Піраміда ієрархії потреб особистості (за а.Маслоу)
Ключовими моментами в концепції ієрархії потреб є наступні.
Послідовне виникнення основних потреб, які мотивують діяльність особистості. В основі цієї теорії полягає припущення про те, що домінуючі потребі, що розташовані на нижніх рівнях піраміди, мають бути більш-менш задоволені до того, як людина може усвідомити наявність потреб більш високого порядку та бути мотивованою ними. Саме таким чином розташована вище потреба виявиться та почне діяти.
Задоволення потреб, що розташовані на нижніх рівня ієрархії, дає можливість усвідомлення потреб, розташованих в ієрархії вище, та їхню участь у мотивації поведінки людини. Тобто фізіологічні потреби мають бути задоволені в достатній мірі задоволені, перш ніж виникнуть потреби у безпеці; фізіологічні потреби і потреби в безпеці мають бути задоволені до певної міри, перш ніж виникнуть і потребуватимуть задоволення потреби в прихильності та любові і т.д.
Потреби ніколи не можуть бути задоволені за принципом «все або нічого». Вони частково співпадають, і людина одночасно може бути мотивованою на двох і більше рівнях потреб.
А. Маслоу зробив припущення, що пересічна людина задовольняє свої потреби приблизно у такій мірі: 85% – фізіологічні, 70% – у безпеці та захисті, 50% – у любові та приналежності, 40% – у самоповазі, 10% – у самоактуалізації.
До того ж потреби, які з’являються у людини за ієрархічною послідовністю, актуалізуються поступово. Люди не просто задовольняють одну потребу за одною, але й одночасно частково задовольняють і частково не задовольняють їх.
Не зважаючи на те, наскільки високо людина просунулася в ієрархії, діє така закономірність: якщо потреби більш низького рівня перестануть задовольнятися, людина повертається у своїй мотивації на цей рівень і залишається на ньому доти, доки ця потреба не буде задоволена у достатній мірі.
Тема 3. Операційний компонент діяльності
Операційний компонент діяльності складають дії та операції. Вони є для суб’єкта способами реалізації діяльності та досягнення ним свідомо поставленої мети, тобто отримання результату, що є засобом нейтралізації мотиву та задоволення потреби.
Необхідно звернути увагу на закономірності реалізації діяльності, які ілюструються її функціональної структурою (за О.М.Леонтьєвим).
Ця схема демонструє таку функціональну залежність між складовими діяльності: компоненти нижнього рядку визначають ті явища, на реалізацію яких спрямована відповідна верхня ланка. Таким чином, операція є умовою (способом) виконання дії, мету якої реалізує мотив діяльності.
Інакше кажучи, мотив визначає характер і спрямованість усієї діяльності, мета визначає характер і спрямованість дії, спосіб виконання дій визначає операції, які застосовує суб’єкт.
3.1. Поняття, психологічна структура і види дій
Дію слід розуміти як елемент діяльності, мета якого не поділяється на більш прості цілі. Головними особливостями діє є:
Свідомий характер.
Цілеспрямований характер.
Отже, дія завжди спрямована на досягнення конкретного результату, причому процес його досягнення є усвідомленим суб’єктом.
Для здійснення мети необхідно враховувати умови, в яких передбачаються її реалізація. Співвідношення мети з умовами визначає завдання, яке має бути розв’язане за допомогою дій. Цілеспрямована людська дія завжди є розв’язанням завдання.
Але іноді для реалізації мети діяльності необхідно пройти декілька кроків, тобто виконати не одну, а кілька дій. Причому кожна дія має свою окрему (неподільну на більш прості) мету, і досягнення мети кожної дії дозволяє реалізувати загальну мету діяльності та досягти кінцевого результату.
Дія – відносно закінчений елемент діяльності, спрямований на досягнення проміжних цілей, що підпорядковані загальному мотиву. |
Дія має структуру, подібну до структури діяльності.
М→ Ц → Спосіб → Р |