- •Передмова
- •Тема 1. Поняття і структура діяльності
- •1.1. Поняття «активність» і «поведінка»
- •1.2. Рівні поведінки
- •Психічна регуляція поведінки різних рівнів
- •1.3. Людська діяльність як особлива форма людської активності
- •1.4. Психологічна структура діяльності
- •Тема 2. Мотиваційний компонент діяльності
- •2.1. Поняття, функції і види потреб
- •Функції потреб
- •Види потреб
- •2.2. Поняття і види мотивів
- •Види мотивів
- •2.3. Теорії мотивації діяльності
- •2.4. Ієрархія потреб особистості
- •Потреби в порядку їхньої послідовності
- •Піраміда ієрархії потреб особистості (за а.Маслоу)
- •Тема 3. Операційний компонент діяльності
- •3.1. Поняття, психологічна структура і види дій
- •Психологічні компоненти дії
- •Види дій
- •3.2. Поняття, види і властивості операцій
- •Види операцій
- •Властивості операцій
- •3.3. Поняття, властивості і види рухів
- •Властивості рухів
- •Види рухів
- •3.4. Інтеріоризація та екстеріоризація дій
- •Поетапне формування розумових дій
- •3.5. Поняття, структура, формування навички
- •Формування навичок
- •Структура навички
- •Види вправлянь
- •Етапи формування навички
- •3.6. Взаємодія навичок
- •Види переносу навичок
- •3.7. Поняття, етапи формування умінь
- •Етапи формування умінь
- •Тема 4. Психологічні механізми когнітивної діяльності
- •4.1. Перцептивна діяльність
- •Структура перцептивної діяльності
- •Психологічна природі відчуттів
- •Виникнення відчуттів
- •Види відчуттів
- •Властивості відчуттів
- •Чутливість, пороги чутливості, змини чутливості
- •Різновиди адаптації
- •Психологічна природа сприймання
- •Відмінності процесів відчуттів і сприймання
- •Моторний компонент сприймання
- •Властивості сприймання
- •Види сприймання
- •Принципи організації сприймання
- •4.2. Мнемічна діяльність
- •Теорії пам’яті
- •Структура мнемічної діяльності
- •Характеристика запам’ятання
- •Види запам’ятання
- •Характеристика збереження і забування
- •Види збереження
- •Характеристика процесу відтворення
- •Види відтворення
- •Індивідуальні відмінності мнемічної діяльності
- •Індивідуальні властивості мнемічної діяльності
- •4.3. Мислительна діяльність
- •Структура мислительної діяльності
- •Психологічна природа мислення
- •Характеристики мислення
- •Змістові та формальні аспекти мислення як процесу
- •Логічні (змістові) компоненті мислення
- •Формальні (операційні) компоненти мислення
- •Інтелект
- •Шляхи інтелектуальної адаптації
- •Структура інтелекту
- •Види інтелекту
- •Індивідуальні особливості інтелекту
- •4.4. Імажитивна діяльність
- •Структура імажитивної діяльності
- •Психологічна природа імажитивної діяльності
- •Порівняльна характеристика мислення та уяви
- •Імажитивні операції (операції уяви)
- •Види уяви
- •Творча діяльність і креативність особистості
- •Етапи творчої діяльності
- •Креативність особистості
- •Тема 5. Психологічні механізми регуляції діяльності: атенційна регуляція діяльності
- •5.1. Психологічна природа уваги
- •Функції уваги
- •Фізіологічні механізми уваги
- •5.2. Види уваги
- •Психологічні властивості видів уваги залежно від характеру походження та способу здійснення
- •5.3. Властивості уваги
- •Тема 6. Психологічні механізми регуляції діяльності: емоційно-вольова регуляція діяльності
- •6.1. Психологічна природа волі
- •Структура саморегуляції
- •Функції волі
- •6.2. Види і структура вольових дій
- •Структура простої вольової дії
- •Структура складної вольової дії
- •6.3. Вольові якості особистості
- •6.4. Поняття про емоції та почуття
- •Визначення емоцій та почуттів
- •Взаємозв’язок емоцій та почуттів
- •6.5. Механізм емоційної регуляції поведінки
- •6.6. Види емоцій та почуттів Види почуттів
- •Види емоцій
- •Тема 7. Особистість як суб’єкт діяльності
- •7.1. Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»
- •Рівні репрезентації особистості
- •7.2. Фактори розвитку особистості
- •7.3. Структура особистості
- •Фактори розвитку підструктур особистості
- •Структура особистості (за з. Фрейдом)
- •Структура особистості (за н.І.Рейвальд)
- •Спрямованість
- •Спрямованість
- •Тема 8. Індивідуальний стиль діяльності
- •8.1. Психологічна сутність індивідуального стилю діяльності
- •8.2. Темперамент: поняття, психофізіологічна природа, прояв у діяльності
- •Властивості психічних явищ
- •Прояв темпераменту особистості у діяльності
- •8.3. Характер: поняття, психологічна природа, структура, властивості
- •Психологічна природа характеру
- •Структура характеру
- •Форма характеру
- •Властивості характеру
- •8.4. Здібності: поняття, психологічна природа, детермінація, види
- •Психологічна природа здібностей
- •Детермінація здібностей
- •Види здібностей
- •Тема 9. Види діяльності: гра
- •9.1. Різні підходи до психологічної природи гри
- •9.2. Психологічні особливості гри як виду діяльності
- •Психологічні характеристики гри
- •9.3. Види ігор та їхня психологічна характеристика
- •9.4. Значення гри у психічному розвитку особистості
- •Тема 10. Види діяльності: научіння, учіння, навчання
- •10.1. Поняття та види научіння
- •Види научіння
- •10.2. Поняття і типи учіння
- •10.3. Поняття і види навчання
- •Ситуація готового надання
- •Ситуація спрямованої пізнавальної активності.
- •Ситуація природного саморуху.
- •Тема 11. Види діяльності: праця, професійна діяльність
- •11.1. Психологічне розуміння поняття «праця»
- •11.2. Суспільна природа праці
- •11.3. Психологічні ознаки праці
- •11.4. Поняття і структура професійної діяльності
- •Структура професійної діяльності
- •Класифікація різних видів професійної діяльності
- •11.5. Професіографія
- •Загальна схема для розробки комплексної професіограми
- •Зовнішні фактори:
- •Внутрішні фактори:
- •11.6. Професійна придатність і професійне становлення особистості Професійна придатність
- •Професійне становлення особистості
- •Фактори професійної самоактуалізації
- •Успіх у професійній діяльності
- •Динаміка професійного успіху
- •Психотехніка професійного успіху
- •Початок професійної діяльності
- •Рівень мотивації робітника та професійний успіх
- •Ефективний темп професійного успіху
- •Прогнозування та професійний успіх
- •Фактор цілеполягання на професійний успіх
- •Успішні стратегії побудування професійної кар’єри
- •Тема 12. Соціально-психологічні механізми професійної діяльності
- •12.1. Поняття і види груп Поняття про групу
- •Види груп
- •12.2. Внутрішньогрупові процеси у малій шрупі
- •Види взаємодії у групі
- •Фази розвитку особистості в умовах групової взаємодії
- •Соціально-психологічний клімат групи
- •12.3. Структура соціальної влади малої групи
- •Психологічна сутність феномену лідерства
- •Психологічна сутність феномену керівництва
- •Авторитет керівника
- •12.4. Стилі керівництва
Види мотивів
1. За мірою усвідомлення |
|
Усвідомлені |
Мотиви, які повністю усвідомлюються і розуміються суб’єктом діяльності. |
Неусвідомлені |
Мотиви, які не усвідомлюються і не розуміються суб’єктом діяльності. |
2. За мірою актуальності мети |
|
Актуальні |
Мотиви, які спонукають суб’єкта на діяльності, спрямованої на актуальну, близьку мету, тобто таку, яка не виходить за межі конкретної ситуації. |
Перспективні |
Мотиви, які спонукають суб’єкта на діяльність, спрямовану на далеку перспективну мету, тобто на мету, яка виходить за межі конкретної ситуації. |
3. За мірою суб’єктивності |
|
Широкі |
Мотиви, які спонукають суб’єкта на діяльність з цілями широкого соціального характеру. |
Вузькі |
Мотиви, які спонукають суб’єкта на діяльність з цілями вузького особистого характеру.. |
4. За характером спрямованості |
|
Спрямовані на процес діяльності |
Мотиви, які спонукають суб’єкта на діяльність, процес якої є для нього головним і цікавим. |
Спрямовані на результат діяльності |
Мотиви, які спонукають суб’єкта на діяльність, результат якої є для нього головним і цікавим. |
5. За мірою дієвості |
|
Такі, що розуміються |
Мотиви, які суб’єкт розуміє, але які не є дієвими, тобто не спонукають його до відповідної діяльності. |
Такі, що реально діють |
Мотиви, які можуть розумітися суб’єктом чи ні, але вони є дієвими, тобто спонукають його до відповідної діяльності. |
2.3. Теорії мотивації діяльності
Поведінка і діяльність людини визначається не тільки окремими мотивами, а їхньою сукупністю – мотивацією. Слід розрізняти первинні види мотивації, або біологічні спонуки, що необхідні для нормального функціонування організму, від потреб, які мають віддалене відношення до виживання. Для того, щоб пояснити ці два різні види мотивації, було висунуто цілий ряд теорій. Найбільш повно пояснюють людську поведінку і дозволяють її найкраще зрозуміти такі теорії.
Теорія біологічних спонукань пояснює, яким чином задовольняються первинні біологічні потреби.
Будь-який організм завжди прагне до підтримання стану гомеостазу, тобто до підтримання стану рівноваги, при якому не відчуває ніяких потреб. Зміна зовнішніх умов існування автоматично призводить до появи відповідної потреби та виникнення біологічного імпульсу, який спонукає індивіда до її задоволення.
Такий імпульс є первинним спонуканням та викликає у суб’єкта так звану гомеостатичну поведінку: серію координованих дій, спрямованих на відтворення рівноваги. Чим довше триває порушення біологічного балансу організму і середовища, тим сильніша мотивація і тим більше активізується організм. Рівновага встановлюється лише після задоволення даної потреби, а після цього зникають відповідні мотиви та активність.
Отже, теорія біологічних спонукань – теорія, що пояснює просту і пряму мотивацію. Однак ця теорія може пояснити не всі види мотивації людини. Наприклад, чому неголодна людина прагне з’їсти ще шматок їжі, чому людина вмикає телевізор чи радіоприймач без явної мети? Очевидно, у таких випадках людина, позбавлена подразників, шукає ситуацію, яка б дозволила їй отримати ту нову інформацію чи відчути певне збудження. Цю потребу у збудженні (гострих відчуттях) не пояснює гомеостатична модель в межах теорії біологічної мотивації. Згідно з цією моделлю людина намагалася б лише зменшити подразники, що пов’язані з відчуттям голоду, спраги, болю тощо.
Теорія оптимальної активації пояснює причини, що викликають ту чи іншу поведінку.
Вона дозволяє пояснити, чому організм прагне знизити рівень активації, що викликається появою будь-якої потреби або інформаційним перевантаженням, але в той самий час намагається посилити мотивацію, коли вона занадто слабка для того, щоб підтримувати достатній психічний тонус.
Згідно з цією теорією організм намагається підтримувати оптимальний рівень активації, тобто такий рівень прояву активності, який дозволяє йому функціонувати найбільш ефективно у конкретних умовах. Цей рівень не відповідає абсолютному нулю (порівняно з попередньою теорією), а залежить від фізіологічного та психологічного стану людини в даний момент в даних умовах. Це зумовлює необхідність у впливі певної кількості стимулів відповідної сили.
Таким чином, деякі люди потребують більш сильного притоку подразників, ніж інші, які здатні виносити їх лише в обмеженій кількості. Ця потреба в стимулах змінюється також залежно від психічного стану людини. Оптимальний рівень активації під час сну або у стані задумливості відрізняється від рівня, оптимального для людини в стані активного пізнання чи творчого натхнення.
Теорія оптимальної активації дозволяє пояснити, що викликає ту чи іншу поведінку, але не пояснює, яким конкретним шліхом вона піде, особливо у ситуаціях, коли людина має вибір можливих дій.
Саме на цьому аспекті діяльності загострюється увага у когнітивній теорії мотивації.
Когнітивна теорія мотивації пояснює мотивацію як механізм вибору способу поведінки та дозволяє припустити, яким шляхом вона може здійснюватися.
Згідно з цією теорією усі людські дії мотивовані у тому сенсі, що людина завжди обирає ту чи іншу можливість задоволення власних прагнень та потреб, застосовуючи процес мислення. Тобто усі людські вчинки мотивовані вибором певної можливості дій. Причому цей вибір визначається як суб’єктивними факторами (фізіологічний стан, емоції, асоціації, спогади), так і об’єктивними факторами (присутність будь-якої людини чи будь-якого предмету у безпосередній близькості, зовнішнє стимулювання та заохочення).
Слід зауважити, що ці фактори мають певний взаємозв’язок, який виявляється у тому, що вибір людських актуальних дій спрямовують цілі, та плани на майбутнє, що поставлені людиною. Чим більш ці плани важливіші, тим з більшою силою вони орієнтують вибір людини. При цьому стимулом для дій суб’єкта слугують не стільки самі цілі, скільки намір їх досягти.
Вище вказані теорії мотивації доповнюють одна одну, оскільки вказують на різні рівні та різні види мотивації.