Методичні вказівки

Основною метою цього заняття є довести до свідомості студентів, що діяльність і поведінка людини зумовлюється не лише соціальними умовами життя, а й індивідуальними особливостями її психофізичної організації, що виразно виявляється в темпераменті особистості.

Основні поняття та ключові слова: темперамент, типи вищої нервової діяльності, сила нервових процесів, рухливість нервових процесів, сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, темп реакції, екстраверсія, інтроверсія.

Література

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна пси­ хологія. - К: МАУП, 2000. -256 с.- С. 45-46.

2. Психологія. Підручник/ За ред. Ю.Л. Трофімова. — К.: Либідь, 1999. - С. 100-103, 116-122.

3. Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

4. Общая психология. Курс лекций / Сост. Е.И.Рогов. — М.: Владос, 1985. - С. 379-391.

5. Мерлин B.C. Очерк теории темперамента. — М, 1964.

6. Белоус В.В. Темперамент и деятельность. Учебное пособие. — Пятигорск, 1990.

Контрольні запитання

1. Якими властивостями перебігу психічної діяльності характеризується темперамент?

2. Які поєднання властивостей вищої нервової діяльності І. Павлов зробив засадовими стосовно поділу темпераментів на типи?

3. Розкрийте основні психологічні властивості темпе­раменту.

4. Дайте характеристику типам темпераменту.

5. В чому може виявлятися врахування особливостей темпераменту в діяльності та поведінці?

6. Чи може темперамент людини зазнавати істотних змін упродовж життя?

Тема 18. Здібності План семінару

1. Поняття про здібності

2. Структура здібностей

3. Різновиди здібностей

1. Індивідуальні відмінності у здібностях; людей та їх природні передумови

Стислий зміст теми

Кожна людина здібна до певного виду діяльності. Поза діяльністю ці властивості людини не можна розпізнати, описати та охарактеризувати. Тому ми складаємо думку про здібності людини за її роботою та результатами діяльності. Однак, лише фактом успіху здібності не визначаються.

Кожна здібність людини спирається на низку інших властивостей, до яких насамперед належить життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички. Але здібності, знання, вміння та навички не тотожні. Здібності виявляються не стільки в їх наявності, скільки в динаміці оволодіння ними, тобто в тому, наскільки людина швидко, глибоко, легко та міцно опановує знання та вміння.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості , які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності у динаміці оволодіння необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Кожна здібність — це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних та часткових властивостей у певному їх поєднанні.

До властивостей особистості, які за умов діяльності постають як здібності, належать індивідуально-психологічні якості, що характеризують належність людини до одного з трьох типів людей, визначених І.П. Павловим, як "художній", "розумовий" і "середній".

Ця типологія пов'язана з відносним переважанням першої чи другої сигнальної системи.

До властивостей людини, які входять до структури здіб­ностей, належать:

• уважність, тобто здатність тривало і стійко зосере­джуватися на завданні, об'єкті діяльності;

• чутливість до зовнішніх вражень, спостережливість. Кожна здібність охоплює певні якості пам'яті людини:

швидкість, міру, повноту запам'ятовування та відтворення.

Особливо важливу роль у структурі здібностей відіграє здатність людини мислити, насамперед такі якості здібностей, як широта, глибина, швидкість, послідовність, самостійність, критичність, гнучкість.

Здібності охоплюють не тільки пізнавальні, але й емоційні властивості. І. Павлов казав: "Будьте пристрасні у вашій роботі, у ваших шуканнях".

Існує тісний взаємозв'язок здібностей і вольових якостей: ініціативності, рішучості, наполегливості, вміння володіти собою, переборювати труднощі.

Отже, здібності — це своєрідне й відносно стійке поєднання психічних властивостей людини, що зумовлює можливість успішного виконання нею певної діяльності.

Здібності поділяються на певні види за змістом і характером діяльності. У всіх без винятку галузях діяльності здібності мають багато спільного і разом з цим різняться. Залежно від цього розрізняються здібності загальні та спеціальні.

Загальними називають ті здібності, які певною мірою виявляються в усіх видах діяльності: навчальній, розумовій праці, грі, спілкуванні тощо.

Спеціальні здібності виявляються в специфічних видах діяльності, для виконання яких необхідні задатки особливого роду та їх розвиток.

До цих здібностей відносяться музичні, математичні, лінгвістичні, технічні, літературні, зображальні, спортивні тощо.

Загальні та специфічні здібності взаємопов'язані й допов­нюють одні одних.

Наявність індивідуальних відмінностей у здібностях людини є незаперечним фактом. Вони виявляються в тому, до чого особливо здатна певна людина і якою мірою в неї виявляються ці здібності. Так, одна людина здібна до техніки, інша — до музики, третя — до наукової роботи тощо.

У межах однієї здібності люди можуть виявляти різний її рівень — низький, середній, високий.

Чим зумовлюються такі відмінності?

В основі розвитку здібностей лежать певні природжені особливості людини, її задатки. Природжені передумови до розвитку здібностей називаються задатками. Матеріальним їх підґрунтям є будова мозку, кора його великих півкуль та її функціональні властивості. Людина народжується з певними генетичними, анатомо-фізіологічними особливостями, на ґрунті яких за певних соціальних умов у процесі діяльності та спілкування формуються здібності особистості.

Провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання.

В розвитку здібностей виділяють такий рівень як обда­рованість. Обдарованістю називається своєрідне сполучення здібностей, яке забезпечує людині спроможність успішного виконання певної діяльності. Обдарованою називають також людину, яка має здібності до різних за змістом видів діяльності.

Характеризуючи здібності людини, виділяють такий рівень їх розвитку, як майстерність, тобто досконалість в конкретному виді діяльності. Коли говорять про майстерність людини, то мають на увазі, в першу чергу, його здатність успішно займатись виробничою діяльністю. Для майстра немає розділу між усві­домленням творчої задачі і знаходженням засобів її вирішення.

Видатні індивідуальні здібності людей в одних чи кількох галузях діяльності називають талантом, а самих людей — талановитими. Такі здібності виявляються у творчій діяль­ності, творчому розв'язанні практичних, теоретичних та художніх завдань.

Найвищий рівень розвитку здібностей називають геніальніс­тю, яка виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення в житті суспільства, у розвитку науки, літера­тури, мистецтва. Геній виражає найпередовіші тенденції свого часу.