Тема 42. Кримінальне право закордонних держав

Поняття та загальні ознаки кримінального права закордонних держав.

Характеристика інститутів Загальної частини кримінального права закордонних держав.

Відповідальність за окремі види злочинів за законодавством закордонних держав.

Розглядаючи ті чи інші інститути кримінального права закордонних держав слід дотримуватися загальнотеоретичного підходу до визначення основних правових систем. Саме відповідно до належності до тієї чи іншої правової системи можна класифікувати галузі кримінального права іноземних держав. Загалом доцільно навести таку класифікацію:

1. континентальні;

2. засновані на застосуванні судового прецеденту;

3. релігійні;

4. інші.

Кримінальне законодавство більшості країн Європи належить до континентальної системи, що обумовлює наявність систематизованого законодавства про кримінальну відповідальність, яке безпосередньо встановлює протиправність та караність діянь, які визнані державою злочинами. Судовий прецедент як джерело права не використовується, призначення покарання базується на застосуванні судового розсуду. Типовими є покарання у вигляді позбавлення волі, штрафу та інших, непов’язаних з ізоляцією від суспільства покарань.

Судовий прецедент полягає в основі кримінального права низки країн світу, наприклад: Великої Британії, США, Австралії та ін. Для кримінального права цих країн характерним є те, що прецедент використовується як джерело права, в Великої Британії прецедент навіть може встановлювати кримінальну відповідальність за вчинення того чи іншого діяння. Загалом специфіка побудови кримінального законодавства полягає також у відсутності чіткої внутрішньої структури. Це обумовлено способами систематизації законодавства, зокрема інкорпорації та кодифікації. Для США також характерна дворівнева система законодавства, зокрема кримінального. Таким чином в США існує федеральне кримінальне законодавство, так законодавство кожного зі штатів, загалом більш ніж 50 систем кримінального законодавства.

Найпоширенішим прикладом функціонування релігійного кримінального законодавства є ісламські держави. Згідно з догматами ісламу, злочинні діяння та покарання, які застосовуються за злочини, є одноразово та навічно визначеними Аллахом, тому не можуть бути змінені людством. Сутність юридичної науки полягає у тлумаченні Корану та Сунни, тільки таким чином можливим стає більш гнучке застосування норм, які регулюють питання, пов’язані з кримінальною відповідальністю.

Більшість держави мають кримінальне законодавство яке є змішаним за визначеними ознаками. Тобто чи застосування прецеденту є обмеженим, чи роль релігійних вірувань у кримінальному праві відіграють традиції та ін.

М Е Т О Д И Ч Н І Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї І П Л А Н И

П Р О В Е Д Е Н Я П Р А К Т И Ч Н И Х З А Н Я Т Ь

Вивчення кримінального права України слід почати з уважного ознайомлення з програмою курсу „Кримінальне право” для студентів ОНЮА і цими методичними рекомендаціями, завданнями і планами практичних занять.

Вивчення розділів (тем) курсу повинно ґрунтуватися на знанні чинного кримінального законодавства – Кримінального кодексу України (далі – КК). Вивчення конкретного виду злочину (і його складу) за спеціальною літературою повинно бути нерозривно пов’язано і відбуватися паралельно з вивченням відповідних норм КК.

Слід мати на увазі, що з метою вдосконалення чинного кримінального законодавства до нього можуть вноситися зміни та доповнення, за якими необхідно спостерігати і оперативно вносити до своїх текстів КК.

Окрім чинного кримінального законодавства потрібно вивчати постанови Пленуму Верховного Суду про практику застосування законодавства про відповідальність за певні категорії злочинів чи окремі види злочинів. Такі постанови публікуються в журналах „Право України”, „Вісник Верховного Суду України”, а також в систематизованих збірниках: „Збірниках постанов Пленуму Верховного Суду України”. – К.: Юрінком Інтер.

Необхідно вивчити також судову практику з конкретних справ, матеріали якої публікуються в журналі „Право України” та інших юридичних виданнях. Суттєве значення під час вивчення кримінального права має картотека, яка складається кодифікаційним кабінетом Адвокатського об’єднання „Одеська обласна колегія адвокатів”. На окремі картки записується постанова з вказівкою, як прийнято, його назви, дати прийняття, номера, де оприлюднено, або рішення за конкретними справами – чиє рішення, вид рішення (ухвала, постанова, вирок), дата прийняття, стисле викладення його суті. За для зручності користування картки розміщуються в певній послідовності (системі), наприклад за видами злочинів.

Під час вивчення цього курсу студенти повинні пам’ятати, що норми Загальної та Особливої частин кримінального права перебувають у неразривному зв’язку.

Загальна частина містить положення, які стосуються усіх злочинів, передбачених Особливої частиною, а саме: підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину, відповідальність за закінчений і незакінчений злочин, співучасть у злочині, поняття та систему покарань, загальні засади призначення покарання, підстави та порядок застосування примусових заходів медичного та виховного характеру і т. ін.

Особлива частина в її практичному застосуванні потребує при притягненні особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин досліджувати норми Загальної частини. Наприклад, обов’язково необхідно встановити чи має винна особа ознаки суб’єкта злочину – осудність, досягнення встановленого законом віку (розділ IV Загальної частини КК).

Тільки комплексне вивчення питань курсу із урахуванням повної відповідності та узгодженності норм Загальної та Особливої частин кримінального права може забезпечити успішне вивчення курсу.

З метою кращого засвоєння конкретних видів злочинів, які утворюють зміст того чи іншого розділу Особливої частини кримінального права, рекомендовано дотримуватись певної послідовності під час їх вивчення:

а) місце даного виду (складу) злочину в системі Особливої частини кримінального права;

б) з’ясування поняття (визначення) конкретного злочину відповідно з кримінальним законом;

в) юридичний аналіз складу даного злочину (аналіз об’єкту, об’єктивної сторони, суб’єкту, суб’єктивної сторони);

г) види цього злочину (частини статей КК);

д) відмежування досліджуваного злочину від суміжних складів.

З’ясування поняття конкретного злочину передбачає запам’ятовування і відтворення його основного змісту та вміння студента вказати на його суттєво необхідні (конструктивні) ознаки. Так, під час визначення поняття розбою необхідно вказати, що це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Особливої уваги потребує юридичний аналіз складу конкретного злочину, оскільки студенти, як свідчить досвід, саме тут допускають велику кількість помилок. До найбільш розповсюджених належать наступні:

1. Характеристика об’єктивної сторони часто дається поверхово, без глибокого аналізу усіх ознак. Іноді студенти не відмежовують матеріальні і формальні склади злочинів, в результаті чого до змісту об’єктивної сторони формальних складів злочинів в якості обов’язкових ознак включаються наслідок і причинний зв’язок.

2. До суттєвих недоліків, що мають місце під час аналізу суб’єктивної сторони, належить змішування окремих форм вини. В ряді випадків студенти мають труднощі під час відмежування інтелектуального елементу вини від вольового. Особливо часто студенти замість розкриття змісту умислу чи необережності щодо даного конкретного складу злочину обмежуються відтворенням їх визначення, що міститься в ст. ст. 23–25 КК. Серйозну увагу потрібно звертати на існуючі в науці кримінального права склади злочинів з так званою змішаною (подвійною, складною) формою вини. В тих випадках, коли законодавець в якості обов’язкових ознак або кваліфікуючих обставин передбачає певний мотив і мету злочину, під час аналізу суб’єктивної сторони їх необхідно розкрити.

3. Говорячи про суб’єкта злочину, студенти іноді забувають положення ст. 22 КК, яка визначає вік, із досягненням якого можлива кримінальна відповідальність за даний вид злочину. В необхідних випадках потрібно назвати і розкрити ознаки спеціального суб’єкту (ч. 2 ст. 18 КК).

4. Під час аналізу кваліфікуючих ознак злочину студенти часто лише перераховують їх, тоді як потрібно розкрити зміст кваліфікуючих ознак досліджуваного злочину.

Студентам рекомендовано під час вивчення Особливої частини кримінального права України досліджувати історію становлення кримінально-правових норм України та порівнювати їх з кримінально-правовими нормами закордонних держав.