Професійне становлення особистості

Професійне становлення людини полягає в її професійному самовизначенні та професійній самоактуалізації, які можуть бути описані у вигляді тривалого процесу розвитку ставлення людини до своєї професії та до самого себе як до суб’єкта професійної діяльності.

Професійне самовизначення – це сукупність активних процесів, які є взаємопов’язаними та доповнюють одне одного:

• самопізнання – усвідомлення власних інтересів, схильностей, особливостей свого характеру та темпераменту як потенційних професійно важливих якостей;

• самооцінювання – порівняння результатів самопізнання з власними уявленнями про вимоги до суб’єкта відповідної професії;

• саморозвиток – цілеспрямоване формування в собі тих якостей, які необхідні для успішного виконання майбутньої професійної діяльності.

Професійне самовизначення є внутрішньою рефлексивною активністю особистості на етапі вибору професії. Тому, щоб воно мало цілеспрямований та доцільний характер, людина має бути включена в систему заходів профорієнтації, профдобору та профвідбору.

Професійна самоактуалізація є наслідком професійного самовизначення (оскільки передбачає рефлексивні процеси усвідомлення людиною себе на етапі оволодіння професією) і реалізується через:

• визначення власної професійної ролі, образу "Я професійне", професійного іміджу;

• формування індивідуального стилю професійної діяльності;

• визначення для себе професійних перспектив, їх досягнення та встановлення нових професійних цілей;

• прагнення до гармонійного розкриття та реалізації свого природного творчого потенціалу.

Таким чином можна сказати, що професійне самовизначення – це пошук людиною «своєї професії», а професійна самоактуалізація – це пошук «себе у професії». Під час вибору майбутньої професії, в ході професійного навчання та в подальшому процесі становлення професіонала в умовах виконання ним трудової діяльності, підвищення кваліфікації, післядипломного навчання, побудови кар’єри та досягнення професійних успіхів, тобто на всіх етапах розвитку людини як професіонала, самоактуалізація діє в умовах двох груп факторів: об’єктивних та суб’єктивних.

Фактори професійної самоактуалізації

Об’єктивні фактори	Вимоги, норми та обмеженості, які висуваються з боку професії до його праці та наявності у нього певних властивостей та особливостей (професійних знань, умінь, навичок, професійно значущих якостей)
Суб’єктивні фактори	Наявні у даного конкретного працівника задатки і здібності, індивідуально-психологічні властивості та особливості, його мотивація, рівень домагань, самооцінка та психологічний захист від помилок

Теоретично необхідно, щоб система об’єктивних професійних вимог співвідносилась з суб’єктивними особливостями та можливостями особистості професіонала. При цьому в реальному житті виявляються різноманітні «варіанти» взаємодії об’єктивних професійних вимог та суб’єктивних можливостей і здібностей людини. Так, часто в ході професійного навчання та набування професійного досвіду людина так би мовити повинна «пристосовуватися» до професійних вимог, змінює, розвиває саму себе до рівня заданих в професії вимог.

Реалізується й інший «шлях» в професії: коли людина аж ніяк, на перший погляд, не відповідає професійним вимогам та тривалий період не знаходить місця в професійній спільноті. Але через деякий час, демонструючи продукти своєї праці, вона стає визначною та створює нові професійні зразки і систему нових професійних вимог. В цьому випадку робітник «пристосовується», точніше, перебудовує систему професійних вимог до власної індивідуальності і таким чином створює, власну, нову професію. Так відбувається у випадках професійного новаторства, нововведень, професійної творчості.