53. Встановлення (відновлення) тексту, залитого чорнилом, фарбою.

У судово-слідчій практиці інколи виникають випадки, коли документи, які мають важливе значення для встано­влення істини, пошкоджені — тексти залиті, закреслені чи замазані певними барвниками. Можливість прочитання таких записів і обрання відповідних методів дослідження залежать від таких факторів: 1) який барвник використо­вувався для виконання запису; 2) який саме барвник було застосовано для пошкодження записів; 3) з якого матеріа­лу виготовлено основу документа.

У криміналістиці розроблено достатньо методів дослідження закритих текстів, а саме:

а) вивчення документів "на просвіт",б) дослідження властивостей відбиття і поглинення барвників штрихів маскуючої плями,в) відновлення тексту під плямою фізико-хімічними методами;г) посилення контрасту шляхом кольороділення і кольоророзрізнення барвника штрихів і маскуючого тексту;д) кольорова трансформацію;

е) збудження люмінесценцій;ж) бетаграфія (фотографування в м'яких бетапроменях).

Вивчення документа "на просвіт", тобто у проникному світлі.

Якщо проникний документ є одностороннім, то пляма барвника в місцях розташування знака, літери буде удвічі щільнішою, ніж між літерами. Тому, якщо з протилежного боку документа спрямувати потужний концентрований пучок світла, то проміжки між літерами будуть світлими, а штрихи літер - темними.

Дослідження властивостей відбиття й поглинання барвників тексту і плями.

Освітлений сонячним світлом предмет сприймається зором людини такого кольору, який він відбиває; фіолетова пляма є фіолетовою тому, що барвник відбиває фіолетову зону спектра, а всі інші поглинає.

Відновлення тексту під плямою маскуючого барвника фізико-хімічними методами.

Відновлення тексту можливе: а) видаленням плями (зіскоблюванням, стиранням, розчиненням, відкопіюванням, використанням ультразвуку); б) вилученням барвника з-під плями дифузокопіювальним способом.

Посилення контрасту кольороділенням та іншими способами.

Кольоровиділення - це спеціальний метод доведення малих контрастів до порогу сприйняття ока людини шляхом поєднання кількох негативів, виготовлених з одного й того ж об'єкта.

Кольоророзрізнення - поняття ширше за кольороділення.

Одним із різновидів цієї методики є метод кольорової трансформації, суть якого полягає у збільшенні контрасту шляхом передачі (подання) кольоровості досліджуваного об'єкта в додаткових кольорах

54. Опис сліду босої ноги людини в протоколі огляду місця події.

Сліди ніг сприяють встановленню деяких важливих обставин, спрощуючих пошук особи, що їх залишила.

За слідами можна припускати:

• про особливості людини (її зріст, ознаки ходи);

• про ознаки взуття;

• про обставини дій (напрям і темп руху) тощо.

За слідами босої ноги визначають: а)розмір ступні (довжину у цілому, б) ширина плесна, п'ятки, мостової (проміжної) частини); в)ширину і довжину кожного пальця; г)загальну форму ступні (форма сліду) залежить від підйому ступні, яка буває високою, середньою, низькою; д) загальну будову папілярних узорів; е)наявність рефлексорних (згинальних) складок (це за суттю є загальні ознаки).

До окремих ознак слідів босої ноги відносять: співвідношення розмірів пальців, їх форму, розташування відносно переднього края плесні, вигін окремих пальців, наявність, форму та розташування різноманітних пошкоджень і деформації (рубців, мозолів тощо), окремі ознаки папілярних узорів.

Протоколювання як процесуальна форма способу фіксації слі­дів взуття є видом створення носія інформації, де має бути вказано:

1) місце виявлення слідів взуття;

2) вид і розміри сліду взуття;

3) дані вимірів елементів ходи;

4) індивідуальні особливості підошви взуття;

5) криміналістичні способи фіксації слідів взуття, у тому числі із застосуванням вимірювального фотографування, кіно-, відеоза-пису, а також упакування вилученого.

55. “Доріжка слідів” та її криміналістичне значення.

сліди ніг можуть бути одиничними, а можуть бути множинними.

Значна кількість слідів ніг, що пов'язані єдиним механізмом утворення та напрямом, називається доріжкою слідів ніг, тобто коли сліди утворюють систему:

1) доріжка слідів повинна мати не менше 20 слідів і пряму лінію ходу (напрямку руху);

2) вимірювання мають здійснюватись на місці події, а потім на панорамному масштабному знімку;

3) вимірюють усі ознаки в кожному сліду, а потім обчислюють середнє арифметичне значення ознаки, що відображується в протоколі огляду місця події --- саме з дотримання цих правил можна отримати відносно постійні результати вимірювань ознак локомоційних рухів людини.

Елементами доріжки слідів ніг є:

• розмах ніг, тобто довжина кроку правої та лівої ніг;

• поперечне розміщення ніг, що відображається в ширині кроку;

• поворот ступні навколо вертикальної осі ноги, що відображає кут розвороту ступінь;

• лінія ходи;

• лінія напряму ходи;

• кут кроку (лівого, правого).

Ці елементи вимірюють і визначають кількістю в сантиметрах і градусах.

За елементами доріжки можна встановити приблизний зріст, стать особи, вік, функціональні особливості, нижні кінцівки, (професію, захворювання, аномалії рухового апарата), визначити як вона йшла (кроком, бігла); з багажем чи без нього тощо.