- •Передмова
- •Тема 1 держава I право стародавнього сходу*
- •Азіатський спосіб виробництва
- •Держава і право Стародавнього Єгипту
- •Вавилон і Ассирія. Закони Хаммурапі
- •Тема 2 держава I право стародавнього сходу (індія та стародавній схід)*
- •Держава і право Стародавньої Індії. Закони Ману
- •Стародавній Китай
- •Тема 3 рабовласницька держава I право: стародавня греція
- •«Гомерівська» Греція
- •Тема 4 рабовласницька держава і право. Древній рим
- •Виникнення Риму. Реформа Сервія Туллія
- •Суспільний і державний лад Римської республіки
- •Криза республіки. Реформи Гракхів. Диктатура Сулли
- •Причини падіння республіки. Диктатура Цезаря
- •Суспільний і державний лад Риму в період принципату
- •Домінат. Реформи Діоклетіана та Константина
- •Римське право ранньої республіки. Закони XII таблиць
- •Класичне римське право (пізня республіка і принципат)
- •Тема 5 феодальні держави західної європи. Держава франків
- •Держава франків
- •Ранньофеодальна держава в Англії
- •Варварські правди
- •Тема 6 ранньофеодальні монархії в європі
- •Династія Капетінгів у Франції
- •Нормандське завоювання 1066 р. Держава Вільгельма і Завойовника в Англії
- •Виникнення єдиної німецької ранньофеодальної держави
- •Тема 7 станово-представницька монархія в країнах західної європи
- •Зміни у суспільному ладі. Становлення міського самоврядування
- •Станово-представницька монархія у Франції
- •Станова монархія в Англії. Її особливості
- •Станово-представницька монархія в Німеччині
- •Тема 8 абсолютні монархи в країнах західної європи
- •Передумови абсолютизму
- •Абсолютна монархія у Франції
- •Абсолютна монархія в Англії та її особливості
- •Німецький абсолютизм
- •Бранденбурзько-Прусська держава
- •Австрія у другій половині XVII-XVIII ст.
- •Тема 9 феодальна держава і право західних слов'ян
- •Поморські та полабські слов'яни -найзахідніша гілка слов'янства
- •Виникнення і розвиток Польської держави
- •Польське право доби феодалізму
- •Чеська держава
- •Особливості чеського феодального права
- •Тема 10 буржуазна революція в англії. Утворення буржуазної держави
- •Передумови революції
- •Громадянська війна в Англії (1642-1648 pp.)
- •Республіка і протекторат Кромвеля
- •Реставрація монархії
- •Висновки
- •Тема 11 виникнення і становлення сша
- •Війна за незалежність у Північній Америці. Утворення Сполучених Штатів Америки
- •Розвиток сша у XIX ст. Війна між Північчю і Півднем та її наслідки
- •Реконструкція Півдня (1865-1877 pp.)
- •Тема 12
- •Французька буржуазна революція.
- •Утворення буржуазної держави
- •У франції
- •Початок буржуазної революції. Декларація прав людини
- •Встановлення панування великої буржуазії
- •Варенська криза і знищення монархії
- •Боротьба Жиронди і «Гори». Створення якобінської диктатури
- •Якобінська диктатура. Конституція 1793 р.
- •Контрреволюційний переворот 9 термідора.
- •Консульство й імперія
- •Висновки
- •Тема 13 основні інститути буржуазного права
- •Історичний нарис розвитку права. Право добуржуазних суспільних формацій
- •Буржуазне право
- •Дві головні системи буржуазного права
- •Конституційне право. Виборче право
- •Еволюція буржуазного карного права та пенітенціарної системи
- •Тема 14 становлення парламентської монархії в англії
- •Утвердження принципів парламентської монархії.
- •Виборчі закони 1832,1867 та 1884-1885 pp.
- •Політичний устрій Англії напередодні Першої світової війни. Зміни у праві та правоохоронній системі
- •Британська колоніальна імперія
- •Тема 15 суспільно-політичний розвиток франції у 1814-1914 pp.
- •Реставрація Бурбонів. Революції 1830 та 1848 pp.
- •Друга республіка та Друга імперія
- •Паризька комуна - перша пролетарська держава
- •Третя республіка. Державно-політичний лад Франції напередодні Першої світової війни
- •Тема 16 утворення німецької імперії. Австро-угорщина
- •Північнонімецький союз. Утворення Німецької імперії
- •Австрія та Австро-Угорщина (1814-1914 pp.)
- •Тема 17 вплив більшовицької держави і права на світову історію
- •Поняття «загальної кризи капіталізму» - вчора і сьогодні. Жовтневий переворот 1917 р.Перші кроки Радянської держави і права
- •Демократична революція в Німеччині. Утворення Веймарської республіки
- •Революція 1919 р. В Угорщині, її наслідки
- •Утворення незалежних національних держав у Європі. Комуністична експансія. Комінтерн
- •Тема 18 буржуазні демократії (сша, англія, франція) в міжвоєнний період
- •Сша у міжвоєнний період.«Новий курс» президента Рузвельта.XVIII, XIX, XX, XXI поправки до американської конституції
- •Великобританія. Виборчі реформи 1918 та 1928 pp. Делеговане законодавство
- •Франція у міжвоєнний період. Народний фронт
- •Тема 19 фашистські держави і військові диктатури
- •Суть фашистської політичної доктрини. Націонал-соціалізм як німецька різновидність фашизму
- •Фашизм в Італії
- •Німецький націонал-соціалізм
- •Японський мілітаризм -східна різновидність фашизму
- •Інші фашистські держави іспанія
- •Румунія
- •Історична приреченість фашизму і націонал-соціалізму
- •Тема 20 буржуазні демократії після другої світової війни
- •Сша. Посилення влади президента. Роль Конгресу. Поправки до Конституції - XXII, XXVI
- •Великобританія. Еволюція двопартійної системи.Лейбористська націоналізація. Політика консервативних кабінетів м. Тетчер та Дж. Мейджора. Т. Блер
- •Четверта та п'ята республіки у Франції
- •Тема 21 альтернативні моделі державно-правового розвитку
- •Європейські держави «народної демократії»
- •Китайська Народна Республіка
- •Шведська модель соціалізму та її національні варіанти
- •Тема 22
- •Виникнення і розвиток арабського
- •Халіфату. Підвалини традиційного
- •Мусульманського права
- •Виникнення ісламу. Об'єднання арабів та виникнення халіфату
- •Розкол мусульманського світу на шиїтів та суннітів
- •Арабські завоювання. Держава Омейядів
- •Халіфат Абассидів
- •Традиційні мусульманські правові системи
- •Тема 23 візантія*
- •Східна Римська імперія та Візантія за Константина Великого та Юстиніана
- •Розвиток феодальних відносин у Візантії. Боротьба із зовнішніми ворогами
- •Боротьба з хрестоносцями. Латинська імперія
- •Занепад Візантії. Завоювання Константинополя турками-сельджуками
- •Тема 24
- •Утворення монгольської феодальної
- •Держави. Основні риси суспільного
- •І державного ладу*
- •Виникнення феодальних взаємовідносин у Монголії
- •Монгольська ранньофеодальна держава
- •Монгольські завоювання та їх наслідки
- •Золота орда та Кримське ханство
- •Тема 25 феодальна держава і право країн південно-східної азії*
- •Основи державного ладу феодального Китаю. Династії Цзінь, Тан, Мін, Цін
- •Делійський султанат та держава Великих Моголів в Індії
- •Влада і сьогунат феодальної Японії
- •Тема 26 османська імперія та народи балкан у XIV-XIX ст.*
- •Туреччина (Османська імперія) в XIV-XV ст.
- •Османська імперія у XVI-XVII ст.
- •Занепад Туреччини в XVII-XVIII ст. Боротьба балканських народів проти турецького ярма
- •Утворення на Балканах незалежних держав (Сербії, Болгарії, Румунії)
- •Тема 27 латинська америка*
- •Доколумбові цивілізації Америки
- •Іспанська та португальська колонізація. Організація управління колоніями
- •Боротьба за незалежність. Створення суверенних держав
- •Тема 28 держава I право єврейського народу. Ізраїль*
- •Ізраїльська держава
- •Організація самоуправління єврейської діаспори в умовах відсутності національної держави
- •Виникнення держави Ізраїль у 1948 р. Зовнішня і внутрішня політика Ізраїлю. Право
- •Тема 29 німеччина, італія та японія після другої світової війни
- •Повоєнний розвиток Німеччини. Боннська конституція 1949 р. Возз'єднання фрн та ндр
- •Японія - від аутсайдера до лідера
- •Тема 30 російська держава (XII ст.- 1917 p.) *
- •Станово-представницька монархія в Росії
- •Російський абсолютизм
- •Буржуазна революція 1905-1907 pp. Лютнева революція 1917 р. Зміни в державі і праві
- •Тема 1. Держава і право стародавнього сходу* ......................................................5
- •Тема 2. Держава і право стародавнього сходу (індія
- •Тема 3. Рабовласницька держава і право: стародавня
- •Тема 4. Рабовласницька держава і право. Давній рим 48
- •Тема 5. Феодальні держави західної європи. Держава
- •Тема 6. Ранньофеодальні монархії в європі ..................... 80
- •Тема 7. Станово-представницька монархія в країнах західної європи................................................................ 94
- •Тема 8. Абсолютні монархії в країнах західної європи ................................................................................................... 108
- •Тема 9. Феодальна держава і право західних слов'ян 124
- •Тема 10. Буржуазна революція в англії. Утворення
- •Тема 11. Виникнення і становлення сша............................ 180
- •Тема 12. Французька буржуазна революція. Утворення буржуазної держави у франції ........................ 201
- •Тема 13. Основні шститути буржуазного права................. 218
- •Тема 14. Становлення парламентської монархії в
- •Тема 15. Суспільно-політичний розвиток франції
- •Тема 16. Утворення німецької імперії. Австро-угорщина .................................................................................................. 289
- •Тема 17. Вплив більшовицької держави і права на
- •Тема 18. Буржуазні демократії (сша, англія, франція)
- •Тема 19. Фашистські держави і військові диктатури 353
- •Тема 20. Буржуазні демократії після другої світової
- •Тема 21. Альтернативні моделі державно-правового
- •Тема 22. Виникнення і розвиток арабського халіфату. Підвалини традиційного мусульманського
- •Тема 23. Візантія* .................................................................................. 434
- •Тема 24. Утворення монгольської феодальної держави. Основні риси суспільного і державного
- •Тема 25. Феодальна держава I право країн південно-східної азії*................................................................................... 467
- •Тема 26. Османська імперія та народи балкан у XIV-
- •Тема 27. Латинська америка* ...................................................... 512
- •Тема 28. Держава і право єврейського народу. Ізраїль* 536
- •Тема 29. Німеччина, італія та японія після другої
Тема 7 станово-представницька монархія в країнах західної європи
Розвиток економіки середньовічної Європи ознаменувався зростанням політичної ролі міст. Місто, яке тим чи іншим способом вивільнилося з-під феодальної експлуатації, створювало ніби державу у державі: з власною суспільною організацією (цехи і гільдії), власним самоврядуванням (виборні мери та радники), власними законами (магдебурзьке право), власним автономним судом, власними збройними силами (ополчення громадян) тощо. Така організація за своєю суттю була ворожою старому феодальному суспільству та старому феодальному праву. У надрах старого суспільства зароджувалося суспільство нове, буржуазне - з власними уявленнями про державу і право. З іншого боку, саме поява незалежних міст дозволяла європейським монархам суттєво зміцнити свої позиції у боротьбі з феодальною роздробленістю. Опираючись на ті ресурси, що їх могли -і були готові - надати вільні міста (не лише кошти, але й власні збройні сили, а також моральна підтримка) королі Франції та Англії успішно борються проти децентралізаторських намагань феодальної верхівки. І навпаки, там, де можливості міст були меншими, як, для прикладу, у Німеччині, влада монарха наштовхувалася на більший опір феодалів.
Яскравою ознакою даної історичної доби стає поява органів станового представництва: парламенту у Англії, Генеральних штатів у Франції та Нідерландах, рейхстагу та ландтагів у Німеччині, кортесів у Іспанії, снему у Чехії, Земського собору у Московському царстві тощо. Це -своєрідна плата монархів містам за військово-політичний союз. Втім, сила і вплив цих органів станового представництва значною мірою залежали від політичної волі представлених у них верств населення. Саме союз старого і нового дворянства зумовив успіхи англійського парламентаризму.
Зміни у суспільному ладі. Становлення міського самоврядування
На ранньому етапі феодалізму міста, подібно до сіл, перебували в залежності від феодальних сеньйорів. По суті, міста самі прагнули такого покровителя, оскільки феодальний магнат міг забезпечити містам підтримку в торгівлі. Безпека шляхів, захист міських стін від зовнішнього ворога, морські комунікації тощо - усе це вимагало таких сил і засобів, яких міста в той час просто не мали. Однак, починаючи з ХІІ-ХШ ст., вони виборюють, чи, радше, купують собі більшу чи меншу автономію.
Не останню роль у становленні міст відіграли хрестові походи. Ідею першого такого походу на Близький Схід висунув на церковному соборі в Клермоні (Південна Франція) папа Урбан II. Сталося це в 1095 р. Усім його учасникам було обіцяно відпуск гріхів і багату здобич. Зерна заохочення упали на підготовлений ґрунт. В Європі на той час різко зросла кількість рицарів - нижчої верстви пануючого класу, до складу якої входили молодші сини феодалів. За діючим тоді порядком вони земельної власності (феодів) у спадщину не отримували. Це був т. зв. майорат - система спадкоємства, коли все майно переходить неподільно до старшого в родині чи до старшого із синів померлого.
Європейські рицарі, не маючи постійних джерел доходу, займалися розбоєм на великій дорозі, грабували своїх і чужих і були готові на будь-яку авантюру. Роки 1095-1097 принесли неврожай, в Європі навіть були зафіксовані випадки людоїдства. В перший хрестовий похід 1096 р. до «святої землі» рушили натовпи погано озброєних ополченців, з якими турки на їх шляху зуміли справитися. Однак рицарське ополчення в 1096-1099 pp. зуміло дістатися Єрусалиму, на території Сирії і Палестини було утворено ряд королівств хрестоносців. До 1144 р. хрестоносці втратили один з важливих опорних пунктів - Едессу. Організований для відвоювання міста другий хрестовий похід 1147-1149 pp. був безуспішний. У 1187 р. полководець Саладін, об'єднавши дрібні держави арабів і турків, зумів відвоювати Єрусалим.
Останній оплот хрестоносців у Палестині, місто Акра, був узятий турками у 1291 p., і цей рік вважається кінцем хрестових походів. Проте, якими б малорезультативними не були хрестові походи для європейських рицарів, наслідки їх для самої Європи були надзвичайно важливими. Європейці зіткнулися з набагато вищою культурою Сходу, познайомилися з предметами розкоші - шовком, цукром, досконалими виробами зі скла, дамаською зброєю тощо. Виникло поняття моди. Феодал більше не міг ходити в домотканому одязі з грубої тканини і овечих шкур, пити вино місцевих виноградників, їздити верхи на конях. Щоб задовольнити різко зрослий попит на ввізні товари, йому потрібні були гроші. Колишня натуральна оплата перестала задовольняти феодалів. З іншого боку, самі хрестові походи вимагали грошей - на зброю для війська, кораблі, парусину і харчові припаси.
Найбільше від хрестових походів виграли європейські міста, в яких різко зріс попит на вироби ремісників - спершу на зброю, а далі на посуд, карети, меблі, модний одяг, ювелірні прикраси. Міста почали багатішати. Намагання феодалів вирушити у хрестовий похід вимагали грошової підтримки. Міста були готові надати ці гроші в обмін на звільнення. Особливо легко йшов на такі угоди англійський король Річард І Левове Серце (1189-1199), від нього не відставали сотні менш відомих герцогів, баронів.
Вінцем політичної автономії ставало право обирати свої органи управління, видавати закони та здійснювати суд над міщанами. Сеньйор відступав ці права за одноразовий відкуп або в обмін на щорічну сплату певних грошових сум. Відкупившись, місто отримувало зовнішні ознаки самоврядування: башту з дзвоном (символом права скликати власні віча), ганебний стовп і шибеницю (право чинити суд) та міську печатку (право приймати закони). Управління такими містами здійснювала міська рада та виборний мер. Однак місця в раді належали тим громадянам, чиї родини брали участь у сплаті викупних сум. Плебеї, чернь до управління не допускалися. Так, міська рада Марселя складалася з 89 членів. Міській аристократії належало 80 місць, З - обиралися від духовенства, 6 - від цехів.
Звичайно, становлення міського самоуправління відбувалося нерівномірно, мало свої національні і місцеві особливості. Найраніше, ще до хрестових походів, отримали самоврядування італійські міста -Венеція (VIII ст.), Генуя, Лукка, Піза (X ст.). Тут вдалося скористатися боротьбою франкських та германських імператорів проти римських пап. Намагаючись знайти собі союзника, імператори і папи йшли на підтримку прагнень міст до автономії. А, наприклад, в Німеччині, крім т. зв. імперських і «попівських» міст, існували й міста, що перебували у власності курфюрстів аж до кінця XVIII ст. Якщо імперські міста (Гамбург, Бремен, Нюрнберг) мали власний суд, видавали власні кодифікації права, набирали військо, а імператор міг видавати розпорядження, тільки перебуваючи безпосередньо у місті, то міста, що належали курфюрстам, почувалися значно гірше. Останні не тільки збирали побори зі своїх міст, але й регламентували роботу ринків і цехів, забороняли мати свої самоуправні комуни, утворювати союзи міст, накладали інші обмеження.
Найважливішим завоюванням міст був вільний стан усіх громадян. У середньовічній Європі існувало прислів'я: «Повітря міста робить людину вільною». Якщо кріпакові вдавалося прожити один рік і один день у стінах міста і за цей час пан не оголошував про свої права, колишній напівраб отримував повну свободу.
З метою організації самооборони міста від розбійних нападів зовнішнього ворога та грабіжницьких рицарських банд, для розподілу обов'язків по будівництву та підтриманню міської інфраструктури (водопроводу, каналізації, освітлення, шляхів) ремісники створювали свої об'єднання, які називалися цехами, а купці створювали свої - гільдії. Виникнення цехів розпочалося ще в XI ст., так, паризькі свічники уже в XI ст. мали свій цех. Цех становив об'єднання людей, які займалися певною професійною діяльністю, з метою регулювання цін, якості продукції, кількості підмайстрів, тривалості робочого дня тощо. Якщо первісно цехи створювалися для підтримки осіб однієї спеціальності (допомога на випадок хвороби, посаг дочкам бідного члена цеху, похорон неімущих), то вже з XIII ст. основним завданням цеху стає боротьба проти конкурентів. Осіб, які пробують виробляти продукцію, не будучи членами відповідного цеху (т. зв. «партачів»), виявляють і чинять над ними фізичну розправу, знищують виготовлені ними товари.
Цехи встановлюють суттєві обмеження для усіх бажаючих стати членами цеху: навчання удома і за кордоном (в середньому 7-10 років), виготовлення еталонного виробу (т. зв. штуки), гучний банкет для усіх членів цеху тощо. Шанси стати членом цеху для сторонньої людини чи навіть підмайстра зводяться майже до нуля. Майстри спільно чинять тиск на учнів і підмайстрів: встановлюють однаково низькі розцінки на працю, однакову тривалість робочого дня і т. ін. Вигнаного з роботи підмайстра жодний з майстрів на роботу уже не візьме.
Напруженими були стосунки цехів і гільдій. Якщо купець прагнув привезти якнайбільше дешевого імпорту, то місцевий цех намагався не допустити конкуренції привізного товару з власною продукцією. Тому відносини цехів і гільдій часто були ворожими, але ця ворожнеча мала більш цивілізовані форми, ніж боротьба проти «партачів». Наприклад, у Лондоні купці викупили собі право призначати не лише певну кількість членів магістрату, але й мера з власного середовища, а ремісничі цехи мусили миритися з таким політичним лідерством купецького стану.
Цех чи гільдія мали свій статут, своїх старшин (ця посада була по-життєва і спадкова), суд для суду над членами свого цеху. Цех був також військовою одиницею, кожний його член повинен був мати зброю для захисту міста. При облозі міста ворожою армією цех або гільдія захищали свою ділянку міського муру, у мирний час ця ж ділянка муру підтримувалася у належному порядку зусиллями цеховиків.
Часто феодали намагалися після отримання відкупу від міст знову нав'язати їм своє «покровительство». Спершу королі й імператори в подібних конфліктах підтримували представників свого класу, але згодом ситуація змінюється на діаметрально протилежну. Монархи прагнуть зміцнення єдності країни і ліквідації феодальної роздробленості та сепаратизму магнатів. Але цього ж прагнуть і міста. Вони заінтересовані у безпеці доріг, повноцінній монеті, скасуванні внутрішніх мит, припиненні усобних війн, одним словом, у стабільності. В обмін на королівську підтримку своїх викуплених самоуправлінських прав міста готові надавати королям та імператорам певні грошові суми, набрані за міські кошти збройні загони тощо. Чим багатшими і міцнішими стають міста, тим більш суттєву підтримку вони можуть надати королеві. Сила міст - у їх організації, а на сильних зважають. На якомусь етапі монархічна влада пробує протиставити т. зв. третій стан (міську аристократію) першим двом (дворянству і духовенству). Так з'являються станово-представницькі установи.
В епоху раннього феодалізму монархи неохоче погоджувалися на різні магнатські та клерикальні з'їзди, не кажучи вже про постійно діючі представницькі установи. Феодали - світські і церковні - використовували такі зібрання для висунення своїх вимог монарху, останній нерідко ставав заручником своїх могутніх підданих. З появою і зміцненням нової політичної інституції - третього стану королівська влада отримує змогу виступати в якості арбітра в конфліктах трьох станів. Тим самим влада короля не тільки позбавляється ризику ослаблення, а навпаки - посилюється.
З'являються постійно діючі представницькі установи. У Франції - це Генеральні штати, в Німеччині -рейхстаг і ландтаги, в Іспанії - кор-теси, в Англії - парламент, в Польщі - сейм, у Чехії - снем і т. д. і т. п.
Основна відмінність від колишніх з'їздів феодалів полягає у тому, що представлено вже не два стани, як було колись, а три. Тому, якщо колишні з'їзди були знаряддям боротьби проти централізації країни, то станово-представницькі установи стають засобом внутрішнього зміцнення держави.
В станово-представницьких установах не представлені, як правило, народні низи. Навіть особиста свобода не була підставою для надання політичних прав. У містах, як уже зазначалося, патриціанська верхівка ізолювала плебс від найменшої участі в управлінні. На селі ситуація була майже аналогічною. Починаючи з епохи хрестових походів, селянство переводить свої натуральні повинності у грошову форму. З'являється т. зв. цензива - спадкове селянське тримання на умовах щорічної сплати певної суми. Власник такої цензиви ставав особисто вільним. В Англії, наприклад, уже в XIV ст. більшість селян були особисто вільними, а у Фландрії вони звільнилися навіть на сто років раніше. Однак, як правило, вільні селяни у станово-представницьких органах представлені не були, виняток становили окремі німецькі та австрійські землі. Це пояснюється слабшою організованістю селянства, а, отже, меншою заінтересованістю в цьому класі монархів.
Зрозуміло, що залежні верстви населення (закріпачені селяни), представники більшості національних меншин (євреї, цигани), більшість релігійних меншин в станово-представницьких установах участі не брали.