Психологічна природі відчуттів

Відчуття – це психічний пізнавальний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ оточуючої дійсності при їхньому безпосередньому впливі на органи чуття.

Органи чуття отримують, відбирають, накопичують та передають інформацію у мозок, який щосекунди отримує та переробляє величезний невичерпний потік інформації. Внаслідок виникає адекватне відображення оточення та стану самого організму людини. На цьому ґрунті формуються нервові імпульси, що потрапляють до виконавчих органів, які, у свою чергу, відповідають за регуляцію температури тіла, за роботу органів внутрішньої секреції, за налаштування самих органів чуття тощо. Вся ця складна сенсорна робота, що складається з багатьох тисяч операцій за секунду, здійснюється безперервно.

Виникнення відчуттів

1 – вплив подразника на рецептор – подразнення (фізичний процес).

2 – передача нервового імпульсу по нервовим провідним шляхам від подразненого рецептора до центру в корі головного мозку – збудження (фізіологічний процес).

3 – відчуття (психічний процес).

Органи чуття людини є спеціалізованими для того чи іншого виду фізичного подразнення, тобто певних властивостей предметів та явищ дійсності. Спеціалізація органів чуття – продукт тривалої еволюції, а самі органи чуття – продукт пристосування живих організмів до впливів зовнішнього середовища і тому за своєю структурою, властивостям та функціям є адекватними цим впливам. Так, наприклад, зоровий рецептор (око) пристосований для відображення світових хвиль, слуховий рецептор (вухо) – звукових хвиль, нюховий рецептор (ніс) – запаху, дотиковий рецептор (шкіра) – механічних та температурних впливів тощо.

Відчуття не є символами предметів і явищ, що впливають на органи чуття людини, а відображають дійсні властивості цих предметів і явищ. Інакше кажучи, відчуття є суб’єктивними образами об’єктивного світу.

Однак для виникнення відчуттів недостатньо, щоб організм піддавався впливу матеріального подразника, необхідна й деяка робота самого організму. Ця робота може виражатися або тільки у внутрішніх рухах, або у сполученні внутрішніх і зовнішніх рухів, але вона завжди має бути. Відчуття виникає внаслідок перетворення специфічної енергії подразника, що впливає у даний момент на рецептор, в енергію нервових процесів. Для здійснення такого перетворення необхідна відповідна рухова активність рецептора. Таким чином, відчуття як психічний процес є неможливим за відсутності реакції-відповіді організму або при її неадекватному характері.

Адекватність такої реакції-відповіді забезпечуються тим, що відчуття виникає при впливі подразника на адекватний йому аналізатор – анатомо-фізіологічний апарат, спеціалізований для прийняття впливів певних подразників із зовнішнього та внутрішнього середовища та переробки їх у відчуття.

Кожний аналізатор складається з трьох частин:

Периферійний відділ (рецептор)	Органи чуття	Трансформує енергію подразника певного виду у нервовий процес
Чутливі нерви	Аферентні (доцентрові) нервові провідні шляхи	Поєднують периферійний та центральний відділи аналізатора і передають збудження від рецептора до мозкових центрів
	Еферентні (відцентрові) нервові провідні шляхи	Поєднують центральний та периферійний відділи аналізатора та передають реакцію-відповідь на виконавчий орган
Центр аналізатора	Підкоркові відділи	Здійснюють первинну переробку нервового імпульсу, наприклад розрізнення шумів та музичних звуків
	Коркові відділи	Здійснюють вторинну переробку нервових імпульсів, наприклад диференціація музичних звуків за висотою