12.3. Структура соціальної влади малої групи

Структура соціальної влади в малій групі – це система взаємних позицій членів групи в залежності від їхньої здатності впливати на групу

Існує психологічна необхідність соціального керування групою. Група являє собою надзвичайно складний організм, активність якого розгортається одночасно в багатьох напрямках і вимагає особливих дій по збереженню цілеспрямованості групових зусиль, об’єднання індивідуальних активностей у єдине ціле. Функція соціального керування реалізується через феномени лідерства і керівництва.

Соціальна влада в групі реалізується через актуальне або потенційне право на вплив з боку певних членів групи у різних формах, але серед них найбільш вивчені феномени лідерства і керівництва. Обидва феномени є проявами процесу впливу, однак мають різну природу.

Керівництво – вплив соціально зафіксованої формальної природи

Лідерство – спонтанно виникаючий усередині групи психологічний вплив одного члена групи на інших

Психологічна сутність феномену лідерства

Лідерство в групі – це процес міжособистісного впливу. Лідера породжують не стільки особистісні якості конкретної людини або їхнє сполучення, скільки структура взаємин у даній конкретній групі. Система міжособистісних зв’язків у групі формується і визначається цілями групи та цінностями і нормами, що у ній сформувалися. Лідер як би уособлює систему переваги групою цілей і цінностей, є їхнім носієм, активним провідником у життя.

Лідером приймається і вважається той, чиї установки й орієнтації стають референтними, тобто вихідними еталонами для усіх або більшості членів групи в оцінці або у значимих аспектах життєдіяльності групи. За ним визнається право вести за собою, бути останньою інстанцією в оцінці різних групових ситуацій і обставин.

Відповідно до того, що лідерство тісно зв’язано з розв’язанням тих або інших задач, його можна типологізувати відповідно до видів групових діяльностей:

• Інструментальні види групової діяльності – спрямовані на виконання групою її цільових функцій, заради яких вона і була створена.

• експресивні види групової діяльності – спрямовані на підтримку групи як єдиного цілого, її подальшій розвиток і зміцнення.

Інструментальне лідерство за мету забезпечення керування групою в процесі розв’язання її цільових задач, експресивне лідерство – забезпечення позитивного внутрішнього клімату групи, її стабільності.

Лідер, орієнтований на ефективність виконання групової мети, змушений йти на погіршення взаємин із членами групи. Лідерові експресивного типу, спрямованому на інтереси окремих осіб і їхні взаємини, приходиться займатися поліпшенням взаємин на шкоду загальним цілям і задачам. У силу своєї спрямованості на визначену сферу життєдіяльності групи той або інший лідер завжди знаходиться як би в опозиції або до членів групи, орієнтованих на спілкування, або то тих, хто орієнтований на задачі і цілі групи.

У будь-якій реальній групі може одночасно існувати декілька різнопланових лідерів, що займають в ній свої власні «екологічні» ніші і не вступають один з одним в серйозні протиріччя. Це тим більше можливо, що усередині кожної з виділених сфер може відбуватися ще більш глибока диференціація лідерських ролей.

Різновиди інструментального лідерства: лідер-організатор, лідер-ерудит, лідер-майстер, лідер-скептик і т.д.

Різновиди експресивного лідерства: лідер емоційної напруги (соціометрична «зірка»), лідер - інтегратор емоційного настрою і т.д.

Чим вище рівень розвитку групи, тим більше в ній може бути різних проявів процесу лідерського впливу.