Тема 6. Розвиток психіки в процесі історичного поступу людства План семінару

1. Практичний та абстрактний інтелект як основа пер­ винної свідомої психіки у прадавньої людини

2. Свідомість і самосвідомість як внутрішній механізм саморозвитку, саморегуляції психіки людини

3. Особистість як соціально обумовлена система вищих психічних властивостей індивіда

4. Розвиток психіки людини, її психічних особиливостей в умовах НТП і соціальних перетворень світової цивілізації

Стислий зміст теми

Принципово новий етап у розвитку психіки у філогенезі пов'язаний зі змінами в поведінці людиноподібних мавп та прадавніх людей, що відбулися кілька мільйонів років тому. Вони виявлялися передусім у виготовленні матеріальних знарядь дії на об'єкти середовища. Це приводило до нако­пичення знань про властивості об'єктів, умінь застосувати знання і знаряддя у різних ситуаціях, до значного розширення фонду навичок.

Відрив процесів мислення від реальності, поява суто людського абстрактного інтелекту становить зміст третьої фази.

Суттєвим результатом розвитку інтелекту прадавньої людини завдяки впливу мови є утворення та фіксація в її пам'яті понять різних рівнів абстракції. Введення абстрактних понять високого рівня дає змогу людині охоплювати ширші сфери дійсності у просторі та часі.

Отже, у прадавньої людини крім практичного інтелекту формуються такі компоненти абстрактного інтелекту, як мислення й уява, словесна пам'ять та довільна увага, воля, а також дедалі більша система знань, умінь і навичок.

У прадавньої людини виникають і формуються початки свідомої психіки з притаманними їй ознаками — первісними формами:

а) суто людських пізнавальних, інтелектуальних процесів (уваги, пам'яті, мисленя, уяви);

б) потребо-мотиваційної та цілеутворюючї сфери діяль­ ності й необхідної для її здійснення системи знань, умінь і навичок;

в) емоційно-почуттєвої сфери як важливого фактора регуляції діяльності й суспільних стосунків.

Інтенсивно формується новий тип людської психіки, свідомості, пов'язаний не лише з репродуктивною діяльністю індивида, а й із новою його якістю — творчістю. Цей тип психіки виявляється у винаході та накопиченні окремими представниками людства в індивідуальному порядку (а не "народному", розподіленому протягом тисячоліть серед багатьох поколінь) нових знань, у творчій розробці нових матеріалів, інструментів, літературних творів, напрямів образотворчих шкіл, соціальних, філосовських, медичних, релігійних систем тощо.

У межах свідомості виникає якісно нове психічне утво­рення самосвідомість — внутрішній рефлексивний механізм саморозвитку, саморегуляції психіки людини. Регулятором творчої діяльності з перетворення зовнішньої дійсності та внутрішнього самотворення психіки стає особистість. Особис­тості властиві величезний творчий потенціал і реальний вплив на природу, інших і на себе.

У 19-20 ст. особитість формується як рівень розвитку психіки людини з притаманною їй системою вищих психічних функцій.

Особистість стає вершиною філогенезу психіки. В кон­тексті розвитку особистості трансформуються попередні форми психіки.

Наприклад, деякі вчені вважають, що поряд зі свідомістю та самосвідомістю виникає так звана понадсвідомість (П.В. Симонов), а поряд з людським інтелектом з'являється понадінтелект, підсилений "штучним інтелектом" сучасних комп'ютерів. Такий розвиток психіки людини можливий тому, що він здійснюється не через зміну анатомо-фізіологічної структури мозку, а завдяки формуванню на його основі нових "функціональних органів" (О.О. Ухтомський, О.М. Леонтьєв), яке не має меж.

Отже, в процесі філогенезу виникає і розвивається безперервна низка форма психічного відображення живими істотами навколишньої дійсності, які сприяють досконалішій регуляції їхньої поведінки та життєдіяльності.