6. Предмет і завдання криміналістики.

Першим спробував визначити предмет криміналістики Г.Гросс. До теперішнього часу вчені-криміналісти не дійшли єдиної думки про визначення предмета криміналістики.

Р.С.Белкін дав визначення, яке стало етапним і найпоширенішим у розвитку науки криміналістики – це наука про закономірності виникнення, збирання, дослідження та використання доказів у кримінальних справах і розроблені на ґрунті цих закономірностей спеціальні засоби і методи судочинного дослідження й запобігання злочинів.

Предмет криміналістики утворюють дві групи закономірностей:

І група: закономірності виникнення слідів злочину (закономірності між дією та її наслідками; закономірності зв”язку між способом дії та слідами злочину, між способом і особою злочинця; закономірності залежності способу дій від конкретних умов перебігу злочинної діяльності тощо).

ІІ група: закономірності роботи з доказами (закономірності щодо: пошуку, фіксації, зберігання, перевірки і використання джерел інформації про злочин).

Головне завдання криміналістики можна сформулювати як - забезпечення боротьби зі злочинністю відповідними для потреб практики засобами, способами та методами отри­мання й використання доказової інформації.

Окрім цього, криміналістика виконує ще й певні спеціальні завдання:

• вивчення закономірностей слілоутворсішя, збору та вико рпстання доказової інформації;

• вивчення практики розкриття й розслідування злочинів, зокрема: досвід і новації інших держав;

• вироблення теоретичних основ діяльності щодо виявлення, збирання, дослідження й використання доказової інформації;

• наираиювання практичних рекомендацій технічного і мето­дичного характеру;

• розроблення заходів і засобів попередження злочинів. Спеціальні завдання криміналістики, своєю чергою, через

їхні динамічність, взаємообумовленість із соціальними змінами у суспільстві й потребою слугувати практиці боротьби зі зло­чинністю, змйшсіиио законності й правопорядку, - реалізуються і через конкретні завдання, які визначаються конкретними, сьогоденними потребами практики (конкретні завдання - зав­дання певного періоду, яке вирішує криміналістика).

7. Методи криміналістики.

Метод криміналістики – це спосіб вивчення й дослідження, який використовується у криміналістиці для пізнання її предмету та об'єктів.

Найбільш розповсюдженим серед науковців є поділ (класифікація) методів криміналістики як науки за принципом узагальненості на три великі групи:

1. всезагальний (діалектичний) метод пізнання;

2. загальнонаукові (загальні) методи;

3. спеціальні (окремі) методи.

І. Діалектичний метод, що засвідчує принципову можливість відображення й пізнання всіх явищ та фактів навколишнього світу, їх взаємозв'язок, взаємообумовленість, є основою (базисом) для всіх інших методів пізнання дійсності, виступає методологією криміналістичного дослідження.

ІІ. Загальнонаукові (загальні) методи – це ті, що використовуються у всіх (або багатьох) науках чи сферах діяльності людей.

Вони, у свою чергу, поділяються ще на декілька різновидів:

1. чуттєво-раціональні;

2. логічні або методи формальної логіки;

3. математичні методи;

4. кібернетичні методи.

ІІІ. Спеціальні методи - такі, сфера застосування яких обмежена однією чи декількома науками. Система спеціальних методів складається з двох груп:

а) власне криміналістичні методи;

б) спеціальні методи інших наук.