Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Л.Л.Макарова, В.М.Синельникова Загальна психоло....doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.11.2018
Размер:
1.27 Mб
Скачать

Тема 8. Психологія в системі наук План семінару

  1. Сучасна психологія та її місце в системі наук

  2. Ергономіка — новий науково-прикладний комплекс

  3. Становлення системи людинознавства. Класифікація основних проблем і наук за Б.Г.Ананьєвим

Стислий зміст теми

Принципово іншою спробою розв'язати питання про місце психології серед інших наук є віднесення її до центру міждисци­плінарних зв'язків філософії, суспільствознавства, природознав­ства, педагогіки, медицини, техніки. При цьому виходять з того, що всі ці науки тією чи іншою мірою вивчають людину, яка лише перед психологією вона постає у всій повноті виявів. Це ставить її в особливості стосунки з іншими науками: вони змушені звертатись до психології у пошуках необхідних їм даних. Отже, психологія мусить не стільки користуватися здобутками суміж­них дисциплін, скільки збагачувати їх своїми досягненнями.

Із суспільним науками (історією, економікою, соціологією, лінгвістикою та ін.) психологію поєднує те, що вони потре­бують даних про природу соціально-психологічних явищ, особливості індивідуальної і групової поведінки людей, закономірності формування навичок, ціннисних орієнтацій, міжособистісних стосунків тощо. В свою чергу, психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини. Без філософії психологія не могла б опрацьовувати власну методологію, робити необхідні теоретичні узагаль­нення. У той самий час філософія використовує результати психологічних досліджень при побудові наукової картини світу. Логіка, як і психологія, вивчає людське мислення, тільки перша —процесуальний, а друга — результативний його аспект.

Природознавство (біологія, фізіологія, фізика, хімія та ін.) поглиблює уявлення про психіку як результат і чинник еволюції, доводить вивчення її механізмів до фізіологічного, нейрофізіологічного, біохімічного рівнів. Проте ці механізми не можуть вивчатися без аналізу їх власне психологічного змісту.

Не менш виразний зв'язок психології з педагогічними, медичними, технічними науками, математикою. Досліджуючи процеси засвоєння суспільно-історичного досвіду, педагогіка не може ігнорувати закономірності сприймання, пам'яті, мислення, уяви, уваги, динаміку засвоєння знань, формування вмінь, навичок, природу інтересів і здібностей, розвиток особистості школяра. Медичним наукам, зокрема психіатріїї, психологія може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні "внутрішньої картини" хвороби, в значенні оптимальної терапевтичної тактики, застосуванні методів психологічного впливу на хворого. Розвиток технічних наук має враховувати Параметри реакцій лю­дини на зовнішні подразники, характеристики сприймання, збе­реження і переробки нею різних форм інформації. Математика має справу з просторовими формами й кількісними відношен­нями і безпосередньо не звертається до психології. Однак психо­логію цікавить, наприклад, як у дитини виникає поняття числа, за допомогою якої системи координат людина орієнтується у просторі, як співвідносяться між собою кількісні і якісні способи побудови психічного образу. Відповіді на ці питання стосуються й матема­тики. Адже ця наука, незважаючи на безмежність її абстракцій, має вихідні положення (те саме поняття числа), зміст яких пов'язаний із закономірностями функціонування людської психіки.

Широкі міждисциплінарнні зв'язки психології є свід­ченням не лише теоретичного, а й практичного її значення. Разом з іншими науками вона покликана брати участь у розв'язанні завдань, які постають у ході розвитку суспільства. Такими, зокрема, є: виявлення чинників зростання продук­тивності праці; наукове обгрунтування проектування, роз­робки й експлуатації техніки; вдосконалення форм об­слуговування населення; психологічне забезпечення охорони здоров'я людей; навчання і виховання підростаючого покоління. При цьому педагогічна психологія, наприклад, з'ясовує процеси засвоєння людиною суспільного досвіду, визначає психологічні засади формування особистості, опрацьовує психолого-педагогічні рекомендації щодо вдосконалення навчально-виховного процесу, активізації мислення учнів та студентів, розвитку їхніх здібностей, забезпечує профорієнта­ційну роботу у навчальних закладах. Разом з психологією розвитку, що вивчає закономірності онтогенезу психіки, вона озброює педагогів знаннями, необхідними для їхньої профе­сійної діяльності. Кожна галузь психології має свої завдання і, розв'язуючи їх, утверджує себе як дисципліна, корисна і суспільству, і громадянину.

Базою об'єднання всіх спеціальних психологічних дисци­плін є загальна психологія, яка теоретично й експериментально розробляє фундаментальні психологічні проблеми.

Взаємозв'язки системи психологічних наук утворюють важливу умову її функціонування і розвитку, що забезпечує успішне вирішення нагальних суспільних потреб. При цьому дедалі глибше усвідомлюються відносність меж між різними психологічними дисциплінами та потреба у їх зближенні з іншими фундаментальними і прикладними науками в процесі становлення системи людинознавства. Відомий психолог Б.Г.Ананьєв підкреслював у своїх працях, присвячених проблемам людинознавства, її "виключно важливе значення як основної продуктивної сили суспільства, як суб'єкта праці та провідної ланки у системі "людина-машина", як суб'єкта пізнан­ня, комунікації та управління, як предмета виховання та ін.".

Принциповим у системі людинознавства Б.Г.Ананьєв вважав розрізнення таких понять, як "індивід", "особистість" та "суб'єкт діяльності". Ним були виділені стрижневі проблеми в системі наукових знань про людину. Розглядаючи людину як біологічний вид Homo sapiens, Б.Г.Ананьєв запропонував класифікацію основних проблем і наук, що її вивчають.

Це чотири головні проблеми: антропогенез, расогенез, історична філогенія й соматична організація (фізичний тип) сучасної людини. Крім того Б.Г.Ананьєв визначає ключові проблеми, пов'язані з історичним розвитком суспільного життя людства (соціогенез) та еволюцією життя на Землі, оскільки фундаментальні основи системи людинознавства складаються саме з цих двох підвалин.

Становлення системи людинознавства в сучасних умовах пов'язане з об'єктивною логікою розвитку науки в цілому та її найважливіших теоретичних дисциплін. У той же час практична потреба в управлінні людськими ресурсами й резервами привела до зближення різних прикладних дис­циплін, що має велике значення для комплексного вивчення людини. Чільне місце в процесі становлення системи людино­знавства посідає психологія, яка інтенсивно розвивається і становить розгалужений комплекс теоретичних, науково-прикладних і практичних дисциплін.