26. Структура процесу криміналістичної ідентифікації.

Отже, групофікація є ідентифікаційним процесом встановлення групової належності, окремо криміналістичною теорією, практична реалізація якої у судово-слідчій практиці дає змогу встановлювати не тотожність, а схожість однорідних об'єктів і на цій підставі відносити їх до класу, виду, роду, групи.

Клас – це сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості (по іншому розряд, підрозділ). У логіці це – сукупність однорідних предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу – роду.

Тип – це зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ.

Група – це сукупність предметів, явищ, речовин і т. і., внутрішньо об'єднаних на основі спільності, подібності властивостей, ознак.

Однорідні об'єкти – такі, які незважаючи на певні відмінності, разом з тим, наділені сукупністю певних співпадаючих групових ознак (наприклад, ножі мають однакові зовнішні параметри, цільове призначення і т. д.).

Об'єктами групофікації – є дві групи об'єктів, що порівнюються.

Останні можуть бути: а) індивідуально-визначеними; б) предмети-речовини (як зазначалось: сипкі, рідкі, газоподібні), наділені лише властивостями – внутрішніми якостями, достатніми для віднесення речовин до певної однієї групи, роду, виду, класу.

27. Стадії ідентифікаційного дослідження.

Процес (процедура) ідентифікаційного дослідження за матеріально-фіксованими відображеннями охоплює наступні стадії та їх етапи:

I стадія – попереднє дослідження, утворене етапами:

1. ознайомлення з матеріалами;

2. з”ясування завдань;

3. загальний огляд об'єктів, що підлягають ідентифікації і тих, якими буде проводитись ототожнення;

4. роздільне дослідження.

II стадія – детальне дослідження, утворене етапами:

1. виявлення, аналіз і дослідження ознак;

2. експертний дослід (факультативний етап) (наприклад, сліди бойка та зуба викидувача (зачіпки) відтворюються шляхом виконання експериментальної стрільби з ототожнюваної (шуканої) зброї);

3. порівняльне дослідження, яке можу здійснюватись трьома способами:

1. – зіставленням;2)– суміщенням;3)– накладенням.

Зіставлення – коли порівнювані об'єкти розташовуються поряд так, щоб можна було одночасно спостерігати їх ознаки.

Суміщення – коли порівнювані об'єкти розміщуються в одному полі так, щоб ознаки одного об'єкта становили продовження ознак іншого.

Накладення – коли порівнювані об'єкти розміщують так, щоб вони контактували один з одним і щоб їх можна було спостерігати в прохідному світлі .

III стадія – оцінка результатів і формулювання висновків, які можна класифікувати на види:- За природою на:

а) стверджувальні (що стверджують факт тотожності);

б) заперечувальні (що виключають тотожність).

- За формою вираження на:

а) категоричні (достовірні);б) імовірні (припускні).

- За характером відносин між об'єктом дослідження і тим, що стверджується (або заперечується) на підставі процесу ідентифікації на:

а) ассерторичні;б) проблематичні;в) розмежувальні;г) умовно-визначені.

Ассерторичний висновок констатує факт, що мав місце в дійсності.Проблематичні висновки містять припущення можливості існування певного факту в минулому. Розмежувальні – допускають рівну можливість залишення відображення одним із двох об'єктів, заперечуючи всі інші об'єкти однорідні з ними.

Умовно-визначені висновки формулюються тоді, коли судження експерта будується за відсутності у нього інформації про фактори, що можуть впливати на кінцевий результат (досліджуваний факт).

IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) –

1)оформлення матеріалів дослідження утворена етапами2):упорядкування (складання) висновків;3)оформлення додатків (фототаблиць, інших матеріалів).