Методичні вказівки

Засвоюючи цю тему, студенти повинні зрозуміти, що характер утворюється із сукупності стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються у спілкуванні та спільній діяльності людей.

Основні поняття і ключові слова: характер, структура характеру, тип характеру, акцентуація, застрягаючий тип, педантичний тип, демонстративний тип, тривожний тип, риси характеру.

Література

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.Д. Загальна психологія. - К.: МАУП, 2000. - С. 241-252.

2. Психологія /За ред. Ю.Л. Трофімова. — К.: Либідь, 1999. -С. 108-112.

3. Немов Р.С. Психология. — Кн.1. — М: Просвещение, 1994. -С. 341-358.

4. Рогов Е.И. Общая психология. - М, 1995. — С. 332-419.

5. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. — К., 1983.

6. Леонгард К. Акцентуированнне личности. — К., 1989.

Контрольні запитання

1. Які риси особистості поєднує в собі характер?

2. Чи можливі суперечності між змістом і формою ха­рактеру?

3. Які компоненти можна відокремити в структурі ха­рактеру?

4. Які риси характеру особистості є типовими, а які — нетиповими?

5. У чому виявляється акцентуація характеру особистості?

6. Як пов'язані між собою характер і темперамент?

7. Чи можна стверджувати, що акцентуація рис характеру особистості зумовлюється тільки обставинами її життя?

Чим пояснити, що найповніше характер виявляється в складних, критичних ситуаціях?

Тема 20. Характер План семінару

1. Природа характеру

2. Особистість і характер

3. Формування характеру

Стислий зміст теми

У процесі життя у людини утворюються динамічні сте­реотипи, тобто система нервових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку, яка виникає під впливом подразнень, що діють у певній послідовності та певній системі.

Багаторазові повторення таких подразнень спричиняють утворення міцних нервових зв'язків, які потім виявляються дедалі легше та автоматичніше, без особливого нервового напруження. Динамічні стереотипи утворюють фундамент звичних дій, рис характеру, які, як уже зазначалося, здебіль­шого виявляються мимоволі.

З дня народження людина зазнає найрізноманітніших впливів навколишнього середовища, на які вона неминуче повинна відповідати певною діяльністю, що часто закріп­люється на все життя і виявляється у певних рисах характеру. Отже, характер, вважав І. Павлов, "є сплав з рис типу та змін, зумовлених середовищем".

Люди народжуються з різними особливостями функці­онування головного мозку, що зумовлюється типом нервової системи, але ці фізіологічні відмінності людей є лише перед­умовою для формування в процесі життя різних морально-психологічних якостей, зокрема і відмінностей у характері. Те що в одній сім'ї за схожих умов виростають діти з різними рисами характеру, може бути доказом неприродженості рис характеру.

Багатогранність спілкування, обставин, в які потрапляють діти, їхніх переживань створює надзвичайно різноманітні умови життя та виховання, відбиваючись у мозку дитини, викликає найрізноманітніші індивідуальні способи реагу­вання, які поступово стають у кожної дитини лише їй властивими звичними рисами характеру.

Те, що морально-етичні норми життя здебільше бувають типовими, найбільш зумовлює прояви типових рис характеру, спільних для багатьох людей.

В загальній структурі особистості характер займає цент­ральне місце, об'єднуючи усі інші властивості та особливості поведінки. Характер людини впливає на його пізнавальні процеси — сприймання, увагу, уяву, мислення, пам'ять. Цей вплив відбувається через вольові та інструментальні риси характеру. Емоційне життя людини знаходиться під прямим впливом характеру. Теж саме можна сказати про мотивацію і про саму волю. В першу чергу характер визначає інди­відуальність та своєрідність особистості.

Від інших рис особистості характер відрізняється перш за все своєю стійкістю і більш раннім формуванням, "людина керується скоріше тим, що їй природно", що „бажається", або "не бажається". Коли людина починає діяти як особистість, то керується тим, що "має бути", що "треба", "як належить".

Інакше кажучи, з розвитком особистості людина починає жити більш нормативно не тільки в розумінні загальної спрямованості, але й у розумінні засобів поведінки.

3. Характер людини формується в процесі її індивідуального життя під провідним впливом суспільних умов. Особливо важливу роль у вихованні характеру відіграє активна діяль­ність особистості, і передусім праця як середовище ЇЇ су­спільного буття, спілкування, як необхідна умова її само­пізнання та самореалізації. В процесі праці виявляються моральні, інтелектуальні, вольові та інші якості особистості, що, закріплюючись під впливом певних умов життя, набу­вають рис характеру.

Серед чинників, які мають для людини життєве значення і впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню. Виховання організує обставини життя і спрямовує в потрібному напрямі життєві впливи, підкріплює їх. Разом з тим воно гальмує негативні впливи, перешкоджає закріпленню небажаних звичок і рис поведінки особистості.

На певному, достатньо високому стані розвитку осо­бистості починають діяти самовиховання і саморегулювання процесу ставлення характеру. Повною мірою здатність до самовиховання характеру виявляється тоді, коли особистість набуває життєвого досвіду, оволодіває засадами психологічної культури, коли у неї формується світогляд і остаточно складаються ідеали, відповідно до яких вона починає свідомо планувати своє життя і визначати в ньому своє місце.