Тема 2. Кримінальний закон

Поняття, ознаки та значення кримінального закону.

Структура та система кримінального закону.

Поняття та структура кримінально-правової норми.

Поняття та значення тлумачення кримінального закону.

Дія кримінального закону у часі.

Принципи дії кримінального закону у просторі та за колом осіб.

Під час вивчення даної теми слід мати на увазі, що кримінальний закон — це прийнятий у встановленому порядку правовий акт, що містить юридичні норми, що регулюють охорону інтересів держави, прав і свобод громадян від злочинів шляхом застосування до винного покарання, що визначає підстави і межі кримінальної відповідальності. Основні риси кримінального закону: це — єдине джерело кримінального права; тільки кримінальний закон установлює злочинність і караність діянь; до осіб, що порушили закон, застосовується специфічний примусовий захід — покарання; воно призначається тільки судом відповідно до закону; застосування кримінального закону тягне специфічні наслідки — судимість.

Кримінальний кодекс України представляє систематизований звід законів, що складає з Загальної й Особливої частин. Загальна частина містить норми, що визначають задачі, принципи й основні інститути кримінального права. Особлива частина дає вичерпний перелік злочинів і вказує на вид і розмір покарань за кожен злочин. Діючий кримінальний кодекс України був прийнятий у квітні, а набрав сили з 1 вересня 2001 року.

Межі дії кримінального закону визначаються тим, що всі особи, що вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності на підставі КК. Принцип територіальності закріплений у ст. 6 КК. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено чи припинене на території України. Виключення складають особи, що користаються дипломатичним імунітетом. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав вирішується дипломатичним шляхом.

Громадяни України, що вчинили злочин за межами України, підлягають кримінальної відповідальності по КК, якщо вони притягнуті до кримінальної відповідальності чи віддані суду на території України. На тих же підставах несуть відповідальність особи без громадянства.

Злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення цього діяння. Чинність закону в часі закріплена в ст. 4 КК. Закони, що встановлюють злочинність діяння або посилюють кримінальну відповідальність, зворотної дії не мають. Закони, які пом'якшують кримінальну відповідальність або скасовують злочинність діянь мають зворотну дію, тобто поширюють свою дію на діяння, вчинені до їхнього видання (ст. 5 КК).

Під час вивчення цієї теми слід також звернути увагу на визначення надані в чинному законодавстві.

1. Закон про кримінальну відповідальність (в Україні) – Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. і Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком (Додаток до Кримінального кодексу Української РСР від 28 грудня 1960 р.);

2. Структура закону про кримінальну відповідальність (в Україні): Загальна частина Кримінального кодексу України з п’ятнадцяти розділів, Особлива частина Кримінального кодексу України з двадцяти розділів, Прикінцеві та перехідні положення Кримінального кодексу України, Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком (Додаток до Кримінального кодексу Української РСР від 28 грудня 1960 р.);

3. Дипломатичні представники (особи, які мають повний дипломатичний імунітет) – наступні особи, якщо вони не є громадянами України: глави дипломатичних представництв – посольств, місій іноземних держав в Україні (тобто, особи, на яких державою, що здійснює акредитацію, покладено обов’язок діяти у цій якості) і члени дипломатичного персоналу дипломатичних представництв (тобто, члени персоналу дипломатичних представництв, які мають дипломатичний ранг)

(з урахуванням Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. і Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93);

4. Громадянин України – особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України

(ст.1 Закону України „Про громадянство України” від 18.01.2001 р. № 2235-ІІІ);

5. Іноземець – особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

(ст.1 Закону України „Про громадянство України” від 18.01.2001 р. № 2235-ІІІ і ст. 1 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1994 р.);

6. Особа без громадянства – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином;

(ст.1 Закону України „Про громадянство України” від 18.01.2001 р. № 2235-ІІІ і ст. 1 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1994 р.).