Література

1. Психологія // За ред. Ю.Л.Трофімова. — К.: Либідь, 1999.

1. Загальна психологія // За ред. С.Д.Максименко, В.О.Со- ловієнко. — К.

2. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. Кн.1. - М.: ВЛАДОС, 1997.- С.511-527.

3. Общая психология / Сост. Е.И.Рогов. — М.: ВЛАДОС, 1998. - С.160-186.

4. Столяренко Л.Д. Основьі психологии. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - С.412-448.

5. Бодалев А.А. Личность и общение. — М.: Педагогика, 1983. - С.27-35, 88-133.

6. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические про- блемьі психологии. — М: Наука, 1984. — С.243—275.

7. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. — М.: Изд-во МГУ, 1982.

Тематика повідомлень і рефератів

1. Види спілкування у тварин.

2. Види спілкування у людей.

3. Роль спілкування в психологічному онтогенетичному розвитку людини.

4. Розвиток спілкування у дітей.

Контрольні запитання

1. Визначте поняття спілкування, його зміст, цілі і засоби.

2. Чим відрізняється спілкування людей від спілкування тварин.

3. Визначте види спілкування.

4. Розкрийте зміст перцептивної сторони спілкування.

5. Як розкривається комунікативна сторона спілкування?

6. Механізми інтерактивної сторони спілкування.

Завдання для самостійної роботи Завдання 1.

Законспектуйте статтю В.Н. М'ясищева "Проблема отношений человека и ее место в психологии" // Хрестоматия по психологии / Под ред А.В. Петровского. — М.: Про-свещение, 1987. - 447 с. - С.146-152.

Завдання 2.

Дайте відповідь на запитання:

1. Чи достатнім для характеристики спілкування є твер­ дження: "Спілкування — це обмін інформацією між людьми"?

2. Чи є принципова різниця між поняттями "міжосо- бистісні контакти" та "спілкування"?

3. Чи завжди обмін інформацією є спілкуванням?

4. Чи можна обмін сигналами, що має місце у тварин, називати спілкуванням?

Чи завжди упередженість у сприйманні людини люди­ ною виникає на основі попередньо сформованих установок?

Тема 24. Увага План семінару

1. Визначення уваги та характеристика її особливостей. Фізіологічні основи уваги

2. Види уваги

3. Властивості уваги

4. Психологічні теорії уваги

5. Уважність як властивість особистості

6. Розвиток і виховання уваги.

Стислий зміст теми

Увага — це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Уважно вслухаючись або вдивляючись у щось, вона не чує, що до неї звертаються, не помічає перешкод на дорозі.

Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об'єкти. Цю здатність називають уважністю. Вона являє собою характерологічну властивість особистості, завдяки якій людина володіє своєю увагою, а тому своєчасно й активно зосереджується, скеровує її.

Недостатній розвиток уважності виявляється в розосе­редженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати свою увагу й підтримувати свою увагу в процесі діяльності внутрішніми засобами.

Увага детермінується співвідношенням збуджень у корі великих півкуль головного мозку, зумовлених подразниками, що впливають на чуття організму, і внутрішніми установками та психічними станами. Ідеї І.П. Павлова про орієнтувально-рефлекторну діяльність організму, пізніше поглиблені нейро­фізіологічними дослідженнями, з'ясовують фізіологічне підґрунтя уваги.

Отже, фізіологічним підґрунтям уваги є збудження, що виникає в корі великих півкуль головного мозку під впливом подразнень, які на нас діють.

У психології розрізняють мимовільну, довільну та після-довільну увагу.

Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено, за умов діяльності або на дозвіллі, під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.

Довільна увага — це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності на внутрішній психологічній діяльності.

Післядовільна увага, як переконує досвід і спеціальні дослідження, виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги.

В увазі відокремлюють такі її характерні властивості: зосередження, або концентрація, уваги, стійкість, пере­ключення, розподіл та обсяг.

Концентрація уваги виявляється в мірі інтенсивності зосередженості на предметах розумової або фізичної діяль­ності.

Стійкість уваги характеризується тривалістю зосере­дження на об'єктах діяльності.

Переключення уваги — це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність.

Концентрація уваги може бути вузькою та більш широкою, коли людина зосереджується не на одному, а на кількох об'єктах. За більш широкої концентрації уваги відбувається розподіл уваги. Він виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності.

Обсяг уваги — це кількість об'єктів, що можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час.