Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
262272_93D44_shpargalka_kriminalistika_ekzamen.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
07.12.2018
Размер:
1.68 Mб
Скачать
  1. Система науки криміналістики.

Система криміналістики – це складові її частини або розділи, які розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків.

У відповідності з сучасним уявленням більшості вітчизняних вчених-криміналістів система криміналістики об'єднує чотири розділи:

1 – теорія та методологія криміналістики;2 – криміналістична техніка;

3 – криміналістична (слідча) тактика;4 – методика розслідування окремих видів злочину (криміналістична методика).

Теорія та методологія криміналістики – це система її світоглядних принципів, теоретичних концепцій, категорій, понять, методів, визначень і термінів, які відображають у сукупності весь предмет криміналістики, його внутрішні та зовнішні зв'язки.

У загальну теорію входять певні окремі теорії-вчення, наприклад, криміналістичну ідентифікацію і діагностику, про механізм слідоутворення, спосіб вчинення злочину, криміналістичну характеристику злочину, про версії та планування розслідування. Цей перелік постійно збагачується, що приводить до виникнення нових теорій.

Окрім цього цей розділ утворюють також:

  • мова науки (система її понять, термінів, знаків, криміналістичних категорій);

  • системність науки, тобто криміналістичні класифікації;

  • вчення про методи криміналістики, наукових досліджень.

Криміналістична техніка - це розділ про систему наукових положень та рекомендацій щодо застосування технічних засобів, прийомів і методів призначення яких є збір, фіксація та дослідження доказової інформації для розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

Структура розділу вміщує:наукові засади криміналістичної техніки;судову фотографію, відеозапис;трасологію (слідознавство);судову балістику (зброєзнавство); документознавство;габітологію;криміналістичну фоноскопію;одорологію;криміналістичну реєстрацію.

Криміналістична (слідча) тактика – це третій розділ криміналістики, який містить науково вироблену систему прийомів проведення слідчих та судово-слідчих дій, загальні та спеціальні рекомендації про організацію й планування процесу Криміналістична методика (методика розслідування окремих видів злочинів) – сукупність криміналістичних знань і рекомендацій, що базуються на них щодо розслідування і попередження окремих видів злочинів.

Складовими криміналістичної методики виступають:

  • криміналістична характеристика злочинів;

  • загальні принципи організації розслідування злочинів;

  • принципи побудови та шляхів практичного використання методик розслідування й попередження конкретних видів злочинів і т.д.

  1. Розвиток криміналістики за кордоном.

За кордоном піонерами криміналістики були:

Альфонс Бертільон (1853-1914 р.ж.) – директор бюро ідентифікації Паризької поліцейської префектури, автор:

- антропометричного методу криміналістичної реєстрації злочинців,

- системи опису ознак зовнішності людини – „словесного портрету”,

- методів метричної фотозйомки на місці події та впізнавальної (сигналітичної) фотозйомки. Першим запропонував термін “ідентифікація”.

Вільям Гершель (1833-1917рж.) англійський криміналіст, першовідкривач феномену папілярних узорів як засобу ідентифікації особи.

Едмон Локар (1877-1966 р.ж.) французький криміналіст і судовий медик, засновник Ліонської лабораторії техніко-поліцейських методів. Розробив пороскопічний метод дослідження слідів пальців рук, графометричний метод дослідження почерку, методику багатьох експериментальних досліджень з використанням хімічних методів. (Пороскопія – криміналістичне дослідження пор, як джерел інформації для розшуку та ідентифікації людей. Еджескопія – крим дослідження нерівностей будови країв папілярних ліній на долонних поверхнях рук і підошв ніг).

Генрі Фолдс (1843-1930рж.) англійський лікар-криміналіст, першим запропонував використовувати відбитки пальців, вилучених з місця події для розшуку і встановлення злочинців.

Ганс Гросс (1847-1915 р.ж.) австрійський практик-юрист і науковець, професор університетів у Граці та Празі, тривалий час викладав у Чернівецькому університеті, засновник першого у світі криміналістичного музею в Граці. Першим обґрунтував самостійний характер криміналістики, побудови її теми як науки. Його фундаментальні праці “Кримінальна психологія”. Грац, 1898; Посібник для судових слідчих, чинів загальної та жандармської поліції. – Грац, 1892 (протягом 1895-1896 рж. витримало три російськомовні перекладені видання); Посібник для судових слідчих як система криміналістики. - Грац, 1898 (рос. перекл. СПб, 1908) – ці праці навіть зараз носять енциклопедичний характер. Власне Г. Гроссом було у 1897 році запропоновано термін “криміналістика”.

Рудольф Арчибальд Рейсс (1876-1928 рж.) відомий швейцарський криміналіст, засновник однієї з перших в історії криміналістичних лабораторій і курсів для вивчення працівниками поліції наукових методів дослідження речових доказів у Лозанні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]