Методичні вказівки

Особливу увагу треба звернути на засвоєння основних положень про особистість, яка є носієм психіки.

Основні поняття і ключові слова: людина, особистість, індивід, індивідуальність, суб'єкт, біологічна підструктура, особливості соціального досвіду, стійкість особистості, мінли­вість особистості, єдність особистості, активність особистості, спрямованість особистості, темперамент, характер, здібності.

Література

Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. — К: МАУП, 2000. -256 с. - С. 45-46.

Психологія. Підручник/ За ред. Ю.Л. Трофімова. — К.: Либідь, 1999. - С. 100-103,116-122.

Семиченко В.А. Психология личности. — К., 2001.

Немов Р.С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

Бодалев А.А. Психология личности. — М., 1988.

Тематика повідомлень і рефератів

1. Порівняльний аналіз різних визначень особистості.

1. Характеристика різних підходів до розуміння структури особистості.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення та назвіть ознаки особистості.

2. Як співвідносяться поняття "людина", "особистість", "індивід", "індивідуальність".

3. Розкрийте основні психологічні характеристики осо­бистості.

4. Охарактеризуйте структуру особистості.

5. Чи згодні ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?

6. Чи достатньо, характеризуючи особистість, вказати на такі ознаки: "свідомий індивід", " включений в суспільно - корисну діяльність"?

7. За якими зовнішніми проявами особистості можна зробити висновок про рівень її розвитку та суспільну свідомість?

Тема 16. Психологія особистості План семінару

1. Спрямованість особистості та джерела її активності

2. Розвиток та виховання особистості

3. Теоретичні та експериментальні підходи у дослідженні особистості

Стислий зміст теми

Спрямованість особистості — це система домінуючих цілей і мотивів її діяльності та поведінки, які визначаються по­требами, інтересами, переконаннями, світоглядом, ідеалами. Спрямованість є основою активності особистості та вищим регулятором її поведінки і дій.

Мотив — це реальне спонукання, яке змушує людину діяти у певній життєвій ситуації, за певних умов.

Перш за все джерелом активності особистості є її органічні та духовні потреби. Потреба — це нужда, в якій виявляється залежність людини від певних умов, необхідних їй для життя та діяльності.

Інтерес — це стійке, вибірково забарвлене прагнення особистості до життєво значущих об'єктів. Інтереси виникають на ґрунті потреб, але не зводяться до них. Потреба виражає необхідність, а інтерес завжди пов'язаний з особистісною зацікавленістю об'єктом, із прагненням його більше пізнати, оволодіти ним.

Переконання — це система мотивів особистості, що спонукає її діяти відповідно до власних поглядів і принципів. Підгрупи переконань становлять знання, які для людини є незаперечними, в яких вона не має сумніву. Знання в переконаннях постають в єдності з почуттями.

Переконання особистості є складовою частиною її світ­огляду, який являє собою не тільки сукупність її поглядів на світ, на життя людей, а й характеризує духовне обличчя людини і визначає її загальну спрямованість.

Ідеал — це образ реальної людини або створеного особистістю взірця, яким вона керується в житті протягом певного часу і який визначає програму її самовдосконалення на майбутнє.

Основою розуміння сутності психічного розвитку особистості є розроблений Г.С. Костюком принцип розвитку у психології.

За положенням цього принципу, розвиток людської особистості — це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти. Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом всіх етапів онтогенезу. Вони пов'язан із фізіологічним розвитком, але визначаються не ним, а наслідками взаємодії із зовнішнім світом, яка регулюється нервовою системою та її психологічними функціями, а в дитинстві здійснюється за допомогою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом.

Психіка дитини формується за віком та ускладнюється як структурно організована динамічна система. Онтогенез психіки виступає як незворотна послідовність ускладнених структур, у якій генетично пізніші структури виникають із більш ранніх і включають їх .у себе в зміненому вигляді.

Подальшому розвитку психіки дитини сприяє включення її в різні види предметної діяльності. Кожному віковому етапу психічного розвитку властива своя провідна діяльність. Це такі види, як пізнавальна діяльність, спілкування, гра, навчання, праця, творчість.

З точки зору сучасної науки в онтогенезі психіки людини існує єдність біологічних і соціальних умов. Останнє слово в розвитку особистості належить соціальним умовам, але цей розвиток неможливий без біологічних передумов.

Суспільні соціальні умови впливають на психічний розвиток індивіда завдяки історично виробленим засобам, притаманним лише людству.

Суперечність між зовнішніми і внутрішніми умовами стає джерелом "саморуху" психічного розвитку індивіда, ста­новлення особистості.

Схема класифікації сучасних теорій особистості