Галюциногенні токсикоманії

Циклодолова токсикоманія

Циклодол (артан, паркопан) – речовина, що застосовується при лікуванні психотропними препаратами. Після прийому великої дози (до кількох десятків таблеток) настає ейфорична дія через 20–25 хв. Сп’янілий відчуває приємні поколювання в тілі, руках, що проходять хвилями, а всі неприємні відчуття і спомини дезактуалізуються. У стані ейфорії хворі спілкуються один з одним, веселяться. Ейфорична фаза триває 30–40 хв., а потім переходить у фазу звуженої свідомості, коли хворі відчувають легкість у тілі, політ, невагомість, перебувають у світі яскравих чуттєвих уявлень. Такий стан може перейти в циклодоловий делірій – з’являються ілюзії, галюцинації, викривлюються обличчя реальних людей, чуються дзвінки, перед очима пливуть різні кола, а потім при закритих очах “бачить” усе, на що здатна його уява. Зміст зорових галюцинацій залежить від попередніх ситуацій. Розважальні сцени, смішні події, якщо циклодол приймали під час безтурботних веселощів. Якщо цій інтоксикації передували сварки, бійки, страшні події, то в галюцинаціях фігурують бандити, сцени нападу.

Характерна калейдоскопічність галюцинацій – швидка зміна картин і разом з тим повторення одних і тих же бачень по декілька разів. Слухові галюцинації завжди тематично пов’язані із зоровими.

Ці галюцинації після закінчення делірію амнезуються.

При повторних прийомах циклодолу в деяких підлітків виникає бажання за допомогою відносно невеликих доз досягти тільки ейфорії (кайфу). Прагнення до ейфорії (кайфу) відрізняється від наміру відчути галюцинації (“зловити глюки”), що дає підставу розділити психічну залежність на ейфоричну та галюцинаторну.

Димедролів делірій

Невеликі дози димедролу (2–3 табл.) у застосуванні з алкоголем підсилюють сп’яніння, здатні швидко “відключати” зазвичай із глибоким сном. Якщо 5–10 табл. запивають спиртним, навіть пивом, це полегшує швидке всмоктування і розвиток делірію. Картина схожа на циклодоловий делірій (численні зорові та слухові галюцинації). Після виходу із психотичного стану відчувається слабкість, сонливість, почуття дискомфорту, акомодація.

Зловживання транквілізаторами

У зв’язку зі значним поширенням цих препаратів у лікувальній практиці зловживання транквілізаторами зустрічається доволі часто. Для досягнення бажаного ефекту токсикомани застосовують дози транквілізаторів, що перевищують терапевтичні в декілька разів. Найбільшу наркогенність мають бензодіазепіни (радедорм, сибазон, седуксен, еленіум, реланіум, феназепам), інколи використовують мепробомат, триоксазин. Звичайно транквілізатори вживають усередину, інколи вводять внутрішньовенно. Після приймання всередину великих доз транквілізаторів через 15–20 хв. розвивається сп’яніння з легким оглушенням, коли важко привернути увагу хворих, їхнє мислення уповільнюється, вони погано розуміють поставлені запитання, мова злегка зламана, рухи неточні. Феназепам розгальмовує і підвищує рухову активність. При значному передозуванні препаратів настає сон, що переходить у сопорозний і коматозний стан. Абстинентний синдром при зловживанні транквілізаторами виражається розгубленістю, нестійкістю настрою, млявістю, головним болем, утратою апетиту. При хронічній інтоксикації відбувається психопатизація особистості, зниження інтелекту, продуктивності мислення, диференційованості емоцій. Хворі стають фамільярними, цинічними. Часто спостерігається патологія печінки, нирок та ін.

Зловживання виникає за різними мотивами: відчути сп’яніння, “заспокоїтись”, “відволіктися від неприємностей”; підсилити алко­голь­не сп’яніння (“балдёж”) при відносно невеликій кількості спиртного, яке є в наявності в алкогольної компанії; полегшення опійної та героїнової абстиненції.