Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсова робота. Проблеми навчання та виховання....doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
09.12.2018
Размер:
296.45 Кб
Скачать

37

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА МИСТЕЦТВ

Кафедра початкової освіти

ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ

М. О. КОРФА

Курсова робота

З трудового навчання з практикумом

студентки 41 групи

(денної форми навчання)

Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтва

Кісси Тетяни Олегівни

Науковий керівник:

Старший викладач К.І. Степанюк

Бердянськ ,2011

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Життя і педагогічна діяльність М.О. Корфа……………….7

1.1 Дитинство та юність барона………………………………………………………7

1.2 Просвітницька діяльність М. Корфа у земських органах………………………11

Розділ 2. Проблеми навчання та виховання у педагогічній спадщині М.О. Корфа…………………………………………………………14

2.2 Модель земської народної школи………………………………………………..14

2.3 Питання механізмів розвивального навчання…………………………………18

2.4 Особистість вчителя школи нового типу………………………………………25

2.5 Принципи загальнопедагогічних та дидактичних праць М.О. Корфа……….30

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………35

ВСТУП

Сучасні умови модернізації української системи освіти сприяють підвищенню необхідності відновлення історичної пам’яті, зокрема про тих представників нації, праця яких була присвячена становленню і розвитку культури, науки, освіти.

Розуміння, вивчення, дослідження досвіду минулого застерігає від повторення помилок, підказує шляхи вирішення задач, які стоять перед освітянами сьогодні, допомагає висвітлити тенденції розвитку педагогічної теорії і практики. Знання історії педагогіки дозволяє виявити і прослідкувати розвиток традицій навчання і виховання, що виникли раніше, а зараз існують в іншій іпостасі. Громадська та наукова діяльність видатних діячів вітчизняної історії освіти впливала на життя окремих сіл, міст і навіть цілих регіонів. Накопиченням фактичного матеріалу вони готували ґрунт для наступних поколінь дослідників.

Вітчизняні науковці намагаються вибудувати цілісну історію розвитку педагогічної думки в Україні, осмислити її національні особливості й досягнення, щоб увести в науковий обіг нові гуманістичні ідеї, виявляючи потенціал багатьох педагогів-гуманістів, які досі залишаються недостатньо вивченими чи обійденими увагою дослідників.

Однією з непересічних особистостей в історії національної освіти є

М.О Корф, який був одним із послідовників К. Д. Ушинського, земським гласним, організатором земських шкіл, недільних повторювальних шкіл, організатором та керівником земських педагогічних курсів і з’їздів, інспектором земських шкіл Бердянського, Олександрівського та Маріупольського повітів, вчителем-методистом. Багатогранна творча спадщина М.О. Корфа представлена його навчальними книгами, методичними розробками, статтями в періодичній пресі, звітами про вчительські з’їзди, курси.

Його різнобічна педагогічна та просвітницька діяльність завдяки своїй значущості та результативності одержала високу оцінку сучасників. У 1873 р. він був нагороджений Золотою медаллю С.-Петербурзького комітету грамотності, обраний Почесним членом Московського університету, С.-Петербурзького педагогічного товариства, та Московського комітету грамотності, а також Почесним членом Женевської академії наук (Швейцарія). М.О. Корфу належить провідне місце в плеяді найталановитіших вітчизняних педагогів — однодумців, послідовників і учнів К.Д. Ушинського.

Проте ще й дотепер не здійснено цілісного наукового аналізу педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа, що призводить до імпліцитного руйнування прямої лінії наступності й розвитку не тільки педагогічних поглядів К.Д. Ушинського, а й вітчизняної педагогічної думки в цілому. Дослідженню підлягали лише окремі аспекти творчості вченого, унаслідок чого в суспільній свідомості йому було відведено місце насамперед практика шкільної справи, що затьмарювало в сприйнятті сучасників і наступників теоретичне ядро його педагогічних переконань.

Творчості педагога присвячувались як окремі публікації (Н.Н. Аблов, К.Є. Бендріков, В.М. Величкіна, Б.Я. Гарбарець, А.В. Козирєв, П.А. Лебедєв, П.І. Мазур, Л.П. Михайлова, П.М. Нестеренко, А.В. Ососков, І.Н. Шапошникова), так і великі розділи в посібниках і хрестоматіях 40-50-х років ХХ ст. (М.О. Константинов, Є.М. Мединський, В.З. Смирнов, В.Я. Струмінський).

Об’єктивно оцінювали практичну діяльність М.О. Корфа по створенню земських шкіл такі відомі педагоги: О.В. Бєлявський, М.Ф. Бунаков, М.І. Демков, К.В. Єльницький, П.Ф. Каптерєв, Ф.Д. Мєдніков, С.І. Миропольський, Л.М. Модзалевський, В.П. Острогорський, В. Родников, Д.Д. Семенов, Д.І. Тихомиров, М.В. Чехов. Аналізу підручників і посібників педагога були присвячені роботи В. Гольцева, С.І. Миропольського, О.М. Острогорського, Д.Д. Семенова. Педагогічні ідеї М.О. Корфа розглядалися в роботах Х.Д. Алчевської, Ф. Бьомера, Я.С. Гогебашвілі, Є.О. Звягінцева, П.Ф. Каптерєва, Г.В. Піскуна, Д.Д. Семенова. Високу оцінку діяльності педагога давав К.Д. Ушинський.

Теоретико-прикладна діяльність, педагогічні й просвітницькі ідеї

М.О.Корфа стали визначальним складником і характерологічною рисою української педагогічної системи. Її постулатом є нерозривний зв'язок теорії й практики, що одержало розвиток у творчості сучасників — В.О. Сухомлинського, О.А. Захаренка, О.Ф. Музиченка та інших педагогів. Значення спадщини М.О. Корфа для сучасної школи розкривалося в роботах В.М. Величкіної, Г.А. Верижникової, С.Ф. Єгорова, П.А. Лебедєва, П.І. Мазура, Л.П. Михайлової, Ф.Ф. Сватікова. Важливість діяльності вченого для розвитку національної школи та педагогічної думки підкреслювалася в працях сучасних дослідників (Л.С. Бондар, В.О. Вихрущ, Л.М. Дровозюк, В.О. Землянська, М.П. Калениченко, К.Я. Климова, Н.М. Коляда, В.А. Мосіяшенко, Т.Ф. Потоцька, С.А. Саяпіна,

Н.О. Шип, І.П. Ящук).

Проте ще й дотепер залишаються недостатньо обґрунтованими проблеми навчання та виховання у його педагогічній ї і просвітницькій діяльності.

Необхідність цілісного наукового аналізу педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа в умовах розбудови людинотворчої національної системи освіти й виховання, недостатній рівень теоретичної розробленості проблеми та гостра потреба практики подальшої модернізації загальноосвітньої школи зумовили вибір теми курсової роботи.

Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа , його творчості. Для досягнення мети визначено такі завдання:

  1. Обґрунтувати методолого-теоретичні основи та зміст педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа.

  2. Схарактеризувати модель земської народної школи, розробленої М.О. Корфом.

  3. Проаналізувати принципи загальнопедагогічних і дидактичних праць М.О. Корфа.

Об'єкт наукового дослідження – педагогічна спадщина М.О. Корфа.

Предмет дослідження – погляди М.О Корфа на навчання та виховання .

Методи дослідження – персоналістично-біографічний з метою дослідження педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа; історико-ретроспективний, логіко-системний, зіставно-порівняльний аналіз праць ученого, що дозволило обґрунтувати методологічні основи і зміст його педагогічної і просвітницької діяльності; відбір, класифікація та періодизація явищ, процесів і фактів з творчості педагога з метою обґрунтування етапів, принципів, методів і форм його педагогічної і просвітницької діяльності.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в роботі : здійснено науково-теоретичне обґрунтування педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа; схарактеризовано модель народної земської школи, розробленої педагогом; проаналізовано принципи загальнопедагогічних та дидактичних праць М.О. Корфа (зв’язок навчального матеріалу з життям, дослідність, концентризм, самодіяльність, наочність, доступність, розвивальний характер тощо).

Практичне значення дослідження складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг

становить 37 сторінок.

Розділ 1. Життя і педагогічна діяльність М.О. Корфа

    1. Дитинство та юність барона

Звідки у інтелігентного, високоерудованого барона любов і тяжіння до народної освіти. Хто йому допоміг знайти свою зірку, яка освітлювала дорогу до серця і розуму простого селянського мужика?

Микола Олександрович Корф народився 2 (14) липня 1834 року в м. Харкові в сім’ї обрусілого німця з остзейських дворян та української шляхтички.

Його батько, Олександр Федорович (3.05. 1803) , остзейський дворянин отримав освіту в ліцейському пансіонаті ( в той час самостійних навчальний заклад) , прекрасно володів німецькою і французькою мовами і був, як на той час, високоосвіченою людиною.

Барон О.Ф Корф одружився 25 серпня 1833 року на Єлизаветі Тимофіївні Врем’євій (8.02. 1811 р. н. ), українській поміщиці, отримав за нею в придане село Нескучне Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

Коли маленькому Колі не виповнилось ще й року, померла його мати. Через рік і два місяці батько одружився вдруге на дочці банкіра Анні Францівні Брандебург у Москві, яка мала маєток у селі Анновці Катеринославської губернії. Від цього браку у баронів Корф народилось дві дочки : Анна і Ольга.

Одружуючись вдруге, Олександр Федорович хотів осиротілому сину принести материнську ласку. Трапилось це зовсім навпаки. Другий брак батька вніс у сім’ю великий розлад, мачуха незлюбила маленького Колю, а потім пішли свої діти і для хлопця у її серці не знайшлось місця.

Крім батька, який любив сина, турбувалася про хлопця і залишила в нього світлу пам’ять няня Олена Іванівна Альберті з м. Риги, яка прийняла його від матері немовлям і виховувала до шестирічного віку. Вона навчила читати російською і німецькою мовами, прищепила любов до російських народних пісень, ознайомила з початками християнської релігії.

Становище хлопчика при мачусі було настільки нестерпним, що батько вирішив відправити його з дому.

Маленького Колю повезла із собою у Воронезьку губернію його тітка, рідна сестра матері, Тетяна Тимофіївна.

- Ця розумна жінка, - як писав автор книги «Барон Н. А. Корф, его жизнь и педагогическая деятельность» (1893 р.) М. Л. Пєсковський, - вдова, яка вже мала двох дітей (сина і дочку) , так серйозно відносилася до їх виховання, що ради цієї мети переїхала жити із свого родового маєтку Погромця у сусідній з ним маєток Вовчий, який належав Д. Д. Градовському, батьку майбутнього професора і публіциста, де домашнє навчання було поставлене на широку ногу і організовано дуже розумно [21] .

Тут була регулярна «сімейна школа» з потрібним штатом викладачів і суворо встановленою програмою навчання.

Градовський примушував дітей навчатись влітку 4 години в день, взимку – 6 годин, надаючи їм в останній час повну свободу. Діти зі своїми наставниками гуляли в лісі, бігали по полях, ловили рибу, їздили верхи, плавали, мали і доглядали свої грядки.

Це – найщасливіша, найяскравіша і найрадісніша пора у всьому його дитинстві. Дворічне перебування у с.Вовчому назавжди залишилось у пам’яті хлопця ( з 6-ти до 8-ми років) . Не дивно, що все своє наступне життя його тягнуло в село. Може тут у нього зародився ідеал школи і при тому ідеал сільської сімейної школи.

Коли Колі йшов дев’ятий рік, несподівано приїхав батько і забрав сина у Новгород, де Олександр Федорович був керуючим платою державного майна.

Перебування у Новгороді було останнім побаченням маленького Колі зі своїм батьком , з яким він у десять років розлучився і вже назавжди. Після цього він всього раз бачив батька в Петербурзі, але настільки розбитого паралічем, що той ледве упізнав сина.

Невдовзі батько відправляє сина у Ліфляндську губернію, у місто Вєрро, де дуже славився навчальний заклад Крюммера.

У навчальному закладі Крюммера викладання усіх дисциплін велося німецькою мовою, розмовною теж була німецька. І хоч тут нічого не було російського, але воля, відсутність гніту – все нагадувало Колі сімейну школу Градовських і хлопчик швидко зжився з новими умовами і полюбив цей куток .

За особистим визнанням Корфа, в тому закладі були закладені перші основи політичного і громадянського його розвитку. Відчуваючи себе у добрій, дружній сім’ї, він разом з тим усвідомлював, що існує суспільство, існують права і обов’язки, звичаї, що суспільство і окрема особистість можуть пред’являти один одному взаємні вимоги.

«Все це, - говорив барон Корф, - я пізнав у мікроскопічному світі товаришів , який мав також свою організацію, подібну з буршеншафтами німецьких університетів. Директор і інспектор, як і всі вчителі виховували у нас почуття відповідальності довір’ям до нас і наданням нам повної свободи» [16]

Микола провів у навчальному закладі Крюммера лише 2 роки (1844 і 1845 ), приблизно до 11 років. Невідомо, хто перевів його у Петербург (більше всього за вказівкою дядька Модеста Корфа, який опікувався долею хлопчика) , бо батько в той час був безнадійно хворий.

Тут у пансіонаті Олександра Яковича Філіпова хлопець отримав корінне російське виховання. Винятково особистому впливу цієї високоморальної і безмежно відданої своїй справі людині Корф зобов’язаний своєю педагогічною кар’єрою.

Тут юнак остаточно полюбив шкільну і вчительську справу і почав вважати педагогічну професію найблагороднішою і найважливішою із усіх існуючих

О. Я. Філіпов помер від холери у 1848 році, епідемія якої тоді лютувала в Петебурзі. І в кінці того ж року Корф вступає до Олександрівського ліцею в Санкт-Петербурзі.

Конкуренція була велика. Від вступників вимагались знання в обсязі перших чотирьох курсів гімназії , з додатком французької, німецької і англійської мов. Але у Філіпова вчили так надійно, що юний барон Корф і книжки не розкривав.

Корф згадував добрим словом свою ліцейську пору, хоч йому довелося навчатись там в період зміни традиційного дзвоника барабанним боєм і обов’язковим півгодинним маршируванням щодня під керівництвом унтер-офіцера [16]

Рано прокинувся у М. О. Корфа потяг до літературної творчості. Ще в ліцеї він задумав перекласти трагедію Корнеля з оригінала на німецьку мову. Тоді він написав три повісті, які залишилися в рукописах «у якості довічного ув’язнення», іронізував барон Корф у своїх «Записках», - «просто з тієї причини, що від цієї неволі ніхто нічого не втратив і не втратить» [17]

Набув юнак у той час і перший свій педагогічний досвід. Як він сам говорив у «Записках», «починаючи з 15-річного віку не проводив жодних канікул, не навчаючи якого-небудь селянського хлопчика» [16]

Закінчивши в 1854 році Петербурзький Олександрівський ліцей із срібною медаллю (золотої медалі він був позбавлений за те, що попався декілька разів, коли курив), став перед вибором : що далі? І після півторарічної служби в департаменті міністерства юстиції залишає Петербург і назавжди поселяється у своєму родовому маєтку, селі Нескучному Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

Оселився барон у маєтку матері, який залишився йому у спадок від батьків. 18 січня 1857 року Корф одружився з дочкою одного із сусідів-поміщиків Марією Михайлівною Клевцовою. Насолоджуючись радощами сімейного життя, повного любові і взаємної поваги, Микола Олександрович займався поліпшенням свого і селянського господарства.

Уперто барон займався самоосвітою.

З появою дітей М. О. Корф звернув увагу на питання виховання. Обидві дочки Катерина і Марія завдячують батькові своєю освітою. Для вивчення шкільної справи він виїздив за кордон у Швейцарію на батьківщину Песталоцці. Песталоцці намагався покращити становище бідних селян шляхом освіти і вдосконалення людської природи. Основну роль відводив вихованню, яке повинне забезпечити дітям добру трудову підготовку й одночасно розвивати їхні фізичні й духовні сили. Виховання і навчання, за Песталоцці, мають бути природо відповідними з урахуванням природи дитини, закладених в ній задатків. Йоган Генріх – основоположник методики початкового навчання рідної мови, арифметики елементарної геометрії, географії. Велику увагу приділяв трудовому вихованню дітей , вбачаючи у цьому важливий засіб покращення життя народу.

Ідеї видатного педагога мали значний вплив на формування педагогічних поглядів барона Корфа, котрі він розвивав при створенні народних земських шкіл

У такій серйозній і різносторонній підготовці пройшло 10 років. Дякуючи цьому, селянська, а потім і земська реформи знайшли у баронові Корфі не тільки палкого громадського діяча, але і людину всебічно підготовлену для служіння на загальну користь.