Методичні вказівки

В процесі засвоєння цієї теми треба зрозуміти тісний зв'язок здібностей з діяльністю людини, з її знаннями, уміннями та навичками, а також те, чим здібності від них відрізняються.

Основні поняття та ключові слова: здібності, структура здібностей, загальні здібності, спеціальні здібності, задатки, обдарованість, майстерність, талант, геніальність, схильність.

Література

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна пси­ хологія. - К: МАУП, 2000. - 256 с. - С. 45-46.

2. Психологія. Підручник/ За ред. Ю.Л. Трофімова. — К.: Либідь, 1999. - С. 100-103,116-122.

3. Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

4. Общая психология. Курс лекций / Сост. Е.И.Рогов. — М.: Владос, 1985. - С. 379-391.

5. Мерлин B.C. Очерк теории темперамента. — М., 1964.

6. Голубева З.А. Комплексное исследование способ- ностей.// Вопросьі психологии. — 1986. — № 5.

7. Матюшкин A.M. Одаренньїе и талантливьіе дети. // Вопросьі психологии. — 1988. — № 7.

Контрольні запитання

1. У чому виявляються здібності особистості?

2. Які основні компоненти здібностей?

3. Як взаємопов'язані здібності та задатки?

4. Які психічні властивості людини сприяють розвитку здібностей?

5. У чому виявляються якісні відмінності у здібностях людей?

6. Що є показником здібностей?

7. Що зумовлює розвиток здібностей особистості?

Тема 19. Характер План семінару

Поняття про характер Структура характеру Типологія характеру

1.

2.

3.

Стислий зміст теми

Характер є провідною властивістю особистості і обумовлює типові для неї засоби поведінки, вчинки у стосунках з іншими.

Отже, характер — це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу та самої себе.

Характер складають риси характеру, під якими розуміються психічні властивості людини, що виявляються з великим ступенем імовірності в типових ситуаціях.

Риси характеризують і цілі, до яких прагне людина, і способи досягнення цілей.

Характер найбільше пов'язується з темпераментом, але, на відміну від нього, забезпечує змістовну, а не динамічну форму поведінки.

Знання особливостей характеру людини дає можливість передбачити, як вона поводитиме себе за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення.

Визначити структуру характеру означає відокремити в ньому провідні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна.

Зміст характеру визначається суспільними умовами життя та виховання, спрямованістю людини, що виявляється в мотивації вчинків людини.

За формою наміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, у яких перебуває людина, Спрямованість є провідною в структурі характеру осо­бистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків людини.

Переконання — знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини.

Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості.

Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гаряч­ковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, грубість, нездатність співпереживати.

Воля в структурі характеру зумовлює його силу, твердість.

Темперамент у структурі характеру є динамічною формою його прояву.

Повнота характеру — це всебічний розвиток основних його структурних компонентів: розумових, моральних, емоційно-вольових.

Цілісність характеру виявляється у внутрішній єдності його рис, єдності слова та діла, або в її відсутності.

Визначеність — це твердість і незалежність особистості в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення окремих цілей.

Сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятості та активності в діяльності, боротьбі за доведення справи до кінці, незважаючи на перешкоди.

В структурі характеру можна виділити певні групи рис, в яких виявляється ставлення людини до праці, інших людей, самого себе, предметів та явиш дійсності.

Відокремлюючи в характері його структурні компоненти, треба мати на увазі, що характер — це сукупність усіх його структурних компонентів, які взаємопов'язані між собою.

Важливішою проблемою є виявлення типів характеру з метою прогнозування поведінки людини в різних ситуаціях.

Найбільш відома типізація характеру через виявлення акцентуацій його рис, які можуть бути розвинені надміру.

Акцентуація характеру — це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричинювати неадекватні дії, вчинки людини.

Виділяють такі основні типи акиентуашй характеру:

- інтровертний тип, якому властиві замкненість, утруд­нення в спілкуванні;

• екстравертний тип, якому притаманна жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість;

• неврований тип — імпульсивний, конфліктний, кате­горичний, підозріливий;

• неврастенічна акцентуація — з домінуванням хвороб­ливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлю­ваності;

• сензитивний тип — з надмірною чутливістю, лякливістю, сором'язливістю, вразливістю;

• демонстративний тип, якому властиві егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчуття;

• застрягаючий тип перебуває в стані збудження та впертості, недовірливості, нетерпимості до заперечень.

Більш детальна характеристика цих та інших типів акцентуацій дається в працях К. Леонгарда, А. Лічко.