Методичні вказівки

Засвоюючи навчальний матеріал з цих питань треба звернути увагу на природну основу характеру, якою, перш за все, є природжений тип нервової системи.

Основні поняття та ключові слова: динамічний сте­реотип, сензитивний період, самосвідомість, самовиховання, формування характеру, наслідування, соціальні умови.

Література

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.Д. Загальна психологія.

- К.: МАУП, 2000. - С. 247-252.

2. Немов .С. Психология. — Кн.1. — М.: Просвещение, 1994.

- С. 352-355.

3. Общая психология / Сост Е.И.Рогов. — М.: ВЛАДОС,

1995. - С. 393-419.

4. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. — М.: ЧеРо, 1996. - С. 267-291.

Левитов Н.Д. Психология характера. — М., 1969

6. Норакидзе В.Г. Методи исследования характера. — Тбилиси, 1989.

7. Страхов М.В. Психология характера. — Саратов, 1970.

Контрольні запитання

1. Що складає природну основу характеру?

2. Чи всі властивості характеру можуть свідчити про його сформованість?

3. Чи можна погодитися з твердженням, що деякі риси характеру можуть передаватися спадково?

4. Чи можна вважати, що соціальний чинник справляє вирішальний вплив на формування характеру?

5. Яке місце займає характер в загальній структурі осо­бистості?

6. Як пов'язані риси характеру з іншими властивостями особистості?

7. Чи правомірне з погляду психології твердження: "Характер гартується у боротьбі?" Аргументуйте свою думку.

Тема 21. Психологічний аналіз діяльності План семінару

1. Загальна психологічна характеристика діяльності

2. Структура діяльності

3. Теорія діяльності в вітчизняній психології

4. Навички, уміння, звички: психологічна характе­ристика, умови формування

Стислий зміст теми

Діяльність і поведінка — найзагальніші форми цілісного прояву активності особистості як суб'єкта. За думкою Абульханової-Славської "саме суб'єкт визначає необхідну кількість активності, тобто ступінь активності".

Діяльність — це активність людини, яка направлена на досягнення свідомо поставленої мети, пов'язаної із задо­воленням потреб та інтересів, на виконання вимог до нього з боку суспільства (В.О. Крутецький).

Діяльність людини має певну ієрархічну будову. Вона складається з декількох рівнів:

I. Верхній рівень — рівень особливих видів діяльності.

II. Рівень дій.

3. Рівень операцій.

4. Рівень психофізіологічних функцій.

Людина сучасного суспільства займається різноманітними видами діяльності. Основні види діяльності відповідають основним потребам, які можна виявити у всіх людей. Такими видами є гра, навчання і праця.

Центральне місце в цій ієрархічній побудові займає дія, що є основною одиницею аналізу діяльності.

Дія — це процес, який направлений на реалізацію мети, що, в свою чергу, може бути визначена як образ бажаного результату.

Кожна дія може виконуватися по-різному, тобто різними способами. Спосіб виконання дій називається операцією. Головна властивість операцій складається з того, що вони мало усвідомлюються чи зовсім не усвідомлюються. Таким чином, рівень операцій — це рівень автоматичних дій та навичок — автоматизовані компоненти усвідомленої діяльності.

Найнижчий рівень структури діяльності — психофізіо­логічні функції — фізіологічні механізми забезпечення таких психічних процесів, як:

• здатність до відчуття;

• моторні здібності;

• можливість фіксації відбитків минулих впливів;

• ряд вроджених механізмів, а також ті, що визрівають протягом перших місяців життя.

Основними характеристиками поняття "дії" є наступні компоненти:

1. Дія містить в якості необхідного компонента акт свідомості у вигляді постановки й утримання цілі.

2. Дія — одночасно й акт поведінки.

3. Психологічна теорія діяльності через поняття дії вводить принцип активності, протиставляючи його принципу реак­тивності.

4. Поняття „дія" вводить діяльність людини в предметний та соціальний світ.

Виходячи з характеристики поняття "дія" як основного елементу аналізу діяльності, формулюються основні прин­ципи психологічної теорії діяльності.

5. Свідомість не може розглядатися як замкнуте в самому собі: вона повинна проявлятися в діяльності (принцип "розмивання" кола свідомості).

6. Поведінку не можна розглядати у відриві від свідомості людини (принцип єдності свідомості і поведінки).

7. Діяльність — це активний, цілеспрямований процес (принцип активності).

8. Дії людини предметні, їх цілі носять соціальний характер (принцип предметної діяльності людини і принцип її соці­альної обумовленості).

З часом у вправлянні в тій чи іншій діяльності людина удосконалюється в її виконуванні.

Рівні:

1. Уміння

— засвоєний людиною спосіб виконання діяльності.

В результаті вправляння діяльність виконується все більш правильно, точно, швидко, без помилок. Це призводить до того, що добре засвоєні операції в складі діяльності починають виконуватися автоматизовано, без безпосереднього контролю свідомості.

2. Навички — це повністю автоматизовані, інстинктоподібні компоненти умінь, які реалізуються на рівні неусвідомленого контролю. v

Процес формування навичок

В програмі є запис послідовних етапів в складові дії. В кожний конкретний момент відпрацьовується якийсь етап чи елемент, відповідна програма запускається в пристрій. Із завдаючого пристрою сигнали (SW — "те, що повинно бути") передаються на пристрій зіставлення.

На той самий блок від рецептора надходять сигнали зворотного зв'язку (IW — "те, що є"), які повідомляють про стан робочої точки. В пристрої зіставлення ці сигнали порівнюються, і на виході з нього виходять сигнали роз­ходження (DW) між потрібним і фактичним станом.

Далі вони потрапляють на блок перекодування, звідки виходять сигнали корекції, які через проміжні інстанції (регулятор) потрапляють на ефектор.

Процес формування навичок відбувається згідно з етапами.

1. період — первинне_знайомство з дією та первинне оволодіння нею. Потім відбувається прояснення внутрішньої картини дії. Разом з цим людина навчається перекодовувати аферентні сигнали в команди.

2. період — автоматизація дій. Відбувається повна передача окремих компонентів дії чи всієї дії в цілому у вступ фонових рівнів.

Рівні виконання дії

А — найнижчий, відповідає за тонус м'язів. На цей рівень надходять сигнали від м'язових пропріорецепторів, що повідомляють про ступінь напруги м'язів, а також інформація від органів рівноваги.

В — рівень синергій. Переробляються сигнали в основному відм'язовосуглобних рецепторів, що повідомляють про взаємне положення в дії частин тіла.

С — рівень просторового поля. На нього надходять сигнали від зору, слуху, дотику, тобто вся інформація про зовнішній простір.

Д — рівень предметних дій — рівень кори головного мозку, який відповідає за організацію дій з предметами.

Е — найвищий рівень — рівень інтелектуальних актів: мовлення, дії, письма.

III період — формування навичок — остання шліфовка навички за рахунок стабілізації та стандартизації.

Стабілізація — досягнення такого рівня виконання дії, при якому воно отримує стійкість, тобто не порушується ні при яких обставинах.

Стандартизація — набуття навичок стереотипності: при багаторазовому повторі дії виходить серія абсолютно од­накових копій.

Звички — це також автоматизовані дії і цим вони схожі з навичками, але навички не містять в собі потребу без­посередньо виконувати дію, а звичка визначається потребою зробити ту чи іншу дію. Звичка перетворюється в потребу.