128. Тактика проведення виїмки.

Виїмка — це самостійна слідча дія, яка проводиться при необхідності вилучення лише певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого. Проведення виїмки не потребує санкції прокурора. Винятком є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих випадках виїмка проводиться з санкції прокурора або його заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 178 КПК).

Виїмка здійснюється щодо предметів і документів, які знаходяться у віданні установ, організацій та підприємств. У деяких випадках виникає необхідність у виїмці й в окремих громадян.

Виїмка, як правило, проводиться у дений час, за винятком випадків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо мають місце підстави вважати, що предмети або документи можуть бути знищені або переховані.

При виїмці повинна бути забезпечена присутність особи, у володінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім’ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійснюватись у присутності представника житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у веденні якої знаходяться предмети чи документи.

У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їхні сім’ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, виїмка може проводитись тільки за згодою дипломатичного представника.

Виїмка проводиться у присутності двох понятих. Про проведення виїмки складається протокол, копія якого вручається особі, в якої проведено виїмку, чи повнолітнім членам її сім’ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів.

Виїмка може бути здійснена у примусовому порядку. Згідно зі ст. 183 КПК у разі відмови виконати вимоги слідчого виїмка проводиться у примусовому порядку.

129. Відмінність обшуку від виїмки.

Обшук і виїмку об’єднує:

а) Одна і та ж мета – вилучення від фізичних і юридичних осіб предметів – речових доказів та документів;

б) Вилучення названих об’єктів, що мають значення для справи, відбувається незалежно від бажання й волі тих, хто їх зберігає чи володіє ними;

в) Співпадіння значної частини процесуальних вимог щодо проведення обшуку і виїмки та ін.

Основна відмінність між цими слідчими діями полягає в тому, що під час виїмки на відміну від обшуку, слідчому або іншій особі, яка здійснює провадження в справі, чи доручено провести слідчу дію, точно відомо, що, де і в кого шукати.

У ході виїмки пошукові дії, як такі відсутні, і це обумовлює меншу ступінь, порівняно з обшуком, втручання в особисте життя громадян та зачіпання їх інтересів.Вилучення у ході виїмки може бути здійснено як шляхом добровільної видачі, так і в примусовому порядку. Виїмка проводиться тільки щодо певних, конкретно визначених предметів, тоді як об’єкти, що підлягають вилученню у ході обшуку, можуть бути відомі тільки орієнтовно, а іноді навіть н6е відомі взагалі.

У процесі виїмки та обшуку підлягають обов’язковому вилученню виявлені предмети та речі, що вилучені з вільного цивільного обігу та заборонених для використання. Окрім цього може мати місце відповідний пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків або можливості конфіскації. У цьому випадку обшук і виїмка супроводжуються застосуванням спеціального заходу процесуального примусу, яким є опис і накладання арешту на майно. Хоча цей захід може, згідно ст. 126 КПК, проводитись і самостійно.