85. Судово-криміналістичне дослідження ознак зовнішності людини.

Важливу і суттєву роль в ідентифікації особи за її зовнішністю відіграє криміналістична портретна (або судово-портретна чи судово-фотопортретна) експертиза.

У залежності від характеру об'єктів є такі види судово-портретної експертизи:

1 – експертиза зображень людей за фотографіями з метою встановлення того чи зображена на двох і більше фотографіях одна і та сама особа;

2 – експертиза невпізнаного трупа (фотографії якого надані) і зажиттєвої фотографії особи для встановлення особи трупа;

3 – експертиза зажиттєвого фотозображення безвісті зниклої особи і черепу трупа для встановлення питання, чи може виявлений череп належати людині;

4 – експертиза посмертної маски невстановленої людини і зажиттєвих фотозображень безвісті зниклого з метою впізнання трупа.

До експертів звертаються й з метою встановлення ними факту про те, що на фотографіях, які мають значення для слідства, зображено конкретну особу тощо.

Процес експертного дослідження складається із п'яти стадій:

1 – підготовчої;2 – аналітичної;3 – порівняльної;4 - синтезу і узагальнення;5 – фіксація результатів дослідження.

На першій стадії відбувається вивчення властивостей наданих експерту об'єктів і вплив їх на передачу ознак зовнішності.

На другій (аналітичній) стадії здійснюється роздільне вивчення об'єктів.

Поряд з описом, на цій стадії та наступній третій – застосовують й інші прийоми демонстрації співпадаючих ознак: а)Співставлення б) суміщенняв) накладення.

На четвертій стадії – синтезу і узагальнення результатів – проводиться оцінка дійсно співпалих і відмінних ознак, формулюються висновки.

На п'ятій стадії дослідження відбувається фіксація його результатів – складається висновок експерта, до якого долучаються фототаблиця із розміченими та нерозміченими (контрольними) фотографіями.

Якщо на експертизу скеровано череп і зажиттєве зображення підлягаючій ототожненню особи, тоді дослідження провадиться дещо за іншою методикою.

Початково за черепом встановлюється стать і наближений вік особи, якій цей череп належав.Після цього із зажиттєвої фотографії виготовляють діапозитив.Череп фотографують у тому ж масштабі та ракурсі, що й обличчя, зображене на діапозитиві.

У слідчій і оперативно-розшуковій практиці інколи звертаються до експертно-скульптурної реконструкції обличчя за черепом (метод М.М.Герасімова).

Суть методу: на череп наносять воскову композицію шаром, що обумовлюється товщиною м'яких тканин на відповідних ділянках обличчя (голови).Отриманий скульптурний портрет може бути в оперативних цілях пред'явлений для впізнавання, а також співставлений за методом словесного портрету із зажиттєвими зображеннями безвісті зниклої особи.

86. Генотипоскопічний аналіз у кримінальному судочинстві.

МЕТОДИКА геноідентифікаційного дослідження наступна:

1. Молекули ДНК, виділені із яких-небудь клітин людини розміщують в чотири пробірки: по дві для ідентифікованого й ідентифікуючого об”єктів.

2. У кожну пробірку додають так званий рестикційний фермент, який специфічно руйнує азотисту основу ДНК. Внаслідок цього ДНК розщеплюється на фрагменти, що містять вже згадувані міні-сателіти.

3.Далі - ці фрагменти сортують за їх розмірами.

Для цього: містиме із пробірок переносять на світлочутливі пластини, покриті гелем і певний час діють на них електрострумом, тобто для їх проявки, застосовують електрофорез.

Розташування цих полос – ЕЛЕКТРОФОРЕОГРАМА – і відповідає особливостям конкретного ланцюга ДНК.

Загальна кількість відмінних між собою полос на електрофореограмі у двох кровнонеспоріднених людей буде більше 10. А у кровноспоріднених – не більше 10.

Аналіз можна виконати на дуже малій кількості біологічного матеріалу – достатньо краплини крові чи однієї волосини.

У однієї й тієї ж людини у всіх клітинах будь-яких її органів – серці, легенях, почці, крові, мізках, шкірі, спермі, слюні тощо – сателітні ділянки ДНК абсолютно однакові.

Однак кожна клітина її організму починаючи з періоду внутріутробного розвитку і навіть після смерті, буде зберігати свій незмінний вид індивідуальних компонентів ДНК.

Тим більше у багатьох випадках електрофореограми можуть виявлятись єдиним засобом ідентифікації особи.

Біологічні тканини, що перебувають поза організмом, піддаються змінам, а ДНК – деградації, внаслідок процесів загнивання біологічного матеріалу.

Тому забезпечення правильного зберігання біологічних об'єктів має для генотипоскопічної експертизи важливе значення.

Такі об'єкти потребують консервації у вигляді сухих плям зі зберіганням за умов кімнатної температури, а якщо помістити у морозильник (принаймні до мінус 10⁰ С) – тоді за такої температури зберігання біологічні об”єкти можуть зберігатися і бути придатними для генотипоскопічного дослідження доволі тривалий час (роки).