11.3. Психологічні ознаки праці

Праця як вид діяльності склалася на етапі суспільно-історичного розвитку людської психіки (соціогенезу) як складової частини антропогенезу психіки. Праця стала з одного боку фактором, з іншого – наслідком розвитку свідомості людини. Програмування та реалізація трудової діяльності людиною передбачає:

• постановку значущої мети, реалізація якої дозволить задовольнити актуальну потребу;

• наявність відповідного досвіду, який визначає підбір адекватних меті способів її реалізації;

• наявність досвіду виготовлення, використання та збереження знарядь праці.

Праця пов’язана з виготовленням та застосуванням знарядь праці, тобто застосуванням впливу одних речей на інші. Через це в процесі трудової діяльності виявляються об’єктивні властивості речей. З психологічної точки зору будь-яка праця – це діяльність, яка керується цими властивостями речей, а не їх біологічним значенням. Наприклад, при виготовленні списа з кістки тварини первісна людина використовувала таку властивість цього матеріалу: відносну твердість кісток, а не те що вони їстівні. Саме цими об’єктивними властивостями визначаються відповідні дії.

Психологічні механізми виконання і регулювання трудових дій людиною визначаються її якостями як суб’єкта діяльності:

• особистісні властивості людини (спрямованість, ціннісні орієнтації, світогляд, інтереси, система ставлень) визначають мотивацію та цілеполягання праці;

• досвід людини (знання, уміння, навички) визначають характер виконання трудових дій і операцій;

• індивідуальні особливості (характер, воля, пізнавальні процеси) визначають природу і механізми організації та регулювання трудової діяльності.

Основними психологічними регуляторами праці є уявлення людини, які відображають її ставлення до праці, рівень підготовки і місце в системі колективної трудової діяльності. Формування мети праці пов’язане з чуттєвим образом об’єкту праці. Уявлення людиною себе як представника конкретної професії актуалізується в образі «Я», а саме у його складової «Я – суб’єкт праці». Оскільки колективна праця реалізується при взаємодії багатьох людей, суб’єкт має образ суб’єкт-об’єктних і суб’єкт-суб’єктних відношень, у якому виявляється його суспільна адекватність.

Праця в повноцінному психологічному розумінні тільки в тому випадку має характер трудової діяльності, якщо людина реалізує корисну активність, яка відповідає всім наступним ознакам (Є.А. Клімов):

1. Свідоме передбачення суспільна цінного результату – знання про продукт, тобто результат праці, усвідомлення його соціальної значущості, афективний (емоційний) тон цього знання.

2. Усвідомлення обов’язковості досягнення заданого результату – розуміння і переживання відповідальності.

3. Володіння зовнішніми і внутрішніми засобами діяльності – знання засобів діяльності, практичне володіння ними, переживання, пов’язані з їх застосуванням.

4. Орієнтування в міжлюдських виробничих відносинах – розуміння варіантів взаємин, переживання цих взаємин.