- •Передмова
- •§ 1. Світогляд та його основне питання.
- •§ 2. Функції філософії
- •§ 3. «Клітинка» філософського знання
- •§ 4. Структура філософії
- •§ 5. Форми і методи філософії
- •§ 6. Значення філософії
- •§ 1. Генезис філософського знання
- •§ 2. Давня філософія
- •§ 3. Філософія Середньовіччя і Відродження
- •§ 4. Філософія Нового часу
- •§ 5. Німецька класична філософія
- •§ 6. Філософська думка в Росії
- •§ 7. Виникнення і розвиток філософії марксизму
- •§ 1. Становлення філософської думки України (XI—XVII ст.)
- •§ 2. Розвиток філософської думки в Україні від г. Сковороди до нашого часу
- •§ 3. Українська філософія в діаспорі
- •§ 1. Суттєві риси філософії XX століття, основні напрями її
- •§ 2. Саєнтистські напрями
- •§ 3. Антропологічні напрями
- •§ 4. Релігійно-філософські напрями
- •§ 5. Марксистська філософія XX ст.
- •§ 6. Філософський структуралізм
- •§ 7. Філософія постмодернізму
- •§ 8. Філософська герменевтика
- •§ 2. Буття людини
- •§ 3. Матерія
- •§ 4. Спосіб та форми існування матерії
- •§ 1. Поняття діалектики, історичні форми її
- •§ 2. Категоріальний характер філософського знання
- •§ 3. Зв'язки детермінації
- •§ 4. Альтернативні концепції діалектики
- •§ 5. Суперечність буття і пізнання
- •§ 7. Діалектика заперечення
- •§ 1. Філософія і соціальні науки
- •§ 2. Філософська концепція суспільства: можливі альтернативи
- •§ 4. Світ соціальних законів. Об'єктивна основа і межі свободи
- •§ 1. Людина як предмет філософії
- •§ 2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині
- •§ 3. Духовність ! проблема сенсу життя
- •§ 4. Людина і людство
- •§ 1. Поняття діяльності і практики
- •§ 2. Структура практичної діяльності
- •§ 3. Види практики
- •§ 1. Свідомість як філософська категорія
- •§ 2. Генезис свідомості
- •§ 3. Структура свідомості
- •§ 4. Духовне життя і сучасність
- •§ 1. Предмет і структура пізнання
- •§ 2. Наукове пізнання та його методи
- •§ 1. Філософська концепція творчості
- •7 Франко і. Я. Із секретів поетичної творчості.— к., 1969.— с. 17.
- •§ 2. Види творчості
- •11 Бернал Дж. Наука в истории общества.— м.Р 1956.— с. 84.
- •§ 3. Творчість і особа. Психологічні особливості творчої особи
- •§ 1. Суспільне виробництво та його структура
- •§ 2. Роль соціальної революції в житті суспільства
- •§ 3. Суспільно-економічна формація та структура її
- •§ 1. Видова різноманітність людства
- •§ 2. Раси та етноси
- •§ 3. Соціально-історична різноманітність людства
- •§ 4. Національний характер як визначальна ознака нації
- •§ 1. Сутність суспільного прогресу та його критерії
- •§ 2. Історичні типи суспільного прогресу
- •§ 3. Історія як прогрес свободи
- •§ 1. Філософія і культура
- •§ 2. Суспільство і культура
- •§ 3. Культура і цивілізація
- •§ 1. Проблема свободи. Свобода і необхідність
- •§ 2. Проблема соціалізації людини. «Індивід», «особистість», «індивідуальність»
- •§ 1. Природа цінності
- •§ 2. Типологія ціннісних орієнтацій
- •§ 1. Соціальне передбачення. Ме.Оди і типи прогнозів
- •§ 2. Сутність і перспективи науково-технічного прогресу
- •§ 3. Глобальні проблеми сучасності
- •§ 1. Проблема буття і основні шляхи вирішення її...... І 86
- •§ 3. Матерія , . . ,................. І 97§ 4. Спосіб та форми існування матерії . І........ 199
- •§ 2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного
- •§ 4. Людина і людство................. 27 і
- •§ 2. Проблема соціалізації людини. «Індивід», «особистість»,
§ 2. Види творчості
Людина пізнає безкінечну багатогранність світу речей, явищ, взаємозв'язків у процесі предметно-матеріальної, духовно-практичної і духовно-теоретичної діяльності. З розвитком всесвітньої історії розширюються межі людської діяльності, в своєму просторовому вимірі вона набуває космічного характеру. Ці процеси великою мірою визначають різновиди творчої діяльності. Історія філософії та культури засвідчує, що спочатку основну увагу приділяли дослідженню різних аспектів художньої, пізніше — наукової творчості, а в XX ст. інтерес привертають особливості науково-технічної творчості. Такий підхід до природи творчості відігравав неабияку роль у вивченні феномена «творчість». Проте зводити творчість лише до вже зазначених видів недостатньо, бо виникає питання: до якого ж виду творчості віднести творчий злет неординарних лікаря, педагога, управлінця, працівників виробничих галузей тощо. В усталених кліше видів творчості представникам згаданих професій місця немає.
Той факт, що все ще дуже мало теоретичних праць, в яких аналізувалися б творчі явища на рівні виробничої діяльності, не є доказом того, що всі ці професії позбавлені творчих ознак. У матеріальній, практичній діяльності людина знаходить засоби не лише для власного існування, а й для універсального розвитку, зокрема інтелектуального. Ігнорування творчих потенцій у вищезазначених сферах є рецидивом минулого, коли безпосередньо виробничу працю оцінювали невисоко, а то й вважали принизливою. Такий підхід збіднював поле творчої діяльності.
Нині дедалі більше усвідомлюється потреба зосередити особливу увагу на творчості в соціальній, політичній, педагогічній, правовій, філософській, релігійній та інших сферах. Такий підхід може бути особливо продуктивним, якщо в основу класифі-нації видів творчості, пошуку загальних тенденцій, закономірностей і принципів розвитку їх буде покладено характер практичної діяльності людини. Доречно аналізувати творчу діяльність на рівні предметно-практичного, духовно-практичного і духовно-теоретичного освоєння світу.
Спинимося на окремих видах творчої діяльності.
Значного поширення набула нині наукова і технічна творчість, що засвідчує зростаючу роль науково-технічного прогресу в житті сучасного суспільства. Інтенсифікація наукових досліджень та інженерних пошуків гостро поставила проблему щодо вдосконалення стилю наукового мислення і розширення сфери творчості.
Наука — це соціально організоване виробництво відповідного різновиду знання. Які ж основні етапи наукового відкриття? Здебільшого, коли йдеться про народження нових наукових ідей, посилаються на емпіричні дані та теоретичну інтерпретацію їх. Так, якщо мова йде про відкриття Ейнштейна, посилаються на досліди Майкельсона і Морлі, а також перетворення Лоренца; відкриття ж законів електродинаміки пов'язують з дослідами Фарадея, Герца і рівняннями Максвелла. Та справи значно складніші. Саме по собі відкриття нових фактів, опис їх та пояснення далеко не завжди приводять до виникнення нових ідей, адже обов'язково виникає спокуса втиснути їх у рамки старих концепцій. І коли новий емпіричний матеріал не вкладається в рамки наявних теоретичних схем, в науці виникає проблемна ситуація.
В цій ситуації вирішального значення набуває творчий стиль мислення. Вчені, яким властивий цей стиль, проявляють «зухвалість» — прагнуть замахнутися на нібито завершену будівлю науки, похитнути усталені концепції. Новаторський підхід їх викликає в науці зміну парадигм. «Найбільші труднощі у відкритті,— справедливо зазначав Дж. Бернал,— полягають не стільки в проведенні необхідних спостережень, скільки в зламі традиційних ідей при тлумаченні їх» п.
При обговоренні питань творчості слід враховувати думку англійського вченого Г. Уоллеса про наявність різних етапів творчого процесу: підготовки, визрівання ідеї, осяяння і перевірки. Слід також враховувати й те, що творчість у розвитку наукового знання реалізується на основі об'єктивних і суб'єктивних передумов.
Одним Із найважливіших суб'єктивних елементів наукового відкриття, творчості взагалі в інтуїція. Оскільки другий і третій етапи нерідко не усвідомлюються, то це 1 стало підставою для