- •Передмова
- •§ 1. Світогляд та його основне питання.
- •§ 2. Функції філософії
- •§ 3. «Клітинка» філософського знання
- •§ 4. Структура філософії
- •§ 5. Форми і методи філософії
- •§ 6. Значення філософії
- •§ 1. Генезис філософського знання
- •§ 2. Давня філософія
- •§ 3. Філософія Середньовіччя і Відродження
- •§ 4. Філософія Нового часу
- •§ 5. Німецька класична філософія
- •§ 6. Філософська думка в Росії
- •§ 7. Виникнення і розвиток філософії марксизму
- •§ 1. Становлення філософської думки України (XI—XVII ст.)
- •§ 2. Розвиток філософської думки в Україні від г. Сковороди до нашого часу
- •§ 3. Українська філософія в діаспорі
- •§ 1. Суттєві риси філософії XX століття, основні напрями її
- •§ 2. Саєнтистські напрями
- •§ 3. Антропологічні напрями
- •§ 4. Релігійно-філософські напрями
- •§ 5. Марксистська філософія XX ст.
- •§ 6. Філософський структуралізм
- •§ 7. Філософія постмодернізму
- •§ 8. Філософська герменевтика
- •§ 2. Буття людини
- •§ 3. Матерія
- •§ 4. Спосіб та форми існування матерії
- •§ 1. Поняття діалектики, історичні форми її
- •§ 2. Категоріальний характер філософського знання
- •§ 3. Зв'язки детермінації
- •§ 4. Альтернативні концепції діалектики
- •§ 5. Суперечність буття і пізнання
- •§ 7. Діалектика заперечення
- •§ 1. Філософія і соціальні науки
- •§ 2. Філософська концепція суспільства: можливі альтернативи
- •§ 4. Світ соціальних законів. Об'єктивна основа і межі свободи
- •§ 1. Людина як предмет філософії
- •§ 2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині
- •§ 3. Духовність ! проблема сенсу життя
- •§ 4. Людина і людство
- •§ 1. Поняття діяльності і практики
- •§ 2. Структура практичної діяльності
- •§ 3. Види практики
- •§ 1. Свідомість як філософська категорія
- •§ 2. Генезис свідомості
- •§ 3. Структура свідомості
- •§ 4. Духовне життя і сучасність
- •§ 1. Предмет і структура пізнання
- •§ 2. Наукове пізнання та його методи
- •§ 1. Філософська концепція творчості
- •7 Франко і. Я. Із секретів поетичної творчості.— к., 1969.— с. 17.
- •§ 2. Види творчості
- •11 Бернал Дж. Наука в истории общества.— м.Р 1956.— с. 84.
- •§ 3. Творчість і особа. Психологічні особливості творчої особи
- •§ 1. Суспільне виробництво та його структура
- •§ 2. Роль соціальної революції в житті суспільства
- •§ 3. Суспільно-економічна формація та структура її
- •§ 1. Видова різноманітність людства
- •§ 2. Раси та етноси
- •§ 3. Соціально-історична різноманітність людства
- •§ 4. Національний характер як визначальна ознака нації
- •§ 1. Сутність суспільного прогресу та його критерії
- •§ 2. Історичні типи суспільного прогресу
- •§ 3. Історія як прогрес свободи
- •§ 1. Філософія і культура
- •§ 2. Суспільство і культура
- •§ 3. Культура і цивілізація
- •§ 1. Проблема свободи. Свобода і необхідність
- •§ 2. Проблема соціалізації людини. «Індивід», «особистість», «індивідуальність»
- •§ 1. Природа цінності
- •§ 2. Типологія ціннісних орієнтацій
- •§ 1. Соціальне передбачення. Ме.Оди і типи прогнозів
- •§ 2. Сутність і перспективи науково-технічного прогресу
- •§ 3. Глобальні проблеми сучасності
- •§ 1. Проблема буття і основні шляхи вирішення її...... І 86
- •§ 3. Матерія , . . ,................. І 97§ 4. Спосіб та форми існування матерії . І........ 199
- •§ 2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного
- •§ 4. Людина і людство................. 27 і
- •§ 2. Проблема соціалізації людини. «Індивід», «особистість»,
§ 2. Структура практичної діяльності
Структуру практики можна розглянути на прикладі перетворювальної діяльності. На відміну від тварини, людина в процесі праці не лише змінює форму того, що надане природою, вона здійснює разом з тим і свою свідому мету, якій вона повинна підпорядковувати свою волю. Процес праці завершується отриманням певного результату, що його вже має людина в ідеальній формі (на початку цього процесу) — у формі інтересу, задуму, проекту.
Доцільна діяльність передбачає дві істотно різні ланки — акт цілебачення та акт цілереалізації. Остання передбачає:
1) інформаційно-пізнавальну діяльність (вивчення об'єкта);
2) ідеально-конструктивну діяльність (вироблення ідеальної моделі, майбутнього реального результату); 3) реально-конструктивну діяльність (практичне втілення мети). Таким чином, перетворювальна діяльність людини вже з самого початку містить у собі діалектичну єдність матеріального та ідеального, сутнього та належного, предметно-чуттєвого та духовно-теоретичного.
Як зазначає Т. Ярошевський, праця є тим процесом, у якому матеріальний світ «суб'єктивується», стає складовою частиною нашого знання і нашої особистості4. До структури процесу людської праці як процесу оволодіння природою, внаслідок чого створюються нові, необхідні для задоволення потреб людини речі та умови життя, входять такі елементи:
1) матеріальний контакт людини з природою;
2) доцільна діяльність;
, 3) виробнича кваліфікація та знання властивостей предмета, засобів та процесу праці.
Працю як процес, що відбувається між людиною і природою, можна розглядати з двох сторін: по-перше, це процес об'єктивний, оскільки ми розглядаємо зміни, які зазнає предмет як об'єкт праці; по-друге, суб'єктивний, оскільки це є діяльністю суб'єкта, і розглядаємо ми його з боку дій, що їх чинить
суб'єкт (витрата енергії індивіду, цілебачення та ін.). У продукті праці відбито цю двосторонність процесу у вигляді подвійного його характеру: продукт одночасно має в собі об'єктивне та суб'єктивне.
З іншого боку, продукт матеріальної діяльності є предметом з усіма своїми об'єктивними властивостями, які незалежні від нашої волі та наших бажань. Інакше кажучи, продукт є об'єктом, який підпорядкований цілям та суб'єктивним потребам людей. Це суб'єктивований об'єкт. Разом з тим у процесі виробництва людина переносить свої здатності, свою індивідуальність та раціональність на об'єкт і немов затверджує все це в остаточних результатах своєї діяльності. Від суб'єкта відокремлюється частина його інтелектуальної енергії, його ціннісних спроможностей, які матеріалізуються в процесі його практичної діяльності.
Таким чином, праця характерна одночасно втіленням намірів, планів, проектів людської індивідуальності в сфері об'єктивного існування та своєрідним «переносом» об'єкта із сфери об'єктивно-природної до сфери суб'єктивно-людської (соціальної). В цьому розумінні праця є відчуженням суб'єкта від самого себе, суб'єктивацією предмета 6.
Людській діяльності властивий, з одного боку, колективний, суспільний зміст, а з другого,— систематичне виготовлення та застосування знарядь праці, різних матеріальних посередників. Використання цих знарядь принципово змінює характер самої діяльності. Будь-яке знаряддя як матеріальний посередник дає можливість не тільки контролювати ефективність його застосування, а й використовувати його цілеспрямовано.
Завдяки суспільно-практичній діяльності у людей виникла здатність створювати на найвищих ярусах своєї свідомості ідеальні образи предметів, які вони мають на меті виробити в процесі діяльності. Без формування таких образів, без функціонування особливого, ідеального плану для людини неможлива будь-яка ефективна діяльність.
Матеріальний, трудовий процес у психофізіологічному відновленні здійснюється за принципом зворотного зв'язку. Проте порівняно з твариною для людини механізм цього зв'язку містить принципово нову ланку — ідеальний образ майбутнього продукту праці. Кожна предметна дія, кожна предметна операція зумовлені внутрішньою логікою трудового процесу та невпинно коригуються на основі ідеального образу, що його має в голові людина. Отже, практика, вся різноманітність предмет-
4 Див.: Ярошевстй Т. Размьішления о практике.— М. 1976.—С. 76.
6 Див.: Чегрелидзе К- Основнне проблеми социологии мншления.— Тби-лиси, 1973.— С. 37—43.
ної діяльності викликають у людей потребу випрацьовувати, нагромаджувати та перетворювати складні системи ідеальних образів, на грунті яких людина здійснює все нові й нові цикли передбачуваної діяльності.