- •Передмова
- •Тема 1. Поняття і структура діяльності
- •1.1. Поняття «активність» і «поведінка»
- •1.2. Рівні поведінки
- •Психічна регуляція поведінки різних рівнів
- •1.3. Людська діяльність як особлива форма людської активності
- •1.4. Психологічна структура діяльності
- •Тема 2. Мотиваційний компонент діяльності
- •2.1. Поняття, функції і види потреб
- •Функції потреб
- •Види потреб
- •2.2. Поняття і види мотивів
- •Види мотивів
- •2.3. Теорії мотивації діяльності
- •2.4. Ієрархія потреб особистості
- •Потреби в порядку їхньої послідовності
- •Піраміда ієрархії потреб особистості (за а.Маслоу)
- •Тема 3. Операційний компонент діяльності
- •3.1. Поняття, психологічна структура і види дій
- •Психологічні компоненти дії
- •Види дій
- •3.2. Поняття, види і властивості операцій
- •Види операцій
- •Властивості операцій
- •3.3. Поняття, властивості і види рухів
- •Властивості рухів
- •Види рухів
- •3.4. Інтеріоризація та екстеріоризація дій
- •Поетапне формування розумових дій
- •3.5. Поняття, структура, формування навички
- •Формування навичок
- •Структура навички
- •Види вправлянь
- •Етапи формування навички
- •3.6. Взаємодія навичок
- •Види переносу навичок
- •3.7. Поняття, етапи формування умінь
- •Етапи формування умінь
- •Тема 4. Психологічні механізми когнітивної діяльності
- •4.1. Перцептивна діяльність
- •Структура перцептивної діяльності
- •Психологічна природі відчуттів
- •Виникнення відчуттів
- •Види відчуттів
- •Властивості відчуттів
- •Чутливість, пороги чутливості, змини чутливості
- •Різновиди адаптації
- •Психологічна природа сприймання
- •Відмінності процесів відчуттів і сприймання
- •Моторний компонент сприймання
- •Властивості сприймання
- •Види сприймання
- •Принципи організації сприймання
- •4.2. Мнемічна діяльність
- •Теорії пам’яті
- •Структура мнемічної діяльності
- •Характеристика запам’ятання
- •Види запам’ятання
- •Характеристика збереження і забування
- •Види збереження
- •Характеристика процесу відтворення
- •Види відтворення
- •Індивідуальні відмінності мнемічної діяльності
- •Індивідуальні властивості мнемічної діяльності
- •4.3. Мислительна діяльність
- •Структура мислительної діяльності
- •Психологічна природа мислення
- •Характеристики мислення
- •Змістові та формальні аспекти мислення як процесу
- •Логічні (змістові) компоненті мислення
- •Формальні (операційні) компоненти мислення
- •Інтелект
- •Шляхи інтелектуальної адаптації
- •Структура інтелекту
- •Види інтелекту
- •Індивідуальні особливості інтелекту
- •4.4. Імажитивна діяльність
- •Структура імажитивної діяльності
- •Психологічна природа імажитивної діяльності
- •Порівняльна характеристика мислення та уяви
- •Імажитивні операції (операції уяви)
- •Види уяви
- •Творча діяльність і креативність особистості
- •Етапи творчої діяльності
- •Креативність особистості
- •Тема 5. Психологічні механізми регуляції діяльності: атенційна регуляція діяльності
- •5.1. Психологічна природа уваги
- •Функції уваги
- •Фізіологічні механізми уваги
- •5.2. Види уваги
- •Психологічні властивості видів уваги залежно від характеру походження та способу здійснення
- •5.3. Властивості уваги
- •Тема 6. Психологічні механізми регуляції діяльності: емоційно-вольова регуляція діяльності
- •6.1. Психологічна природа волі
- •Структура саморегуляції
- •Функції волі
- •6.2. Види і структура вольових дій
- •Структура простої вольової дії
- •Структура складної вольової дії
- •6.3. Вольові якості особистості
- •6.4. Поняття про емоції та почуття
- •Визначення емоцій та почуттів
- •Взаємозв’язок емоцій та почуттів
- •6.5. Механізм емоційної регуляції поведінки
- •6.6. Види емоцій та почуттів Види почуттів
- •Види емоцій
- •Тема 7. Особистість як суб’єкт діяльності
- •7.1. Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»
- •Рівні репрезентації особистості
- •7.2. Фактори розвитку особистості
- •7.3. Структура особистості
- •Фактори розвитку підструктур особистості
- •Структура особистості (за з. Фрейдом)
- •Структура особистості (за н.І.Рейвальд)
- •Спрямованість
- •Спрямованість
- •Тема 8. Індивідуальний стиль діяльності
- •8.1. Психологічна сутність індивідуального стилю діяльності
- •8.2. Темперамент: поняття, психофізіологічна природа, прояв у діяльності
- •Властивості психічних явищ
- •Прояв темпераменту особистості у діяльності
- •8.3. Характер: поняття, психологічна природа, структура, властивості
- •Психологічна природа характеру
- •Структура характеру
- •Форма характеру
- •Властивості характеру
- •8.4. Здібності: поняття, психологічна природа, детермінація, види
- •Психологічна природа здібностей
- •Детермінація здібностей
- •Види здібностей
- •Тема 9. Види діяльності: гра
- •9.1. Різні підходи до психологічної природи гри
- •9.2. Психологічні особливості гри як виду діяльності
- •Психологічні характеристики гри
- •9.3. Види ігор та їхня психологічна характеристика
- •9.4. Значення гри у психічному розвитку особистості
- •Тема 10. Види діяльності: научіння, учіння, навчання
- •10.1. Поняття та види научіння
- •Види научіння
- •10.2. Поняття і типи учіння
- •10.3. Поняття і види навчання
- •Ситуація готового надання
- •Ситуація спрямованої пізнавальної активності.
- •Ситуація природного саморуху.
- •Тема 11. Види діяльності: праця, професійна діяльність
- •11.1. Психологічне розуміння поняття «праця»
- •11.2. Суспільна природа праці
- •11.3. Психологічні ознаки праці
- •11.4. Поняття і структура професійної діяльності
- •Структура професійної діяльності
- •Класифікація різних видів професійної діяльності
- •11.5. Професіографія
- •Загальна схема для розробки комплексної професіограми
- •Зовнішні фактори:
- •Внутрішні фактори:
- •11.6. Професійна придатність і професійне становлення особистості Професійна придатність
- •Професійне становлення особистості
- •Фактори професійної самоактуалізації
- •Успіх у професійній діяльності
- •Динаміка професійного успіху
- •Психотехніка професійного успіху
- •Початок професійної діяльності
- •Рівень мотивації робітника та професійний успіх
- •Ефективний темп професійного успіху
- •Прогнозування та професійний успіх
- •Фактор цілеполягання на професійний успіх
- •Успішні стратегії побудування професійної кар’єри
- •Тема 12. Соціально-психологічні механізми професійної діяльності
- •12.1. Поняття і види груп Поняття про групу
- •Види груп
- •12.2. Внутрішньогрупові процеси у малій шрупі
- •Види взаємодії у групі
- •Фази розвитку особистості в умовах групової взаємодії
- •Соціально-психологічний клімат групи
- •12.3. Структура соціальної влади малої групи
- •Психологічна сутність феномену лідерства
- •Психологічна сутність феномену керівництва
- •Авторитет керівника
- •12.4. Стилі керівництва
Фактори розвитку підструктур особистості
Усі підструктури особистості формуються в умовах виховання і навчання, які реалізуються в процесі її спілкування з іншими людьми
Структура особистості (за з. Фрейдом)
Фрейд розробив топографічну модель особистісної організації. Відповідно до цієї моделі у психіці людини можна виділити три рівні:
рівень свідомості, що складається з відчуттів та переживань, які людина усвідомлює у даний момент часу;
рівень підсвідомого (іноді його називають «доступна пам'ять»), що включає досвід, який людиною не усвідомлюється в даний момент, але може легко повернутися у свідомість або спонтанно, або внаслідок мінімального зусилля;
рівень безсвідомого – найбільш глибока і значуща сфера людської психіки – виступає сховищем примітивних інстинктивних спонукань та емоцій і спогадів, які настільки становлять загрозу свідомості, що були подавлені та висунуті у сферу безсвідомого.
Відповідно до зазначеної концепції Фрейд розглядав особистість як сполучення трьох основних структур: Ід, Его, Суперего. Причому, автор зауважує, що їх необхідно розуміти скоріше як деякі особистісні процеси, ніж сталі структурні компоненти особистості.
Ід (від лат. «id» – воно) – виключно примітивні, інстинктивні і вроджені аспекти особистості, що функціонують повністю у безсвідомому і тісно пов’язані з біологічними інстинктивними спонуканнями (їжа, сон, випорожнення організму тощо), які наповнюють поведінку людини енергією. Саме тому Ід зберігає центральне значення для людини протягом її життя.
Ід є найбільш первісною, вихідною структурою психіки людини і виражає первинний принцип її життя – принцип задоволення. Згідно з цим принципом під впливом біологічно зумовлених спонукань виникає певна психічна енергія, яка має бути негайно розряджена (тобто потреба має бути обов’язково і негайно задоволена), інакше виникає напруження в особистісному функціонуванні. Існують два механізми позбавлення особистості від напруження:
рефлекторні дії, спрямовані на негайне зняття напруги через те, що Ід автоматично відповідає на сигнали збудження;
первинний процес уявлення, внаслідок якого відбувається відстрочка задоволення потреби через те, що Ід формує психічний образ об’єкта, який пов'язаний із задоволенням потреби.
Его (від лат. «ego» – Я) – компонент психічного апарату, що відповідає за прийняття рішень. Через це Его постійно здійснює диференціацію між подіями у психічному плані та реальними подіями у зовнішньому світі, використовує когнітивні та перцептивні стратегії для задоволення бажання Ід. Причому виразити та задовольнити ці бажання необхідно відповідно до моральних та етичних обмежень соціуму. Его є виконавчим органом особистості та сферою перебігу інтелектуальних процесів та розв’язання проблем. Функціонує відповідно до принципу реальності, який передбачає збереження цілісності організму через відстрочку задоволення інстинктивних потреб до того моменту, коли буде знайдено можливість досягти розрядки підходящим способом або будуть знайдені відповідні умови у зовнішньому оточенні.
Суперего (від лат. «super» – понад, «ego» – Я) – інтерналізована версія суспільних норм і стандартів поведінки, яка формується під впливом «формуючих фігур» (батьки, вихователі тощо). З точки зору Фрейда, організм людини не народжується з Суперего, воно з’являється тоді, коли дитина починає розуміти і розрізняти «добре» і «погане», тобто приблизно у 3-5 років, і спочатку відображує тільки очікування «формуючих фігур» відповідно того, що являє собою це «добре» і «погане».
Суперего поділяється на дві підсистеми:
Совість – підсистема Суперего, пов’язана з такими вчинками, за якими слідують батьківські покарання, і включає здатність до критичної самооцінки, наявність моральних заборон і виникнення почуття вини у людини, коли вона зробила не те, що мала зробити.
Его‑ідеал – заохочувальний аспект Суперего. Утворюється з того, що «формуючі фігури» схвалюють або високо оцінюють, і приводить людину до встановлення для себе високих стандартів.
Суперего вважається повністю сформованим, коли зовнішній батьківський контроль замінюється внутрішнім самоконтролем. Однак цей принцип самоконтролю не слугує цілям принципу реальності. Суперего, намагаючись повністю загальмувати імпульси Ід, що осуджуються суспільством, намагається спрямовувати людину до абсолютної досконалості у думках, словах та вчинках, тобто Суперего намагається переконати Его у перевагах ідеалістичних цілей над реалістичними. Саме тут Его приймає відповідне рішення, внаслідок якого має буди збережене життя людини як біологічної істоти і водночас не порушено соціальним норм і правил.