8.3. Характер: поняття, психологічна природа, структура, властивості

Характер – сукупність стійких індивідуальних властивостей особистості, що визначають типовий спосіб її поведінки в різних умовах і ситуаціях

Психологічна природа характеру

В характері окремої людини необхідно вбачати певну єдність усталених і динамічних властивостей. Основа характеру, його стрижень складається поступово, укріплюється в процесі життя та становиться типовим для людини, а конкретні виявлення характеру можуть видозмінюватися залежно від ситуації, в якій знаходиться людина, під впливом оточуючих.

Характер є соціально обумовленим, формується в процесі виховання та навчання. Становлення характеру відбувається через активну взаємодію особистості з оточенням.

Фізіологічною основою характеру є:

• з одного боку, тип ВНД,

• з іншого боку, – динамічний стереотип – система тимчасових зв’язків, що виникають внаслідок зовнішніх впливів (життєвих вражень).

Необхідно відзначити наявність тісного взаємозв’язку між характером і темпераментом. В темпераменті особистість розкривається з боку своїх динамічних та емоційних виявлень, а характер відображає зміст стосунків людини зі світом. Характер глибоко впливає на темперамент, підпорядковуючи емоційну збудливість спрямованості і волі особистості, змістовій стороні її поведінки.

Як вже зазначалось, характер формується в процесі активних стосунків особистості зі світом. Умовно це можна відобразити таким чином: вчинок – результат – оцінка результату. Окремі вчинки особистості (дії, наповнені певним сенсом) закріплюються у звичку, стають постійними та визначають її характер в подальшому. Отже, фундаментом характеру людини виступає система звичних дій та вчинків. Східна мудрість говорить: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю».

Характер детермінується суспільним буттям особистості, засвоєнням соціального досвіду, що породжує типові риси характеру, які визначаються загальними обставинами життєвого шляху людини в конкретно-історичних умовах. В єдності із соціально-типовим у характері виступає його індивідуальна своєрідність, що породжується різноманітними неповторними ситуаціями, в яких відбувається соціалізація особистості, її виховання. Таким чином, не дивлячись на різноманітність індивідуальних проявів у характерах різних людей, психологи структурують характер виходячи з його типових рис.

Структура характеру

В структурі розвинутого, тобто такого, який вже склався характеру умовно можна виділити дві його сторони: зміст і форму.

Структура характеру – цілісна організація, яку утворюють окремі і в той же час взаємопов’язані і взаємозалежні властивості (компоненти) характеру
Зміст характеру	Є типовим і утворюється сукупністю певних рис. Риси характеру – ті суттєві властивості особистості людини, які систематично виявляються в різних видах її діяльності і за якими можна визначити і передбачити її можливі вчинки в різних ситуаціях
Форма характеру	Є індивідуально своєрідним способом реалізації його змісту в діяльності та поведінці. Знаходить відображення у відповідному симптомокомплексі – системі взаємопов’язаних рис характеру

Слід зауважити, що зміст характеру складається з типових рис, систематизованих у наступні категорії.

Зміст характеру

Риси, які виражають спрямованість особистості

Стійкі потреби, установки, ідеали, переконання

Риси, які виражають систему ставлень особистості до різних аспектів оточуючої дійсності

риси, що характеризують ставлення людини до інших людей, до суспільства (комунікабельність, чуйність, повага до інших людей, або протилежні їм риси – замкненість, грубість, індивідуалізм) риси, що характеризують ставлення людини до праці (працелюбність, здатність до творчості, сумлінність, відповідальне ставлення до справи, ініціативність, наполегливість або протилежні їм риси – лінощі, безвідповідальність, пасивність) риси, що характеризують ставлення людини до самої себе (гідність, самокритичність, скромність або протилежні їм риси – нахабність, пихатість, егоїзм) риси, що характеризують ставлення людини до речей (акуратність, охайність або протилежні їм риси)

Риси, які виражають усвідомленість, організованість та інтенсивність переживання діяльності

інтелектуальні риси характеру (усвідомленість діяльності) – сформовані властивості розуму (глибина мислення, самостійність, гнучкість, швидкість, критичність, логічність мислення) вольові риси характеру (організованість діяльності) – сформованість вольових якостей особистості (вміння та готовність свідомо регулювати діяльність, що пов’язані з подоланням перешкод і труднощів, вміння та готовність спрямовувати поведінку відповідно до конкретних цілей); емоційні риси характеру (інтенсивність переживання діяльності) – показник збудливості, властиве особистості стійке емоційне ставлення до дійсності, переважаючий настрій