11.4. Поняття і структура професійної діяльності

Професія (від лат. Profetion – оголошую своєю справою) – рід трудової діяльності, який зазвичай виступає джерелом існування та вимагає наявності певних знань, навичок і умінь, які можна отримати у відповідних профільних навчальних закладах.

Професія як трудова діяльність має певну структуру (Є.А.Клімов):

• цілі, уявлення про результати праці;

• заданий предмет (вихідний матеріал – ролі, ситуація, система: соціальна, знакова, художньо-естетична тощо);

• система засобів праці (відповідно до предмету);

• система професійних службових обов’язків (заданих трудових функцій);

• система прав;

• виробниче середовище, предметні та соціальні умови праці.

Структура професійної діяльності

Мета – уявлення про кінцевий результат професійної діяльності, фіксовані в культурі у вигляді зразків відповідної роботи, їх описів, формулювання загальних та спеціальних вимог до них, а також у вигляді «живих зразків» – компетентні авторитетні спеціалісти.

Необхідно розрізняти:

• цілі професійної діяльності – об’єктивні та точно фіксовані;

• цілі фахівця – суб’єктивні, засвоєні на прийнятті суб’єктом професійної діяльності.

Предмет професійної діяльності – це система взаємопов’язаних ознак, властивостей речей, процесів, явищ, функцій як матеріального, так і нематеріального роду. Для того, щоб реалізувати власну професійну діяльність, необхідно змінити, перетворити предмет праці або створити дещо нове, раніше відсутнє.

Засоби професійної діяльності – це матеріальні засоби праці та нематеріальні допоміжні (зовнішні та внутрішні функціональні) засоби трудової діяльності, за допомогою яких людина взаємодіє з предметом своєї праці відповідно до поставленої мети, змінює та перетворює його.

1. Матеріальні засоби праці – це апаратні засоби для прийому, переробки та передачі інформації, для здійснення практичних дій.

2. Зовнішні функціональні засоби праці – це організм людини, виразні засоби його поведінки і мови.

3. Внутрішні функціональні засоби праці – це професійні знання, навички та уміння, індивідуальний стиль професійної діяльності, образ "Я професійне", професійна самосвідомість та професійна самооцінка.

Тенденція взаємозв’язку між зовнішніми та внутрішніми функціональними засобами трудової діяльності: чим менш виражені зовнішні засоби професійної діяльності та чим вони простіші у технічному відношенні, тим складнішою виявляється система внутрішніх засобів, тим більш високі вимоги з боку професії висувається до рівня освіченості, кваліфікації, інтелектуального та емоційного розвитку спеціаліста.

Професійні службові обов’язки відображені в посадовій інструкції та передбачають основні форми активності працівника як обов’язкові, що складають зміст його професійної діяльності.

Система прав відображена в нормативних документах, які діють в системі законодавства, та відображають права працівника по відношенню до здорових та безпечних умов роботи, оплати праці, можливостей безкоштовного підвищення кваліфікацій, користування медичною допомогою, різноманітними формами побутової допомоги, участі в життєдіяльності трудового колективу.

Предметні та соціальні умови праці складають середовище на робочому місці професіонала. До предметних умов праці можна віднести вітальні (життєво необхідні) та санітарно-гігієнічні умови трудової діяльності. Соціальні умови праці – це соціальна значущість певної професії, соціально-психологічний клімат в трудовому колективі та в організації (фірма, банк, підприємство) в цілому, колективні трудові та професійні традиції, корпоративна культура в даній професійній сфері, система ділових взаємодій та норм ділової активності, що прийнята в суспільстві в певний історичний та економічний період його розвитку.