Структура мнемічної діяльності

Потреба	Пізнавальна; виникає на основі необхідності нових вражень і обмеження інформації для реалізації цілей пізнання
Мотив	Суб’єктивне переживання потреби в інформації, що стає поштовхом до активності
Мета	Нова інформація (знання, досвід)
Дії	Етапи закріплення нової інформації (запам’ятовування, збереження, відтворення)
Операції	Способи здійснення мнемічних дій, які детерміновано психологічними закономірностями пам’яті як процесу, тобто особливостями та видом запам’ятовування, збереження і відтворення, що реалізуються у конкретному випадку мнемічної діяльності
Результат	Наявність інформації у вигляді певних форм, образів і уявлень залежно від переважного виду пам’яті, який мав місце в процесі мнемічної діяльності

Характеристика запам’ятання

Запам’ятання – мнемічна дія, в процесі якої відбувається закріплення нової інформації шляхом її поєднання з тією, яка вже є в індивідуальному досвіді

Психологічна природа запам’ятання пояснюється наступними механізмами.

1. Біохімічні зміни в корі головного мозку при її збудженні. Такі зміни відбуваються в два етапи:

1. безпосередньо після одноразового впливу подразника здійснюється короткочасна обернена хімічна реакція, яка триває до 20 секунд; довше цього часу інформація не зберігається, якщо не було повторного подразнення;

2. після повторної дії подразника здійснюється необернена хімічна реакція, яка призводить до утворення нових білкових речовин (протеїнів), в наслідок чого інформація зберігається на необмежено тривалий час.

2. Асоціація – встановлення певного зв’язку між окремими психічними явищами (процесами, образами, уявленнями, переживаннями), а також між ними та предметами і явищами оточуючої дійсності. Механізм виникнення асоціацій має умовно-рефлекторний характер: відбувається встановлення зв’язку між суб’єктивними та об’єктивними явищами, який позитивно підкріплюється досягненням мети. Як тільки зв’язок співпадає із задоволенням внаслідок досягнення мети і реалізації потреби, він залишається і закріплюється на рівні умовного рефлексу.

Види асоціацій:

• за суміжністю (у часі або просторі);

• за подібністю;

• за контрастом.

3. Запам’ятання має вибірковий характер, тобто у пам’яті людини закріплюється далеко не все, що впливає на її органи чуття. Вибір інформації, яку буде збережено визначається потребами, мотивами, цілями людини.

4. Запам’ятання є закономірним продуктом дії суб’єкта з об’єктом, тобто людина краще запам’ятовує ту інформацію, з якою вона працює (використовує у своїй діяльності, переробляє, аналізує тощо), оскільки при цьому закріплюється не тільки матеріал, але й власні дії з цим матеріалом.

5. Запам’ятання відбувається за законом «краю» (Г.Еббінгауз), тобто з потоку інформації краще запам’ятовуються її крайні масиви – початок і кінець.

6. Запам’ятовуються краще ті дії, які не були доведені до завершення, та пов’язаний з ними матеріал (ефект незакінченої дії (Б.В.Зейгарнік)). Це пояснюється тим, що в процесі виконання дії інформація, що використовується, регулюється оперативною пам’яттю. Її особливість така, що ця інформація вважається необхідною лише до моменту досягнення мети. Якщо дію перервано, тобто мету не досягнуто, то ця інформація вважається ще актуальною, тому зберігається на рівні оперативної пам’яті.

7. Процес довільного логічного запам’ятання визначається наявністю спеціальних мнемічних дій:

   • Усвідомлення мети запам’ятання.

   • Розуміння смислу матеріалу, що запам’ятовується.

   • Аналіз матеріалу.

   • Виділення в матеріалі найбільш суттєвих положень.

   • Узагальнення цих положень.

   • Запам’ятання цього узагальнення.