Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
262272_93D44_shpargalka_kriminalistika_ekzamen.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
07.12.2018
Размер:
1.68 Mб
Скачать
  1. Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.

Незалежно від виду призначуваної експертизи цієї групи, слідчий, суд /суддя/, орган дізнання надсилає в експертну установу чи експерту такі документи:

а/ постанову, ухвалу про призначення експертизи, б/ документи, рукописи та інші матеріали, в яких є письмо, що досліджується,в/ порівняльні зразки письма /письмової мови чи почерку/,г/ деякі матеріали справи, де містяться відомості щодо можливого автора і виконавця, а також документи щодо умов виконання документів, які досліджуються тощо.

До порівняльних зразків письмової мови ставляться відповідні вимоги:

- щодо об’єму, походження, часу виконання,тактики отримання.

Об’єм. У методичних вказівках для правоохоронних органів йде мова, що зразки за об’ємом повинні бути до п’яти сторінок машинописного тексту і до 10 стор. Рукописного тексту.

Походження. Підібрані зразки за походженням можуть і повинні бути вільними, відносно вільними та експериментальними.

Вільними зразками вважаються документи, виконані досліджуваною особою самостійно, власноручно, поза зв’язком із розслідуванням, тобто до порушення кримінальної справи, а щодо відносно вільних – можливо і після порушення к/с, але без жодного відношення до розслідування. Експериментальні зразки – це тексти, виконані досліджуваною особою у зв’язку з розслідуванням справи, на пропозицію слідчого, суду, експерта чи іншої особи, що відбирає ці зразки під час виконання опер.-розшукових міроприємств.

Час виконання. Вільні зразки повинні бути якомога наближеними до часу появи досліджуваного документу.

Тактика – це підбір зразків: слідкувати за різноманітністю тематики, бо це сприятиме більш повно прослідкувати лексичні особливості та виявленню деяких елементів стилю викладу думок.

Судово-авторознавча експертиза може вирішувати дві групи завдань:

а – ідентифікаційні: встановлення тотожності автора конкретного документа; встановлення або виключення із числа авторів досліджуваного документа; визначення факту складання документа різними авторами, а також встановлення того, автор і виконавець /рукописного/ документа різні особи.

б – діагностичні: визначення належності тексту конкретного документа до певного мовного стилю; факту навмисного спотворення письмової мови та фактів, що стосуються умов складання тексту документа тощо.

  1. Поняття криміналістичного (письмомовного) дослідження документів і його завдання та об”єкти.

Криміналістична документалістика (документологія, документоскопія) – це система наукових знань про різновиди документів, що функціонують у кримінальному судочинстві, а також про засоби, прийоми, методи їх дослідження, використання цієї інформації в правових і криміналистичних цілях.

Серед загальних завдань криміналістичної документалістики можна виділити три групи таких:

  1. Встановлення функції документа у можливій конкретній злочинній діяльності.

  2. Встановлення виконавця документу ( суть почеркознавства)

  3. Встановлення автора документа ( суть авторознавства)

Конкретним завданням техніко-криміналістичного дослідження документів виступають:

  • встановлення способу виготовлення документа або окремих його фрагментів;

  • виявлення наявних у документі змін (ознак підробки);

  • відновлення видозмінених або ушкоджених (напів –або майже знищених, наприклад спалених, залитих фарбою чи іншими барвниками, змитих, витравлених хім.препаратами тощо) документів або текстів документів;

  • дослідження посвідчувальних ознак на документах (т.б. відтисків, печаток);

  • встановлення засобів і знарядь, що застосовувались для виготовлення документів, та ряд інших завдань;

  1. Письмова мова як об”єкт криміналістичного дослідження. Співвідношення авторознавства і почеркознавства.

Письмова мова – це зміст документа, який характеризується специфікою мовно-змістовних засобів.

Ознаки письмової мови поділяються на:

І. Загальні ознаки письмової мови.

ІІ. Окремі /або індивідуальні/ ознаки письмової мови.

Загальні ознаки характеризують письмову мову людини в цілому і вони притаманні всім людям що вміють письмово висловлювати свої думки, дає змогу попередньо диференціювати авторів рукописів чи машинописних текстів перш за все за ступенем володіння письмовою мовою.

До загальних ознак відносять:

1/ загальний зміст документу,

2/ рівень володіння письмовою мовою або ступінь грамотності /тобто граматичні ознаки/,

3/ лексичні ознаки,

4/ стиль викладу /стилістичні ознаки/,

5/ ознаки просторової орієнтації /топографічні ознаки письмової мови/,

6/ ознаки загального рівня розвитку автора п/м.

До окремих граматичних ознак письмової мови нале­жать орфографічні чи пунктуаційні помилки, своєрідність побудови окремих речень, наявність у реченнях стилістич­них чи синтаксичних помилок (вживання архаїзмів, діа­лектизмів, жаргону, скорочень, професіоналізмів, тавтоло­гії тощо).

Новим напрямом розвитку криміналістичної техніки є судове авторознавство, яке базується на наукових заса­дах щодо встановлення автора тексту за допомогою даних лінгвістики (фразеології, граматики та ін.). Такі дослід­ження проводяться на підставі призначення авторознавчої експертизи.

Криміналістичне дослідження письма (судове почер­кознавство) — це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирі­шує інші завдання почеркознавчої експертизи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]