується у:

– крові (в 0,1 мл); (0,05 мл. за іншими джерелами);

– спермі;

– секреті піхви;

– материнському молоці.

Дослідження, проведенні в родинах ВІЛ-інфікованих людей, переконливо довели, що ВІЛ не передається:

• п ри спільному користуванні верхнім одягом;

• при рукостисканні;

• при спільному користуванні фонтанчиком для питної води;

• через посуд і їжу;

• через домашніх тварин;

• при користуванні спільним туалетом (унітазом);

• при контакті в громадському транспорті;

• при чханні та кашлі;

• через обійми;

• через монети і паперові гроші;

• через постільну і натільну білизну;

• через рушник, мило, мочалку;

• через укуси комах;

• під час купання в басейні;

• через дверні ручки і спортивні знаряддя;

• при дружніх поцілунках.

Почати розмову про синдром набутого імунодефіциту (СНІД) має сенс із короткого опису тієї системи організму, що він виводить із ладу, тобто системи імунітету. Вона забезпечує в нашому тілі сталість складу білків і здійснює боротьбу з інфекцією та злоякісними клітинами організму, що перероджуються.