Методичні вказівки

Мета:

1. З'ясувати підстави класифікації емоцій, охарактери­зувати види емоцій.

2. Визначити фізіологічні механізми емоцій.

3. Розкрити сутність психологічних теорій емоцій.

4. З'ясувати особливості розвитку емоцій людини.

Основні поняття та ключові слова: почуття, емоції, стенічні почуття, астенічні почуття, чуттєвий тон, настрої, афекти, пристрасті, стреси, фрустрація, моральні почуття, інтелектуальні почуття, естетичні почуття, праксичні почуття.

Література

1. Загальна психологія/За ред. С.Д.Максименко, В.О.Соло- вієнко.

2. Маклаков А.Д. Общая психология. — СПб: Питер, 2002. - С.392-415.

3. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. - Кн.1. - М.: ВЛАД ОС, 1997. - С.435-460.

4. Гезард К.З. Психология змоций. — СПб.: Питер, 1999.

5. Симонов П.В. Мотивированньїй мозг. Вьісшая нервная деятельность и естественно-научньїе основьі общей пси­ хологии / Отв. ред. В.С.Русинов. — М.: Наука, 1987.

6. Симонов П.В. Змоциональньїй мозг. Физиология. Нейроанатомия. Психология змоций. — М.: Наука, 1981.

7. Фресс П., Пиаже Ж. Зкспериментальная психология / Сб. статей: Пер. с фр.: Вьш. 6. — М.: Прогресе, 1978.

8. Венгер Л.М. Психические процессьі: В 3-х т. — Т.1. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1974.

Тематика повідомлень і рефератів

1. Психологічні теорії емоцій.

2. Основні функції емоцій.

Проблема класифікації емоцій у вітчизняній та зару­біжній психології.

Теорії, які розкривають природу емоцій через когштивні фактори

/. ТЕОРІЯ КОГНІТИВНОГО ДИСОНАНСУ Л. ФЕСТІНГЕРА. Позитивні емоційні переживання виникають у людини тоді, коли її очікування підтверджуються (консонанс). Негативні емоції виникають у тому випадку, коли між очікуваними і дійсними результатами діяльності є розбіжність (дисонанс).

2. КОГНІТИВНО-ФІЗІОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯШЕХТЕРА. На виниклий емоційний стан робить вплив минулий досвід людини та її суб'єктивна оцінка наявної ситуації.

Проблема волі виникла одночасно з проблеми особистості в епоху Відродження. Вважалося, що тільки відхилившись від норми, виділившись із загальної маси, людина може стати особистістю. Головною цінністю вважали свободу волі.

Абсолютизація свободи волі призвела до виникнення світогляду екзистенціоналізму, що розглядає свободу як абсолютно вільну волю, не обумовлену ніякими зовнішніми соціальними обставинами.

І.П. Павлов розглядав волю як "інстинкт (рефлекс) свободи", як прояв життєвої активності, коли вона зустрі­чається з перепонами, які обмежують цю активність. Як "інстинкт свободи" воля виступає не меншим стимулом поведінки, ніж інстинкт голоду і небезпеки.

Психоаналіз намагався конкретизувати уявлення про волю як своєрідну енергію людських вчинків. Витоком вчинків вважалась біологічна енергія живого організму, яка була перетворена в психічну форму. Для Фрейда це — неусві-домлене й ірраціональне лібідо — психосексуальна енергія статтєвого потягу.

Адлер, Юнг, Фромм, Хорні пов'язують прояв волі з соціальними факторами.

Точка зору, згідно з якою поведінка людини розумілась як первісно активна, а сама людина розглядалась як та, що має здібність до свідомого вибору форми поведінки, підкріп­люється дослідженнями Н.О. Берштейна і П.К. Анохіна. Згідно з їх поглядами, воля розуміється як свідоме регулювання людиною своєї поведінки. Це регулювання виражається у вмінні бачити і долати зовнішні і внутрішні перешкоди.

Воля має матеріальну основу у вигляді нервових мозкових процесів.

Матеріальною основою дозвільних дій є діяльність веле­тенських пиралідних клітин, які містяться в одному з шарів кори мозку в області передньої центральної звивини. В них народжуються імпульси до руху, звідси ж беруть початок

, які створюють масивний пучок, що йде в глибину мозку, спускається вниз, проходить у середині спинного мозку і досягає м'язів протилежного боку тіла (пірамідний шлях).

Довільні рухи виконуються не ізольовано один від одного, а в складній системі цілеспрямованої дії.

В цьому воля має умовно-рефлекторну природу. На основі тимчасових нервових зв'язків складаються і закріплюються різні асоціації. Отримана інформація про дії зіставляється з наявною програмою. Якщо відомості, що надійшли, не відповідають створеній в корі головного мозку програмі, то змінюється чи сама діяльність, чи програма. Рефлекторна природа вольової регуляції поведінки передбачає створення в корі осередку оптимального збудження, що виступає в якості носія цілі дії. Ретикулярна формація підтримує своєю енергією осередок оптимального збудження.

Таким чином, вольова поведінка є результатом взаємодії багатьох складних фізіологічних процесів мозку з впливами зовнішнього середовища.