- •Передмова
- •Тема 1. Поняття і структура діяльності
- •1.1. Поняття «активність» і «поведінка»
- •1.2. Рівні поведінки
- •Психічна регуляція поведінки різних рівнів
- •1.3. Людська діяльність як особлива форма людської активності
- •1.4. Психологічна структура діяльності
- •Тема 2. Мотиваційний компонент діяльності
- •2.1. Поняття, функції і види потреб
- •Функції потреб
- •Види потреб
- •2.2. Поняття і види мотивів
- •Види мотивів
- •2.3. Теорії мотивації діяльності
- •2.4. Ієрархія потреб особистості
- •Потреби в порядку їхньої послідовності
- •Піраміда ієрархії потреб особистості (за а.Маслоу)
- •Тема 3. Операційний компонент діяльності
- •3.1. Поняття, психологічна структура і види дій
- •Психологічні компоненти дії
- •Види дій
- •3.2. Поняття, види і властивості операцій
- •Види операцій
- •Властивості операцій
- •3.3. Поняття, властивості і види рухів
- •Властивості рухів
- •Види рухів
- •3.4. Інтеріоризація та екстеріоризація дій
- •Поетапне формування розумових дій
- •3.5. Поняття, структура, формування навички
- •Формування навичок
- •Структура навички
- •Види вправлянь
- •Етапи формування навички
- •3.6. Взаємодія навичок
- •Види переносу навичок
- •3.7. Поняття, етапи формування умінь
- •Етапи формування умінь
- •Тема 4. Психологічні механізми когнітивної діяльності
- •4.1. Перцептивна діяльність
- •Структура перцептивної діяльності
- •Психологічна природі відчуттів
- •Виникнення відчуттів
- •Види відчуттів
- •Властивості відчуттів
- •Чутливість, пороги чутливості, змини чутливості
- •Різновиди адаптації
- •Психологічна природа сприймання
- •Відмінності процесів відчуттів і сприймання
- •Моторний компонент сприймання
- •Властивості сприймання
- •Види сприймання
- •Принципи організації сприймання
- •4.2. Мнемічна діяльність
- •Теорії пам’яті
- •Структура мнемічної діяльності
- •Характеристика запам’ятання
- •Види запам’ятання
- •Характеристика збереження і забування
- •Види збереження
- •Характеристика процесу відтворення
- •Види відтворення
- •Індивідуальні відмінності мнемічної діяльності
- •Індивідуальні властивості мнемічної діяльності
- •4.3. Мислительна діяльність
- •Структура мислительної діяльності
- •Психологічна природа мислення
- •Характеристики мислення
- •Змістові та формальні аспекти мислення як процесу
- •Логічні (змістові) компоненті мислення
- •Формальні (операційні) компоненти мислення
- •Інтелект
- •Шляхи інтелектуальної адаптації
- •Структура інтелекту
- •Види інтелекту
- •Індивідуальні особливості інтелекту
- •4.4. Імажитивна діяльність
- •Структура імажитивної діяльності
- •Психологічна природа імажитивної діяльності
- •Порівняльна характеристика мислення та уяви
- •Імажитивні операції (операції уяви)
- •Види уяви
- •Творча діяльність і креативність особистості
- •Етапи творчої діяльності
- •Креативність особистості
- •Тема 5. Психологічні механізми регуляції діяльності: атенційна регуляція діяльності
- •5.1. Психологічна природа уваги
- •Функції уваги
- •Фізіологічні механізми уваги
- •5.2. Види уваги
- •Психологічні властивості видів уваги залежно від характеру походження та способу здійснення
- •5.3. Властивості уваги
- •Тема 6. Психологічні механізми регуляції діяльності: емоційно-вольова регуляція діяльності
- •6.1. Психологічна природа волі
- •Структура саморегуляції
- •Функції волі
- •6.2. Види і структура вольових дій
- •Структура простої вольової дії
- •Структура складної вольової дії
- •6.3. Вольові якості особистості
- •6.4. Поняття про емоції та почуття
- •Визначення емоцій та почуттів
- •Взаємозв’язок емоцій та почуттів
- •6.5. Механізм емоційної регуляції поведінки
- •6.6. Види емоцій та почуттів Види почуттів
- •Види емоцій
- •Тема 7. Особистість як суб’єкт діяльності
- •7.1. Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»
- •Рівні репрезентації особистості
- •7.2. Фактори розвитку особистості
- •7.3. Структура особистості
- •Фактори розвитку підструктур особистості
- •Структура особистості (за з. Фрейдом)
- •Структура особистості (за н.І.Рейвальд)
- •Спрямованість
- •Спрямованість
- •Тема 8. Індивідуальний стиль діяльності
- •8.1. Психологічна сутність індивідуального стилю діяльності
- •8.2. Темперамент: поняття, психофізіологічна природа, прояв у діяльності
- •Властивості психічних явищ
- •Прояв темпераменту особистості у діяльності
- •8.3. Характер: поняття, психологічна природа, структура, властивості
- •Психологічна природа характеру
- •Структура характеру
- •Форма характеру
- •Властивості характеру
- •8.4. Здібності: поняття, психологічна природа, детермінація, види
- •Психологічна природа здібностей
- •Детермінація здібностей
- •Види здібностей
- •Тема 9. Види діяльності: гра
- •9.1. Різні підходи до психологічної природи гри
- •9.2. Психологічні особливості гри як виду діяльності
- •Психологічні характеристики гри
- •9.3. Види ігор та їхня психологічна характеристика
- •9.4. Значення гри у психічному розвитку особистості
- •Тема 10. Види діяльності: научіння, учіння, навчання
- •10.1. Поняття та види научіння
- •Види научіння
- •10.2. Поняття і типи учіння
- •10.3. Поняття і види навчання
- •Ситуація готового надання
- •Ситуація спрямованої пізнавальної активності.
- •Ситуація природного саморуху.
- •Тема 11. Види діяльності: праця, професійна діяльність
- •11.1. Психологічне розуміння поняття «праця»
- •11.2. Суспільна природа праці
- •11.3. Психологічні ознаки праці
- •11.4. Поняття і структура професійної діяльності
- •Структура професійної діяльності
- •Класифікація різних видів професійної діяльності
- •11.5. Професіографія
- •Загальна схема для розробки комплексної професіограми
- •Зовнішні фактори:
- •Внутрішні фактори:
- •11.6. Професійна придатність і професійне становлення особистості Професійна придатність
- •Професійне становлення особистості
- •Фактори професійної самоактуалізації
- •Успіх у професійній діяльності
- •Динаміка професійного успіху
- •Психотехніка професійного успіху
- •Початок професійної діяльності
- •Рівень мотивації робітника та професійний успіх
- •Ефективний темп професійного успіху
- •Прогнозування та професійний успіх
- •Фактор цілеполягання на професійний успіх
- •Успішні стратегії побудування професійної кар’єри
- •Тема 12. Соціально-психологічні механізми професійної діяльності
- •12.1. Поняття і види груп Поняття про групу
- •Види груп
- •12.2. Внутрішньогрупові процеси у малій шрупі
- •Види взаємодії у групі
- •Фази розвитку особистості в умовах групової взаємодії
- •Соціально-психологічний клімат групи
- •12.3. Структура соціальної влади малої групи
- •Психологічна сутність феномену лідерства
- •Психологічна сутність феномену керівництва
- •Авторитет керівника
- •12.4. Стилі керівництва
Структура особистості (за н.І.Рейвальд)
Особистість є суб'єктом діяльності певного змісту і форми, тому усі властивості та структурні компоненті особистості зумовлюють компоненті її діяльності (схема на стор.).
Спрямованість особистості як система спонукань зумовлює мотиваційний компонент діяльності, тобто визначає потреби, мотиви, цілі особистості.
Емоційна сфера особистості виступає регулятором інтенсивності, а вольова сфера – організованості тих чи інших дієвих проявів активності, а інтелектуальна сфера особистості визначає ступінь усвідомлення зазначених механізмів.
Темперамент особистості зумовлює процесуальний, а характер – змістовний аспект її діяльності, тобто визначає конкретні вчинки людини, що відповідно залежить від емоційних, вольових та інтелектуальних рис її характеру. Здібності особистості виступають передумовою успішності та ефективності як нових видів діяльності, так і таких, що вона ними вже володіє.
Спрямованість
Спрямованість
Тема 8. Індивідуальний стиль діяльності
8.1. Психологічна сутність індивідуального стилю діяльності
Індивідуальний стиль діяльності – це сукупність особливостей діяльності конкретної особистості, що виявляється у наступних моментах:
|
Особистість виступає суб’єктом власної діяльності, і це виявляється у тому, що внутрішній план діяльності ще до початку її розгортання формується у свідомості особистості. Постановка тієї чи іншої мети діяльності є результатом мотивації особистості, що виявляється у певних її характерологічних особливостях. Спосіб дій, якій застосовується при реалізації мети, визначається здібностями людини, а сама реалізація – особливостями її темпераменту.
Отже, індивідуальний стиль діяльності детермінований індивідуально-психологічними особливостями особистості. Специфіка процесуальної сторони діяльності визначається темпераментом особистості, змістової сторони – її характером. Здібності особистості визначають ефективність виконання діяльності та легкість оволодіння новими знаннями і формування нових навичок і умінь.
8.2. Темперамент: поняття, психофізіологічна природа, прояв у діяльності
Темперамент – сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що визначають динамічну та емоційну сторони її діяльності та поведінки |
Динаміка діяльності виявляється у мірі енергійності, швидкості або, навпаки, інертності, повільності. Емоційність характеризує переважний психічний стан, що є фоном протікання діяльності особистості: особливості прояву емоцій і почуттів, їх якість (позитивні або негативні) та модальність (радість, горе, сум, страх тощо).
Для більш глибокого розуміння природи темпераменту необхідно розрізнити:
власне темперамент як певне стійке сполучення психічних особливостей людини, що зумовлюють динамічні характеристики інтенсивності та швидкості реагування, міри емоційної збудженості та врівноваженості, особливості пристосування до оточуючого середовища;
органічну основу темпераменту.
Щодо останньої, то на сьогодні відомі три основні системи пояснення її сутності, дві з яких мають лише історичний інтерес.
Гуморальна система (від лат. humor – волога, сік) – одна з найдавніших типологій людини, яку розроблено Гіппократом (V ст. до н.е.). Він вважав, що темперамент людини визначається тим, яка з чотирьох рідин організму переважає:
переважання крові – сангвінічний темперамент (від лат. sanquis – кров);
переважання слизу – флегматичний темперамент (від лат. phlegma – слиз);
переважання жовчі – холеричний темперамент (від лат. chole – жовч);
переважання чорної жовчі – меланхолічний темперамент (від лат. melanos – чорний, chole – жовч).
Не зважаючи на те, що ці погляди ніяк не відповідають сучасній науковій психології, цінним в них є думка про те, що у різноманітних проявах індивідуальності людей виявляються типові варіанти. Також заслугою Гіппократа є сам термін «темперамент» (від лат. temperamentum – певне співвідношення частин, суміш) та терміни-назви типів темпераменту.
До гуморальних відносяться також погляди І.Канта, який вважав, що природною основою темпераменту є індивідуальні особливості крові людини. Значно пізніше, у ХІХ ст. П.Ф.Лесгафт в основу темпераменту покладав властивості кровообігу організму: товщину, пружність, діаметр кровоносних судин, форму серця. Він стверджував, що від швидкості та сили кровоточу залежать індивідуальні характеристики і тривалість реакцій у відповідь на різні стимули.
Конституціональна система виходить з типології особистості Е.Кречмера. Він вважав, що вроджені особливості будови (конституції) тіла людини визначаються динамікою її внутрішньоутробного розвитку з трьох зародкових шарів (внутрішнього, середнього, зовнішнього). Залежно від того, розвиток якого з шарів переважав, Е.Кречмер виділив такі типи конституції тіла:
Астенічний тип (переважає розвиток зовнішнього зародкового шару).
Пікнічний тип (переважає розвиток внутрішнього зародкового шару).
Атлетичний тип (переважає розвиток середнього зародкового шару).
Автор вказує, що кожному типу властиві певні якості особистості, оскільки як будова тіла, так і психічні особливості зумовлені хімічним складом крові та регулюються гормональною системою організму.
Хоча такі погляди є обмеженими, слід зауважити, що певне «раціональне зерно» в підході конституціональної системи є: підтримується положення про те, що всі внутрішні і зовнішні умови, які впливають на поведінку, обов’язково діють через мозок і нервову систему.
Нервово-психологічна система пояснення фізіологічної основи темпераменту є науково обґрунтованою і експериментально підтвердженою.
У її основі полягає вчення І.П.Павлова про типи вищої нервової діяльності (типи ВНД). Він вважав, що своєрідності поведінки людини закономірно відповідають певні особливості основних нервових процесів (збудження і гальмування), які відображають нервову діяльність .
І.П.Павлов визначає наступні фізіологічні властивості нервових процесів:
Сила |
Показник працездатності нервової клітини і нервової системи в цілому |
Рухливість |
Здатність нервових процесів швидко змінювати один одного |
Урівноваженість |
Баланс між збудженням і гальмуванням у нервовій системі людини |
Певне сполучення цих властивостей складає та визначає тип ВНД. І.П.Павлов виділив чотири типи ВНД.
Нестримний |
Сильний, рухливий, неврівноважений |
Зумовлює холеричний темперамент |
Лабільний |
Сильний, рухливий, врівноважений |
Зумовлює сангвінічний темперамент |
Інертний |
Сильний, малорухливий, врівноважений |
Зумовлює флегматичний темперамент |
Слабкий |
Слабкий, малорухливий, неврівноважений |
Зумовлює меланхолічний темперамент |
І.П.Павлов підкреслює, що ці типи ВНД не вичерпують усього різноманіття форм поведінки. Вони є основними, найбільш яскравими проявами, між ними існує розмаїття проміжних, перехідних.
Тип ВНД як втілення особливостей нервової системи і мозку людини зумовлює властивості психіки, яка у свою чергу є відображувальною функцією мозку і детермінується його функціональними властивостями.
В межах диференціальної психофізіології (Б.М.Теплов, В.Д.Нєбиліцин) визначаються наступні властивості психічних явищ.