147. Тактичні прийоми допиту свідка за умов конфліктної ситуації.

Під час допиту у конфліктній ситуації – коли свідок є недобдросовісним і не бажає повідомляти правду.

До ознак, що свідчать про неправдивість показань можна віднести:

• наявні протиріччя між інформацією у показаннях і відомостями з тих самих питань, які містяться в інших джерелах;

• повідомлення однією й тією ж особою різних показань щодо одних і тих самих обставин тощо;

• нечіткість, неконкретність відомостей, що містяться в показаннях за умови відсутності суб’єктивних та об’єктивних факторів, що могли негативно впливати на формування свідоцьких показань;

• співпадіння у навіть незначних подробицях показань декількох осіб щодо одних і тих самих обставин тощо;

• обмовки, неконтрольовані висказування, що вказують на обізнаність допитуваного про обставини, про які з його слів йому нічого не відомо;

• наявність в показаннях фраз, виразів, слів, які не відповідають рівню розвитку допитуваного;

• вперте підкреслювання своєї порядності та нарочито демонстрації щодо процесу з’ясування своєї обставин події й виявлення винних;

• очевидні ухилення від відповіді на прямі запитання та ін.

Типовими мотивами неправдивості показань свідка (потерпілого):

• страх перед можливою помстою з боку злочинців або їх прибічників;

• прохання, умовляння, підкуп, шантаж чи інший вплив з боку цих осіб;

• намагання приховати свою власну не дуже привабливу поведінку під час перебігу розслідування події тощо;

• намагання допомогти злочинцю внаслідок родинних, товариських, інтимних чи інших стосунків;

• бажання (потерпілого) приховати наявність та джерело набуття викраденого у нього майна та цінностей;

• скептичне відношення до можливостей правоохоронних органів щодо розкриття злочину й намір уникнути обтяжливої участі у доволі тривалому кримінальному судочинстві у справі;

• негативне відношення до правоохоронних органів в цілому, і міліції, зокрема тощо;

• намір самому розквитатися зі злочинцем.

Тактична допиту недобросовісного свідка полягає: у достовірному встановленні причин і мотивів, що спонукають його давати неправдиві показання із наступним застосуванням відповідних т/прийомів для переборення цих чинників. Зокрема такі:

а) тактичні прийоми направлені на розпізнання (правдивих і ) неправдивих показань. Це:

• створення нормальної, невідволікаючої увагу допитуваного обстановки;

• уточнення й конкретизація непевних, неповних показань, суперечностей;

• постановка запитань для повторного викладу окремих чи всіх фактів;

• формування у допитуваного (думки) враження про неможливість і недоцільність повідомляти неправду, замовчувати про певні факти;

б) т/п, що мають за мету використання позитивних якостей особи допитуваного щоб спонукати до дачі правдивих показань, зокрема:

• нейтралізувати негативні якості свідка;

• використати його позитивні риси;

• звернення до почуття справедливості, совісті , чесності, добросовісного виконання своїх обов’язків;

• надання допомоги у боротьбі зі злочинністю тощо;

в) т/п використовуючи для викриття допитуваного у брехні:

• створити на допиті вийнятково робочу обстановку;

• дотримуватись конкретної поведінки;

• сформувати у допитуваного переконання про те, що брехати немає сенсу і що будь – який прояв неправди буде викритий, слідчий рішуче налаштований на встановлення істини у справі;

• застосовувати раптову постановку запитань, які стосуються найважливіших обставин справи;

• створити у допитуваного думки (враження) про обізнаність слідчого про всі обставини справи і наявність у нього достатніх доказів;

• відволікти уваги допитуваного від надуманих показань брехні ;

• використати пред’явлення доказів без роз’яснення їх змісту та відношення (належності) до справи (інформація для роздуму);

• раптово (неочікувано для свідка) пред’явити найбільш вагомі для доказів або пред’явити їх у певній послідовності продемонструвати відеофільмів, магнітофоні записи тощо.

У процесі допиту свідка як і будь – кого іншого, необхідно спостерігати за поведінкою допитуваного та його психо –фізіологічними реакціями.

Таке спостереження дає змогу слідчому реєструвати стан свідка орієнтуючи функцію на потребу опрацювання результатів такого спостереження з тим, щоб дати оцінку показань особи: чи вони правдиві чи ні тощо. Є сенс більш подробно зупинитись на цих питаннях, але це в кінці лекції, після з’ясування основних питань теми допиту у кримінальному судочинстві.