99. Вогнепальна зброя як об”єкт судової балістики.

Вогнепальна зброя – це механічний пристрій багаторазової дії, в якому для вильоту кулі з каналу ствола з тим, щоб уражати на відстані ціль, використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин.

Вогнепальна зброя повинна відповідати певним критеріям: а) загальному критерію; б) спеціальним критеріям.

Загальний критерій визначає цільове призначення зброї – (в боротьбі знищувати живу силу і технічні споруди чи об'єкти). Але цього замало, треба щоб предмет відповідав спеціальним критеріям:

1)для викиду, метання, треба снаряда повинна бути використана енергія, яка утворюється під час згорання вибухової речовини т. з. вогнепальність.

2)предмет повинен мати ствол;

3)наявність у предмета пристрою для запалення заряду(ударно-спускового механізму);

4)достатня вражаюча дія снаряда, тобто убивність;

5)достатня міцність конструкції предмета – зброї;

6)надійність.

судово-балістичну класифікацію вогнепальної зброї.

І. За цільовим призначенням:

а) бойова (військова і кримінальна);б) цивільна;в) службова.

Бойова (військова) – зброя призначена для вирішення бойових завдань, прийнята на озброєнні армії на інших військових формувань.

Цивільна – для використання державними посадовими особами, яким законом дозволено носіння, зберігання і використання вказаної зброї для самозахисту або для виконання покладених на них обов'язків.

ІІ. Бойова зброя в свою чергу поділяється на:

а) артилерійську;б) стрілкову.

ІІІ. Бойова стрілкова зброя поділяється на:

а) груповуб) індивідуальну.

IV. Цивільна зброя поділяється на:

а) зброя самозахистуб) спортивна зброя: - для тренування стрілків;- в) мисливська зброя.

V. Ручна вогнепальна зброя поділяється за калібром:

а) дрібнокаліберну: б) середньокаліберну:;в) крупнокаліберну: більше 10 мм.

Vі. За довжиною стволу:

а) короткоствольна:;б) середньоствольна;в) довгоствольна.

Vіі. За будовою каналу ствола:

гладкоствольна;нарізна;комбінована.

Vііі. За кількістю стволів:

а) одноствольна;б) багатоствольна.

ІХ. За кількістю зарядів-патронів:

а) однозарядні;багатозарядні.

ХІ. За способом зарядки:

а) шомпольна;б) казнозарядна.

ХІІ. У залежності від снаряду:

а) кульова зброя; б) кульово-дробова;в) дробова (шротна).

ХІІІ. У залежності від способу запалювання капсуля:

а) зброя бокового бою;б) зброя колового бою;в) зброя центрального бою.

ХІV. За характером стріляючого механізму:

а) зброя термічної діїб) куркового механізму;в) ударникового механізму;г) курково-ударниковий;д) затворні механізми;е) механізм електрозапалюючої дії.

XV. За способом виготовлення або походження:

а) стандартна і атипова;б) заводська,

XVІ. За конструкцією:

гвинтівки;карабіни;автомати;автомати-карабіни;пістолети;пістолети-кулемети;револьвери;

XVІІІ. Можна поділяти вогнепальну зброю за пробивною силою:

ХІХ. Можна поділяти вогнепальну зброю за моделями:

ХХ. Можна поділяти вогнепальну зброю за найменуванням:

ІІІ. Криміналістична тактика:

100. Криміналістична (слідча) тактика як складова частина криміналістики: поняття і завдання.

Криміналістична тактика – це самостійний розділ криміналістики про систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування попереднього ( досудового) та судового слідства, які розробляються з метою визначення оптимальної лінії поведінки осіб, реалізуючих доказування, і прийомів провадження слідчих та судових дій, спрямований на збирання й дослідження доказів.

У більш загальному розумінні, тактика – це система засобів, спрямованих на досягнення визначеної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору.

Термін “тактика” у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці. Криміналістичну тактику не можна зводити тільки до тих способів, які приводять до усунення конфліктних взаємозв’язків та протидії.

Слідча ж тактика – це підгалузь криміналістичної тактики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики виконання слідчих дій.

У структурному відношення в тактиці виділяють два розділи (система криміналістичної тактики) :

• Загальні положення (загальна частина),

• Тактика провадження окремих слідчих дій(спеціальна частина).

Завдання криміналістичної тактики наступні :

1) надання допомоги працівникам слідства, дізнання науково-обгрунтованими рекомендаціями щодо організації тп планування розслідування, охоплюючи взаємодію всіх учасників розкриття злочинів з тим, щоб раціонально використовувати наявні сили і засоби;

2) розробка комплексу положень і конкретних тактичних прийомів, що підвищують ефективність процесуальних дій слідчого за умов різноманітних ситуацій;

3) розробка рекомендацій для переборення протидії слідству і суду з боку заїнтересованих осіб, чи тих, хто помиляються;

4) з урахуванням сучасних умов новим завданням є напрацювання комплексу тактичних прийомів і організаційних заходів щодо забезпечення збереження і стійкості вже отриманих доказів та їх джерел(носіїв) у тому числі захист і охорона від різноманітного тиску (загроз життю і здоров’ю) свідків, потерпілих, експертів, часто слідчих та суддів; збереження матеріальних джерел доказів (речових, документів) тощо .Під тактикою у криміналістиці розуміють винятково “слідчу тактику”, тобто тактику виконання слідчих дій. Однак, це не зовсім виправдано, оскільки реально у криміналістиці напрацьовані і використовуються на практиці наукові положення і рекомендації також щодо:

• судової тактики;

• кримінальної тактики;

• пошуково-розшукової тактики.