12. Завдання, функції криміналістики. Її принципи і закони.

Головне завдання криміналістики можна сформулювати як - забезпечення боротьби зі злочинністю відповідними для потреб практики засобами, способами та методами отри­мання й використання доказової інформації.

Окрім цього, криміналістика виконує ще й певні спеціальні завдання:

• вивчення закономірностей слілоутворсішя, збору та вико рпстання доказової інформації;

• вивчення практики розкриття й розслідування злочинів, зокрема: досвід і новації інших держав;

• вироблення теоретичних основ діяльності щодо виявлення, збирання, дослідження й використання доказової інформації;

• наираиювання практичних рекомендацій технічного і мето­дичного характеру;

• розроблення заходів і засобів попередження злочинів. Спеціальні завдання криміналістики, своєю чергою, через

їхні динамічність, взаємообумовленість із соціальними змінами у суспільстві й потребою слугувати практиці боротьби зі зло­чинністю, змйшсіиио законності й правопорядку, - реалізуються і через конкретні завдання, які визначаються конкретними, сьогоденними потребами практики (конкретні завдання - зав­дання певного періоду, яке вирішує криміналістика).

функцій криміналістики – це основні напрямки діяльності.Їх поділяють на:

а) методологічну – забезпечення правильного розуміння предмету і змісту криміналістичної науки, її ролі у процесі пізнання та практичної діяльності; дозволяє правильно визначити співвідношення науки і практики;

б) синтезуючу – криміналістика відображає у собі загальні процеси інтеграції наукового знання.;

г) прогнозуючу – тобто криміналістика прогнозує форми практичного використання своїх положень у майбутньому.

Як і кожна наука, криміналістика також має свої специфічні закони свого розвитку.

Закони розвитку науки – це відображення тих факторів, умов, принципів, які визначають напрям і зміст науки, її змін у конкретних умовах існування суспільних явищ та форм їх пізнання.

До них можна віднести:

а) закон зв'язку і успадкованості між існуючими і такими, що виникають криміналістичними концепціями,

б) закон активного творчого пристосування сучасних досягнень для потреб практики тих наук, розробки яких не можуть прямо, безпосередньо використані у судочинстві без їх спеціального пристосування, обробки диференціації, інтеграції;

в) закон обґрунтування, обумовлення криміналістичних рекомендацій потребами практики судочинства і вдосконалення цієї практики на ґрунті досягнень криміналістичної науки;

г) закон прискорення темпів розвитку криміналістики на базі науково-технічного прогресу як у сфері криміналістики, так і у галузі суміжних наук.

Принципи криміналістики-певні вихідні положення, керівні ідеї.

Принципи криміналістики як науки:

а) принцип можливості пізнання матеріального світу – означає, що з позицій матеріалізму світ є пізнаваним, тобто що всі факти, явища і процеси, які стають об'єктами вивчення криміналістики є пізнаваними;

б) принцип об'єктивності – виражає незалежність криміналістичних наукових прикладних досліджень від будь-яких політичних позицій, мотивів, наявність заінтересованості у досягненні максимально точного відображення закономірностей та процесів реального світу;

в) принцип історизму – відображає діалектичну вимогу розглядати предмет криміналістики, її зміст, функції, зв'язки з іншими науками під кутом зору їх виникнення та зміни у динаміці історії;

г) принцип системності науки – передбачає такий підхід до предмету криміналістики, за якого вона у цілому, а також окремі її розділи і напрями, об'єкти, що нею вивчаються, явища тощо – розглядаються як взаємопов'язані та взаємозалежні частини одного цілого, які між собою утворюють взаємообумовлену систему.

Принципи криміналістики як виду діяльності практичної

• принцип законності;

• принцип пріоритету закону над рекомендаціями;

• принцип зв'язку науки і практики;

• принцип раціональної організації розслідування, побудови і перевірки версій, криміналістичної реконструкції;

• принцип творчого підходу до вирішення практичних завдань тощо.